Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія»

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З АЛГЕБРИ ТА ПОЧАТКУ АНАЛІЗУ ЯК ДИДАКТИЧНИЙ ЗАСІБ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ

2025-10-31T16:15:05+02:00

У контексті ідей особистісно-орієнтованої та компетентнісної освіти проблема оцінювання в навчально-виховному процесі набуває нового змісту. Традиційне розуміння оцінювання як інструмента контролю поступається місцем його розвитку як засобу формування ключових компетентностей, самостійності й відповідального ставлення до навчання. Реформування української системи освіти, зокрема системи оцінювання, здійснюється з урахуванням провідних світових освітніх тенденцій. У центрі цього процесу – концепція компетентнісного підходу, адаптація до європейських стандартів, а також забезпечення педагогічної автономії вчителя. Мета статті полягає в уточненні умов і способів застосування тестових завдань в освітній діяльності вчителя математики й розроблення алгоритму їх застосування в процесі навчання алгебри в старшій школі.Методологія дослідження ґрунтується на аналізі літератури; аналізі можливостей програмного комплексу тематичного оцінювання навчальної діяльності; спостереженні за тестуванням учнів, опитуванні їх після процедури тестування; вивченні досвіду вчителів математики щодо того, як комп’ютерне тестування на уроках впливає на покращення успішності; вивчення шкільної програми, навчальної літератури, підручників. Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному аналізі різноманітних прийомів і методів, у впровадженні тестових завдань як дидактичного засобу при проведенні комп’ютерного тестування за допомогою платформи LearningApps. Висновки. Розроблені авторські тестові завдання з алгебри 10 класу на тему «Степенева функція з натуральним показником, її властивості» використали здобувачі під час проходження педагогічної практики.Здійснена експериментальна перевірка авторського тесту за допомогою платформи LearningApps, де учні показали високі бали й поліпшили результати з попереднього уроку. За допомогою статистичного критерію довели, що комп’ютерне тестування поглиблює знання та підвищує зацікавленість учнів.

САМООЦІНКА ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ ТА БАЧЕННЯ ШЛЯХІВ ЇХ ВИРІШЕННЯ В ЗДОБУВАЧІВ ПСИХОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

2025-10-31T16:16:56+02:00

Мета статті полягає в аналізі суб’єктивної оцінки мотивації до навчання й проблем, які з нею виникають у здобувачів психологічної спеціальності, а також дослідження їхньої точки зору щодо проблеми низької мотивації та шляхів її покращення. Методологія дослідження ґрунтується на системному аналізі поглядів на навчальну мотивацію та чинників, які її формують, зокрема цілей майбутньої професійної діяльності, особливостей організації навчального процесу, розвитку емоційно-вольової сфери особистості. Здійснений огляд прикладних сучасних досліджень за темою. Наукова новизна полягає в тому, що основою дослідження є аналіз не об’єктивних спостережень експертів, а думки самих здобувачів щодо причин низької начальної мотивації та ймовірних шляхів вирішення цієї проблеми з використанням методу фокус-інтерв’ю. Висновки. У результаті дослідження здійснене порівняння суб’єктивної оцінки проблемних питань у мотивації навчання здобувачів з двома типами мотиваційної спрямованості (на досягнення успіху й уникання невдач). Виявлено, що здобувачі з високою мотивацією досягнень частіше орієнтовані на здобуття знань і мають більш конкурентну позицію, ніж особи, спрямовані на уникання невдач. Але незалежно від мотиваційної спрямованості матеріальний заробіток і самореалізація є одними з основних цілей навчання. Більш глибоке опитування дало змогу деталізувати причини зниження навчальної мотивації, серед яких – робота й брак часу, труднощі в засвоєнні навчального матеріалу, утрата інтересу до навчання через недостатню кількість практичної підготовки. Установлено, що основною перепоною для підвищення мотивації є не вибір засобів заохочення, а недостатній розвиток вольової сфери і здатності до самоорганізації, тому збільшення кількості часу для самостійного навчання погіршує його результативність.

ПРОБЛЕМА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЕПАРАЦІЇ ВІД БАТЬКІВ У ПЕРІОД РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ

2025-10-31T16:18:43+02:00

Стаття присвячена дослідженню актуальної проблеми психологічної сепарації від батьків у період ранньої дорослості в контексті трансформацій, спричинених цифровою культурою. Мета статті – теоретичне осмислення особливостей сепараційних процесів у період ранньої дорослості й аналіз впливу цифрового середовища на динаміку та зміст психологічної сепарації від батьків. Методологія дослідження ґрунтується на системному, структурно-функціональному, культурно-психологічному, діяльнісному й особистісно-орієнтованму підходах. Використано методи теоретичного аналізу наукової літератури, порівняльно-історичного та логіко-теоретичного аналізу. Наукова новизна полягає в спробі комплексного теоретичного осмислення впливу цифрової культури на процес психологічного відокремлення в ранній дорослості, що дає змогу виявити нові фактори ризику й ресурси особистісного зростання в медіазалежному соціальному просторі. У статті узагальнено підходи до розуміння сепарації як ключового етапу становлення особистісної автономії, розглянуто специфіку її прояву в постмодерному суспільстві, проаналізовано феномени цифрової прив’язаності, медіаопосередкованої залежності й символічної підтримки батьків. Висновки. Показано, що цифрове середовище може як перешкоджати, так і сприяти психологічній сепарації від батьків сучасної молоді, залежно від індивідуально-психологічних, сімейних (стиль виховання батьків) і культурних чинників. Зауважується, що авторитарний та опікунський стилі виховання часто використовують цифрові інструменти для збереження контролю, що ускладнює відокремлення молодих людей. Демократичний стиль виховання допомагає молодим людям розвивати власну незалежність, у тому числі використовуючи цифрове середовище. Обґрунтовано перспективність подальших досліджень у напрямі емпіричного вивчення зв’язку між медіаповедінкою молоді й рівнем їхньої автономності.

«МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ» В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ДО ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

2025-10-31T16:21:06+02:00

Мета статті полягає в усебічному теоретичному аналізі феномена мовленнєвої компетентності вихователя закладу дошкільної освіти, його ролі у формуванні дослідницької діяльності дошкільників, а також у виявленні основних причин недостатньої сформованості цієї компетентності в педагогів. Особливий акцент зроблено на важливості збагачення словникового запасу вихователя спеціалізованою лексикою, необхідною для ефективної організації та супроводу експериментальної й пошукової діяльності дітей, що є невід’ємною частиною освітнього напряму «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» та «Дитина в природному довкіллі» Базового компонента дошкільної освіти. Автори прагнули акцентувати увагу на проблемі, сформулювати її дефініцію й надати практичні рекомендації. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході до вивчення професійних компетентностей педагога й аналізі нормативно-правових документів, зокрема Професійного стандарту «Вихователь дошкільного закладу» та Законів України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» й «Про освіту». Проведено ґрунтовний теоретичний аналіз наукових праць вітчизняних дослідників, що розглядають поняття мовленнєвої компетентності педагога з різних кутів зору. Це дало змогу сформулювати власне уточнене визначення мовленнєвої компетентності вихователя, що максимально відповідає реаліям освітнього процесу в ЗДО. Досвід практичної роботи та спостереження за діяльністю вихователів під час організації дослідницької діяльності стали емпіричною базою для виявлення проблемних аспектів. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному підході до аналізу мовленнєвої компетентності вихователя саме в контексті підготовки й проведення дослідницької діяльності дошкільників, що є менш вивченим аспектом порівняно із загальною мовленнєвою компетентністю. Уперше чітко артикульовано взаємозв’язок між рівнем володіння педагогом фаховою термінологією, яка рідко використовується в побутовому спілкуванні, й ефективністю формування дослідницької компетентності в дітей. Виявлено та систематизовано три ключові причини недостатньої сформованості цієї компетентності: вплив двомовного середовища на повсякденне мовлення, недостатня увага до дослідницької діяльності в освітньому процесі ЗДО, а також низький рівень саморефлексії й усвідомлення вихователями важливості власного мовленнєвого досвіду.Висновки дослідження підтверджують, що мовленнєва компетентність вихователя є не просто вимогою професійного стандарту, а життєво важливою умовою для успішної соціалізації дошкільника та його якісної підготовки до школи. Вона є містком до формування ключових, зокрема мовленнєвої й комунікативної, компетентностей у дітей. Виявлені причини недостатньої сформованості цієї компетентності вказують на необхідність цілеспрямованої роботи з педагогами, яка має включати не лише підвищення їхнього мовного рівня, а й психологічну підтримку в подоланні мовних бар’єрів і розвиток здатності до навчання впродовж життя.Результати статті є основою для подальшого розроблення методичних рекомендацій і практичних програм, спрямованих на підвищення мовленнєвої компетентності вихователів ЗДО.

СТРАТЕГІЇ ВИПРАВЛЕННЯ ФОСИЛІЗОВАНИХ ПОМИЛОК В УСНОМУ ІНШОМОВНОМУ МОВЛЕННІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ФІЛОЛОГІЧНИХ І НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

2025-10-31T16:25:22+02:00

У контексті навчання усного іншомовного мовлення майбутніх фахівців філологічного й нефілологічного профілю проблема фосилізації помилок заслуговує на особливу увагу. Це пов’язано з тим, що відсутність своєчасного коригування або ігнорування помилок у процесі навчання може спричинити їх закріплення, що призводить до формування стійких неправильних мовних моделей. Мета статті – розглянути стратегії корекції фосилізованих помилок в усному іншомовному мовленні здобувачів вищої освіти філологічних і нефілологічних спеціальностей. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні теоретичних (аналіз, синтез, узагальнення ідей теоретичних положень та отриманих результатів) та емпіричних (спостереження й опитування здобувачів вищої освіти) методів. Наукова новизна. Здійснено опитування та порівняльний аналіз отриманих даних. Метою опитування, у якому взяли участь 109 здобувачів першого року навчання філологічних і нефілологічних спеціальностей, серед яких – майбутні філологи становили 35 осіб (32,1%), здобувачі інших спеціальностей – 74 особи (67,9%), було з’ясувати обізнаність здобувачів про типи помилок в усному іншомовному мовленні, здатність виявляти їх самостійно, ставлення здобувачів до виправлення помилок викладачем та іншими студентами, способів позбавлення фосилізованих помилок, пошуку власних стратегій їх виправлення. Висновки.Виявлення індивідуального набору помилок дає змогу персоналізувати підходи, опрацьовуючи вразливі місця в навчанні усного мовлення, уникнути закріплення помилок, якщо вони повторюються часто, оцінити прогрес, спостерігаючи, які типові помилки зникають з часом. Важлива роль викладача полягає в сприянні студентам у виробленні власних стратегій виправлення помилок і моніторингу позитивних змін. Водночас умотивованість здобувачів освіти й усвідомлення власної суб’єктності в навчанні мають вирішальне значення для зниження можливості переходу стабілізованих помилок у фосилізовані та досягнення особистісно значущих результатів у вивченні іноземної мови.

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЗДО ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ НА ЗАСАДАХ НЕДИСКРИМІНАЦІЇ

2025-10-31T16:27:25+02:00

Мета статті – обґрунтувати недискримінаційний потенціал художньо-естетичного освітнього середовища ЗДО як важливого чинника формування комунікативної компетентності дошкільників з фокусом на розвитку такої компетентності в дітей старшого дошкільного віку. Методологія побудована на поєднанні теоретичних (аналіз джерел інформації, узагальнення педагогічного досвіду в ЗДО) й емпіричних (спостереження, аналіз виховательських практик та освітнього простору ЗДО) методів.Наукова новизна полягає в теоретичному узагальненні й міждисциплінарному аналізі ролі художньо-естетичного середовища у формуванні комунікативної компетентності дошкільників у контексті принципів недискримінації. Уперше в полі дослідження комунікативного розвитку включено взаємозв’язок між категоріями художньої виразності, гармонії, краси й соціальної справедливості, що відображаються в практиках організації освітнього простору. Обґрунтовано доцільність інтеграції інклюзивних підходів у мистецьку діяльність як умови створення сприятливого середовища для діалогічної взаємодії, емпатійного слухання та вільного самовираження. Систематизовано можливості музейної педагогіки як інструмента підтримки вербального розвитку через особистісно значущий досвід естетичного сприйняття.Висновки. Побудова освітнього середовища на засадах поваги до різноманіття, відсутності дискримінаційних моделей і збагачення художньо-естетичним змістом створює умови для розвитку в дітей навичок конструктивного спілкування, емоційного реагування, здатності домовлятися, формулювати власну думку й розуміти іншу точку зору. Системне застосування мистецьких засобів у недискримінаційній логіці сприяє становленню соціально зрілої, відкритої до діалогу особистості та формує готовність дитини до міжкультурної взаємодії в умовах сучасного суспільства.

АНАЛІЗ ФЕНОМЕНА «STEM-УЧИТЕЛЬ» У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

2025-10-31T16:31:21+02:00

Мета статті полягає в теоретичному аналізі феномена «STEM-учитель» у науково-педагогічному дискурсі. Дослідження є актуальним для вітчизняної системи освіти, адже сучасна освіта України здійснює успішні кроки інтеграції найкращих світових практик, у тому числі й стосовно STEM. Ключовою фігурою в процесі реалізації STEM-освіти є вчитель, який стає агентом інноваційних змін в освітньому середовищі. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні таких теоретичних методів, як аналіз, синтез, порівняння, класифікація й узагальнення інформації з наукової, педагогічної, психологічної літератури в напрямі дослідження, які дали змогу сформувати власний погляд на поставлену проблему. Наукова новизна роботи полягає в тому, що феномен STEM-учителя розглянуто крізь призму педагогічного, психологічного та цифрового аспектів його професійної діяльності. Окреслено, що саме на перетині цих вимірів формується нова модель сучасного вчителя, який є агентом змін в інноваційному освітньому середовищі.Висновки. На основі опрацювання наукових джерел з’ясовано, що STEM-учитель – це педагог нового покоління, який успішно інтегрує знання з природничих наук, технологій, інженерії та математики відповідно до вікових особливостей учнів, забезпечуючи формування в них дослідницьких умінь, критичного мислення й інтересу до наукового пізнання шляхом використання міждисциплінарних підходів, інноваційних освітніх технологій, проєктної та ігрової діяльності. Особливу увагу приділено ролі STEM-педагога як фасилітатора освітнього процесу, який створює умови для активного залучення учнів до навчання, підтримує їхню самостійність, ініціативність і мотивацію до пізнання. Визначено, що ефективна реалізація STEM-освіти потребує від учителя гнучкості, відкритості до інновацій, здатності працювати в команді й володіння цифровими компетентностями.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНИХ СТАНДАРТІВ І ПРИНЦИПІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОВІДНИХ МІЖНАРОДНИХ КОУЧИНГОВИХ СПІЛЬНОТ: СВІТОВА ТА ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА

2025-10-31T16:33:54+02:00

Мета роботи полягає в проведенні порівняльного аналізу професійних стандартів і принципів діяльності провідних міжнародних коучингових спільнот. Методологія статті ґрунтується на актуальному питанні сьогодення щодо визначення професійних стандартів принципів діяльності міжнародних коучингових спільнот, теоретико-практичних аспектах формування й розвитку професійних компетентності коучів, здійснення її коректного структурно-функціонального аналізу. Наукова новизна. Останніми роками дослідження із цієї тематики активно проводяться в міжнародній науковій спільноті, що вказує на необхідність оптимізації системи сертифікації коуч-спеціалістів з урахуванням викликів сучасності. Також вагоме значення має історичний аспект створення психологічної професії через сертифікацію, зокрема критерії компетентності, специфіка охоплення, ставлення до видів охоплення, ставлення до видів зайнятості й органів, які можуть здійснювати сертифікацію. Проаналізовано розвиток створення різноманітних коуч-асоціацій. Перші були створені неформальні групи коучів, які поступово розвивалися до міжнародних структур. Саме ці структури мають великий вплив, регулюють і підтримують коучів. Завдяки міжнародним коучинговим асоціаціям коуч-спеціалісти досягають високого рівня професіоналізму, що підвищує рівень довіри до коучингу, допомагає розвивати й поширювати його в різних частинах світі. Висновки. У роботі проведено порівняльний аналіз дев’яти ключових організацій (асоціації, союзи та федерації), які встановлюють стандарти професійної діяльності коучів у всьому світі. Серед них розглянуто такі як Worldwide Association of Business Coaches (WABC), International Coaching Council (ICC), International Coach Federation (ICF), International Association of Coaching (IAC), Certified CoachesFederation (CCF), European Coaching Institute (ECI), International Guild of Coaches (IGC), International Coach Union (ICU) та інші об’єднання коучів. Кожна з них має свої принципи, критерії кваліфікації та етичний кодекс. Дослідження спрямовано на вивчення ролі коучингу в розвитку лідерів, порівняння методології коучингу й наставництва. Аналіз охоплює розвиток професійних стандартів, сертифікацію та їх вплив на успішність особистості в різних сферах діяльності. Разом із тим визначено спільні методологічні основи, які забезпечують єдність коуч-підходу.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ: ВІТЧИЗНЯНИЙ І МІЖНАРОДНИЙ КОНТЕКСТИ

2025-10-31T16:37:42+02:00

Мета статті полягає в комплексному аналізі вітчизняної та міжнародної нормативно-правової бази, що регламентує академічну доброчесність, для виявлення спільних тенденцій і кращих практик правового забезпечення дотримання академічної доброчесності у сфері вищої освіти й науки. Методологія дослідження ґрунтується на системному та комплексному підході, що включає аналіз, синтез, порівняння, узагальнення основних положень нормативно-правової бази. Наукова новизна полягає в тому, що зроблено дефінітивний аналіз поняття «академічна доброчесність» як ключової категорії сучасної освітньої політики. Проаналізовано провідні положення міжнародних документів, зокрема Бухарестської декларації з етичних цінностей та принципів вищої освіти в Європейському регіоні, Європейської хартії дослідників і Кодексу працевлаштування наукових працівників, Сінгапурської декларації з наукової доброчесності, Рекомендацій ЮНЕСКО щодо науки та наукових дослідників, Європейського кодексу доброчесності в дослідженнях. Визначено основні засади вітчизняної нормативно-правової бази, а саме: Етичного кодексу ученого України, Законів України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про авторське право і суміжні права», Методичних рекомендації для закладів вищої освіти з підтримки принципів академічної доброчесності, Кодексу академічної доброчесності, Проєкту Закону України «Про академічну доброчесність». Установлено, що в документах визначено глобальні етичні стандарти для наукових досліджень, принципи академічної доброчесності, інструменти для формування національної політики у сфері науки й освіти тощо. Висновки. Академічна доброчесність є ключовим складником якісної освіти й наукових досліджень. Незважаючи на наявність нормативно-правової бази, питання дотримання її принципів залишається актуальним. У сфері вищої освіти принципи доброчесності мають бути закріплені в офіційній політиці та внутрішніх кодексах ЗВО. Ефективність реалізації цих засад залежить від системної, послідовної та ціннісно орієнтованої стратегії академічної взаємодії.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

2025-10-31T16:41:16+02:00

Мета статті полягає у висвітленні змісту моделі формування мовної свідомості майбутніх держслужбовців. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні аксіологічного (усвідомлення мови як цінності), культурологічного (усвідомлення мови як елемента носія культури), когнітивно-комунікативного (осмислення мовний структур як основи професійної комунікативної діяльності), особистісно орієнтованого (виявлення особливостей мовного й мовленнєвого розвитку) і діяльнісного (орієнтація на активну мовну практику через участь у публічних заходах) підходів щодо формування мовної свідомості майбутніх державних службовців із принципами державності, правової легітимності, комунікативної доцільності, мовленнєвої культури, особистої відповідальності, міжкультурної толерантності, системного мовленнєвого вдосконалення. Наукова новизна полягає в тому, що через оновлення змісту навчального контенту форм (аудиторних і позааудиторних) і методів (когнітивно-аналітичних, інтерактивних, методів саморефлексії та співпраці) навчальної взаємодії в межах освітньої програми «Публічне управління та адміністрування», а також організації підвищення кваліфікації державних службовців спроєктовано модель формування мовної свідомості майбутніх державних службовців.Висновки. Теоретичне обґрунтування моделі формування мовної свідомості майбутніх держслужбовців у процесі фахової підготовки представлено на рівні концептуального, змістово-процесуального та діагностико-результативного блоків.

ФОРМУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

2025-10-31T16:43:04+02:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні, аналізі формування інтерактивної компетентності здобувачів вищої освіти в процесі вивчення іноземної мови. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні комплексу взаємодоповнюючих наукових підходів: компетентнісного й системного.Їх сукупність дала змогу здійснити глибоке та багатоаспектне опрацювання матеріалу. Наукова новизна полягає в комплексному теоретичному обґрунтуванні й емпіричному підтвердженні механізмів розвитку інтерактивної компетентності здобувачів вищої освіти в умовах багатоформатного навчання іноземних мов. Поглиблено розуміння ролі викладача як фасилітатора й організатора комунікативного середовища, а також уточнено функціонал цифрових інструментів у контексті стимулювання інтерактивної взаємодії. Висновки. Наявність сформованої інтерактивної компетентності сприяє не лише глибшому й ефективнішому опануванню іноземної мови, а і є фундаментальною передумовою для успішної професійної та соціальної реалізації здобувачів вищої освіти в умовах глобалізованого й інформаційно-насиченого суспільства. Ця інтегральна якість особистості, що виявляється в здатності до міжособистісної комунікації й активної міжсуб’єктної взаємодії, забезпечує ефективне спільне конструювання сенсу, розвиток критичного мислення, навичок проблемно-орієнтованого навчання й адаптації до динамічних умов. Виявлено, що ключова роль у цьому процесі належить викладачеві, який є не лише носієм знань, а й фасилітатором, організатором освітнього середовища, наставником і консультантом, що застосовує широкий спектр інтерактивних методів (рольові ігри, дискусії, проєктна робота, кейс-стаді) й ефективно інтегрує цифрові технології. Незважаючи на наявні виклики, такі як обмеженість часу та чисельність груп, цілеспрямована робота над розвитком інтерактивної компетентності є важливою для підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних до безперервного індивідуального розвитку й ефективної комунікації в багатомовному середовищі.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ШКОЛЯРІВ, ПЕДАГОГІВ ТА КЕРІВНИКІВ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА В ПЕРІОД ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

2025-10-31T16:45:39+02:00

Мета статті – розкрити роль розвитку емоційного інтелекту учасників освітнього процесу як стратегічного ресурсу публічного управління освітою в умовах воєнного стану та під час повоєнного відновлення, обґрунтувати його значення для збереження ментального здоров’я та забезпечення ефективності освітньої системи. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує психологічні, педагогічні та управлінські концепції. Використано класичні та сучасні моделі емоційного інтелекту (М. Саловей, Д. Майєр, Д. Гоулман, Р. Бар-Он, П. Петрідес) і напрацювання українських науковців (Е. Носенко, Л. Карамушка, С. Максименко, Т. Титаренко та ін.). Теоретичною основою є принципи системності, гуманізації освіти та практичної спрямованості, що дозволяють розглядати емоційний інтелект як інтегральний ресурс збереження ментального здоров’я та ефективного управління освітнім середовищем. Наукова новизна полягає в тому, що проблема розвитку емоційного інтелекту учасників освітнього процесу розглядається як ресурс публічного управління освітою в умовах воєнного стану та в період повоєнного відновлення. Акцент зроблено на психолого-педагогічних можливостях формування емоційного інтелекту молодших школярів засобами ігрових методик, а також на ролі педагогів та управлінців у створенні безпечного й підтримувального освітнього середовища. Підкреслено, що розвиток емоційного інтелекту сприяє збереженню ментального здоров’я учнів і дорослих, підвищенню ефективності управлінських рішень та стійкості освітньої системи. Обґрунтовується, що емоційний інтелект є важливим чинником гуманізації освіти, а також стратегічним ресурсом її відновлення й модернізації в післявоєнний період. Висновки. Емоційний інтелект у сучасних умовах є стратегічним ресурсом, що визначає ефективність публічного управління освітою, сприяє підвищенню стресостійкості освітнього середовища та формує підґрунтя для повоєнного відновлення суспільства.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВЕТЕРАНІВ: СТАН І РЕКОМЕНДАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

2025-10-31T16:48:38+02:00

Мета статті – опис сучасного стану психічного здоров’я ветеранів, їхньої реінтеграції й результатів аналізу рекомендацій міжнародних структур щодо професійної реабілітації ветеранів.Методологія. Стаття висвітлює теоретико-методологічні засади різних підходів щодо встановлення взаємозв’язку між психічним здоров’ям ветеранів і можливостями їхнього працевлаштування як шляху реалізації проблеми їхньої реінтеграції в соціум.Наукова новизна дослідження полягає в установленні головних перешкод реінтеграції ветеранів, серед яких, по-перше, проблеми зі здоров’ям; по-друге, нерозуміння проблем ветеранів з боку суспільства й роботодавців; по-третє, психологічні труднощі – майже половина ветеранів визнають, що психологічний стан заважає їм у пошуку чи втриманні роботи. Також наукова новизна дослідження пов’язана з презентацією результатів аналізу рекомендацій міжнародних структур щодо професійної реабілітації ветеранів, зокрема ООН, ВООЗ, МОП, ОЄСР, МОМ, Світового банку, ЄС і НАТО. Міжнародний досвід підтверджує, що завдяки цілеспрямованим програмам підтримки можна знизити безробіття серед ветеранів до загальнонаціонального рівня й забезпечити доступ до ментального здоров’я всіх, хто цього потребує. Висновки. Питання психічного здоров’я тісно пов’язане з темою працевлаштування. Також акцентується увага, що ветерани з вираженим нелікованим ПТСР або депресією значно складніше адаптуються до роботи. Ефективна реінтеграція ветеранів вимагає комплексного підходу, який поєднує медичні, психологічні, соціальні й економічні рішення. Сучасні міжнародні та вітчизняні програми, зосереджені на ветеранах, надають їм інструменти для самодопомоги (психоосвіта, навички подолання травми), індивідуальний супровід (case-management) та усувають перешкоди для працевлаштування.

ВПЛИВ МАСМЕДІА НА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2025-11-03T07:43:19+02:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні впливу засобів масової інформації на формування комунікативної компетентності в дітей дошкільного віку. Актуальність дослідження визначається стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, поглибленням використання медіа як чинника формування компетентостей у дошкільників відповідно до всіх освітніх напрямів Базового компонента дошкільної освіти (2021). Одним із пріоритетних завдань дошкільної освіти є формування комунікативної компетентності в дошкільників. Саме комунікативна компетентність забезпечує здатність дитини ефективно взаємодіяти з оточенням, висловлювати власні думки, сприймати й розуміти позицію інших, брати участь у діалозі, групових обговореннях і колективних іграх.Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні таких теоретичних методів, як аналіз, синтез та узагальнення. Стаття має теоретичний характер і не передбачає власного емпіричного дослідження, однак пропонує узагальнену модель використання масмедіа як чинника формування комунікативної компетентності в дітей дошкільного віку.Наукова новизна роботи полягає в систематизації відомих підходів до впливу масмедіа на розвиток мовлення в дошкільників, у виокремленні зв’язків між типом медіаконтенту та формування окремих компонентів комунікативної компетентності.У статті розкрито сутність і структуру комунікативної компетентності дошкільників, до якої належать мовленнєвий, когнітивний, соціально-поведінковий та емоційно-оцінний компоненти. Охарактеризовано сучасні види масмедіа, що мають певний вплив на кожен із зазначених компонентів: телебачення (освітні й пізнавальні програми, мультфільми), цифрові книги, аудіоказки, інтерактивні ігри, дитячі медіаплатформи. Наголошено на позитивних можливостях медіаконтенту – збагаченні словникового запасу, формуванні навичок діалогічного мовлення, розвитку уяви, емпатії, емоційної виразності, а також на ризиках надмірного або неконтрольованого використання медіа.Теоретично проаналізовано підходи до інтеграції масмедіа в освітній процес, представлені в українських і зарубіжних дослідженнях (А. Богуш, Н. Гавриш, К. Крутій, Д. Бакінгем, Дж. Марш, Е. Вартелла та ін.), які вказують на важливість педагогічного супроводу й відбору якісного, віковідповідного контенту. Обґрунтовано психолого-педагогічні умови ефективного використання масмедіа в процесі формування комунікативної компетентності: цілеспрямований відбір змісту, активне залучення дітей до обговорення й переказу побаченого, поєднання онлайн- та офлайн-форм діяльності, систематичність роботи з медіаматеріалами, створення безпечного й дружнього інформаційного середовища.Висновки. Засоби масової інформації як сучасний освітній ресурс мають значний потенціал для формування комунікативної компетентності в дітей дошкільного віку. Практична значущість полягає в можливості використання викладених у статті теоретичних положень для створення програм з медіаосвіти в ЗДО, підготовки методичних рекомендацій для педагогів і батьків, розроблення занять із використанням різних видів медіа з метою активізації мовленнєвої взаємодії.

ВПЛИВ ЖАНРІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК ДОШКІЛЬНИКІВ

2025-11-03T08:13:23+02:00

Мета статті полягає в дослідженні впливу засобів художньої літератури на загальнокультурний розвиток дітей дошкільного віку. Дослідження є актуальним, адже одне з чільних завдань дошкільної освіти – формування загальнокультурної компетентності в дітей дошкільного віку.Важливими аспектами для розвитку загальнокультурної компетентності в дітей дошкільного віку є мовленнєві вміння, творча діяльність, формування духовних і моральних цінностей, розвиток мислення. Загальнокультурний розвиток передбачає збагачення досвіду дитини й використання комплексних психолого-педагогічних впливів (технологій, методів, засобів), що сприяють загальнокультурному розвитку. Одним з таких засобів є художня література. Методологія дослідження ґрунтується на врахуванні специфіки діяльнісного й системного підходів у процесі формування загальнокультурної компетентності в дошкільників засобами художньої літератури. Під час дослідження використано такі методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення); емпіричні (спостереження, бесіда, педагогічний експеримент). Наукова новизна полягає в здійсненні діагностики впливу жанрів художньої літератури на загальнокультурний розвиток дошкільників і поданні авторських пропозицій щодо ефективного використання художньої літератури в процесі формування загальнокультурної компетентності в дітей дошкільного віку.У розвідці аналізується вплив різних жанрів художньої літератури: казок, оповідань і віршів на емоційно-чуттєву сферу, моральні якості (ввічливість, тактовна поведінка, повага до батьків тощо), пізнавальну активність, естетичне сприйняття й мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку, на обізнаність дошкільників із національною та світовою культурою. Висвітлюються психолого-педагогічні аспекти використання художніх творів в освітньому процесі ЗДО. Висновки. Педагогічний експеримент, у ході якого ми виокремили три етапи (констатувальний, формувальний, контрольний), доводить, що художня література є вагомим чинником формування загальнокультурної компетентності в дітей дошкільного віку.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ПІДЛІТКІВ ІЗ ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ТРИВОЖНИМ РОЗЛАДОМ

2025-11-03T08:16:21+02:00

Мета. Стаття спрямована на теоретичне обґрунтування й узагальнення підходів до психологічної підтримки підлітків із генералізованим тривожним розладом в умовах сучасної соціокультурної та воєнної реальності, а також висвітлення сучасних методів психологічної допомоги. Здійснено спробу інтегрувати міждисциплінарні знання з нейропсихології, когнітивно-поведінкової терапії, тілесно-орієнтованої психотерапії та психосоціальної підтримки. Методологія. У дослідженні використано комплексний теоретико- аналітичний підхід, що включає критичний аналіз наукових джерел, міждисциплінарний синтез, класифікацію психотерапевтичних методів та узагальнення клініко-психологічних спостережень. Акцент зроблено на таких техніках, як експозиційна терапія, фіксація на тілесному стані, оцінювання страху, контробумовлення, рецепрокне гальмування, парадоксальна інтенція, дихальні й релаксаційні вправи. Наукова новизна. Уперше запропоновано інтегрований підхід до психологічної підтримки підлітків із ГТР, що поєднує індивідуальну психотерапію, психоедукацію родини, тілесно-орієнтовані техніки (включно з танцювальною терапією) і когнітивно- поведінкові інтервенції, адаптовані до умов воєнного часу. Висвітлено роль батьківського середовища як чинника стабілізації емоційного стану підлітка. Висновки. Ефективна психологічна підтримка підлітків із ГТР потребує комплексного й міждисциплінарного підходу, який ураховує нейрофізіологічні, когнітивні, емоційні та поведінкові чинники тривожності. Застосування адаптивних інтервенцій, включаючи психоосвіту для родини, методи соматичної регуляції (дихальні й рухові техніки), когнітивну перебудову мислення та нормалізацію сну, сприяє зменшенню симптомів тривоги, підвищенню стресостійкості й загальної якості життя підлітків у складних життєвих обставинах.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ В ІНТЕГРАТИВНІЙ МОДЕЛІ СУПЕРВІЗУВАННЯ ІДЕЙ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ А. АДЛЕРА

2025-11-03T08:19:47+02:00

Мета: стаття присвячена теоретичній розвідці основних засад і методології супервізії, способам зрозуміти й описати процес супервізування, з огляду на потреби та запити супервізантів, у контексті філософії адлеріанського підходу. Методологія дослідження включає аналіз і синтез теоретичної інформації.На основі системного розуміння обрано техніки адлеріанського напряму з метою ефективного застосування в інтегративному підході супервізування. Наукова новизна. У статті проаналізовано особливості супервізійного супроводу в контексті взаємодії супервізора й супервізанта. Розглянуто ключові підходи й техніки до розуміння супервізійних стосунків, основну увагу звернено на залучення до інтегративної моделі супервізування філософії підходу А. Адлера та ключових концепцій напряму індивідуальної психології. Висновки. Супервізійний стосунок охоплює різі ролі контакту й детермінує глибинні несвідомі переживання супервізантів. Часто на супервізора проєктуються глибинні нарцистичні переживання, перед ним постають базові травмівні досвіди контакту, дискомфортні переживання щодо оцінковості консультативного чи психотерапевтичного процесу, оскільки завданням супервізора є допомогти психологу/психотерапевту активувати інтелектуальні й емоційні ресурси в роботі з клієнтом/пацієнтами. Таким чином, основною метою супервізування є професійний розвиток через моніторинг і поліпшення якості надання психологічної допомоги. У фокусі адлеріанської психології постають концепти, які, безумовно, є вкрай значимими в супервізуванні, особливо психологів-початківців, зокрема, на етапі формування ідентичності психолога чи психотерапевта як складника професійної належності, узгодженості й підтримування позитивної професійної Я-концепції, як профілактики професійного вигорання й утрати мотивації до провадження психологічної практики.

МУЛЬТИФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК В АСПЕКТІ МОТИВАЦІЇ СХВАЛЕННЯ

2025-11-03T08:22:55+02:00

Мета – здійснити багатофакторний аналіз взаємозв’язків між мотивацією соціального схвалення й базовими рисами особистості, а також розробити психокорекційну програму для зниження надмірної орієнтації на схвалення. Методологія: використано опитувальники п’ятифакторної моделі особистості (N EO-FFI) і шкалу мотивації соціального схвалення (шкалу соціально бажаних відповідей Марлоу-Крауна) на вибірці молодих дорослих; проведено кореляційний аналіз між показниками рис і мотивації схвалення.Наукова новизна: уперше представлено результати комплексного аналізу зв’язків мотивації схвалення із рисами «Великої п’ятірки» в українській вибірці, а також запропоновано авторську психокорекційну програму для роботи з проявами соціальної бажаності. Висновки. Виявлено, що мотивація схвалення статистично значуще пов’язана з окремими рисами: високою доброзичливістю (лагідністю) й сумлінністю та меншою мірою з низьким нейротизмом. Зв’язки з екстраверсією й відкритістю досвіду незначні. Тенденція до соціально бажаної самопрезентації супроводжується виразно кооперативною, відповідальною поведінкою. Представлено психокорекційну програму, спрямовану на зниження надмірної потреби у схваленні; тренінг включав розвиток самоповаги, автентичності й асертивності. Показано, що врахування мотивації схвалення є важливим при оцінюванні та розвитку особистості. Запропонована інтервенція допомагає зменшити деструктивний вплив надмірної орієнтації на схвалення; подальші дослідження мають оцінити її ефективність на ширших вибірках.

МЕТАФОРИЧНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЖІНОК МОЛОДОГО ВІКУ

2025-11-03T08:25:43+02:00

Мета статті полягає у вивченні психологічних особливостей особистісної ідентичності жінок молодого віку. Авторка подає власні міркування щодо психологічних детермінант кризи в жінок, зумовленої віковими змінами та наслідками військового конфлікту в Україні. Акцентує увагу на особистісних якостях молодих жінок, їхніх потребах і внутрішньоособистісних конфліктах. Розроблено арттерапевтичні вправи «Богиня», «Мак», «Брат-близнюк», спрямовані на роботу молодих жінок з метафорою задля стабілізації особистісної ідентичності жінок молодого віку.Методологію дослідження становлять положення філософії про діалектичну залежність людського життя від законів єдності й боротьби протилежностей, переходу кількісних показників у якісні, заперечення заперечень.Разом із тим підґрунтям статті є ідея психології про людину як найвищу цінність і мету саморозвитку в процесі власної діяльності, коли жінка пізнає, перетворює навколишній світ і саму себе. Вагоме значення для дослідження мали роботи зарубіжних учених Е. Еріксона, К. Юнга, присвячені особистісній ідентичності й архетипній структурі особистості.Наукова новизна полягає в тому, що уточнено сутність понять «метафоричність», «особистісна ідентичність жінок молодого віку», набули подальшого розвитку теоретичні положення вікової періодизації З. Фройда, Е. Еріксона з урахуванням основних новоутворень і травмівного впливу війни на розвиток особистісної ідентичності жінок молодого віку.Висновки. Таким чином, у роботі з метафорою відбувається психологічна стабілізація, а жінка наповнюється сенсами, розкриває свою жіночу силу, гармонізує душу й тіло, набуває конгруентності як важливої риси любові до себе.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ВИЩІЙ ОСВІТІ: ВИКЛИКИ ВПРОВАДЖЕННЯ В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ

2025-11-03T08:27:50+02:00

Мета. Дослідження спрямоване на вивчення основних суперечностей у впровадженні компетентнісного підходу в системі вищої освіти України з особливим акцентом на навчанні іноземних мов і на пропозицію шляхів їх вирішення для підвищення якості підготовки фахівців відповідно до світових стандартів.Методологія. Дослідження застосовує змішаний методологічний підхід, що поєднує комплексний огляд літератури міжнародних та українських наукових праць, теоретичний аналіз рамок компетентнісної освіти й емпіричні дані з опитувань серед викладачів вищої освіти. Воно інтегрує міждисциплінарні перспективи з лінгвістики, психології та педагогіки, спираючись на такі рамки, як Європейська рамка кваліфікацій (ЄРК) і Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти (ЗРМО).Наукова новизна. Дослідження надає детальний аналіз термінологічних і методологічних невідповідностей у компетентнісній освіті України, пропонуючи національний глосарій і стандартизовану рамку, узгоджену з міжнародними еталонами. Воно розширює концепції мовної компетентності Ноама Хомського до практичних освітніх контекстів і представляє багаторівневу модель оцінювання компетентностей, адаптовану до освітньої системи України.Висновки. Дослідження визначає ключові виклики, включаючи термінологічну неоднозначність, розриви між теорією та практикою, а також відсутність уніфікованих критеріїв оцінювання, особливо в освіті іноземних мов.Воно рекомендує розробити національний глосарій компетентностей, упровадити пілотні проєкти, посилити міжнародну співпрацю та створити цифрові платформи для обміну ресурсами з метою формування цілісної системи компетентнісної освіти. Майбутні дослідження повинні зосередитися на уніфікованих теоретичних моделях, гармонізованих стандартах та інтеграції цифрових технологій для підтримки навчання впродовж життя й глобальної конкурентоспроможності.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК АУДІЮВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ В МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНОЇ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ

2025-11-03T08:34:14+02:00

Мета статті полягає у визначенні ефективних методів формування навичок аудіювання англійською мовою в студентів-юристів у контексті їхньої професійної іншомовної підготовки й у розробленні педагогічних умов, що сприяють підвищенню рівня розуміння автентичного аудіоматеріалу юридичного спрямування.Методологія дослідження процесу формування навичок аудіювання англійською мовою в майбутніх юристів як елемента професійної іншомовної підготовки ґрунтується на комплексному підході, що охоплює аналіз сучасних педагогічних методик, створення результативних навчальних ресурсів та інтеграцію інноваційних технологій у навчальний процес. Методологічну основу становлять комунікативний, компетентнісний, завданнєвий і міждисциплінарний підходи. Застосовано інструменти Moodle, TED-Ed, Edpuzzle, BBC Learning English. Представлено огляд педагогічних умов для забезпечення ефективності формування навичок аудіювання в майбутніх юристів.Наукова новизна полягає в удосконаленні підходу до формування аудіативних навичок у майбутніх юристів шляхом упровадження автентичних юридичних аудіоматеріалів (інтерв’ю з юристами, судові дебати, подкасти з правової тематики) у навчальний процес. Запропоновано методику розвитку аудіювання з урахуванням специфіки юридичної термінології та стилістики.Висновки. Оволодіння навичками аудіювання англійською мовою є важливим складником професійної підготовки майбутніх юристів. Використання автентичних аудіоматеріалів із юридичним змістом сприяє зростанню мотивації майбутніх юристів, формує професійно орієнтовану іншомовну компетентність і забезпечує якісну підготовку до роботи в умовах міжнародного правового простору.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ВИКЛИКИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ УКРАЇНИ

2025-11-03T08:49:35+02:00

Мета статті полягає в дослідженні основних психолого-педагогічних викликів, що виникають у процесі впровадження інклюзивного навчання в сучасних умовах України та визначенні їх впливу на якість освітнього процесу, окресленні шляхів подолання труднощів з огляду на запити дітей з особливими освітніми потребами, педагогів і батьків. Методологія дослідження спирається на інтеграцію системного, компетентнісного та особистісно орієнтованого підходів, що забезпечують цілісне осмислення інклюзивного навчання як багатогранного освітнього феномену. Використано комплекс теоретичних методів (аналіз і синтез наукової літератури, порівняння та узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду), які дали змогу визначити ключові тенденції, суперечності та перспективи розвитку інклюзивної освіти. Залучення статистичних даних дозволило виявити динаміку становлення інклюзивного освітнього середовища в умовах сучасних соціально- політичних реалій України. Наукова новизна полягає в уточненні змісту психолого-педагогічних викликів інклюзивного навчання в умовах воєнного стану та суспільних трансформацій в Україні, а також у систематизації вітчизняного й зарубіжного досвіду крізь призму комплексного підходу до забезпечення підтримки здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Висновки. Подолання психолого-педагогічних викликів інклюзивного навчання в сучасних реаліях потребує модернізації освітнього простору, впровадження інноваційних підходів і створення ефективної системи психологічного супроводу. Розв’язання цих проблем можливе лише за умови міждисциплінарної співпраці та консолідованої підтримки держави, громад і науково-педагогічної спільноти.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ЧАТ-БОТІВ У КЕРУВАННІ ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ

2025-11-03T08:55:32+02:00

Метою статті є дослідження практичної доцільності використання чат-ботів для надання загальних і конкретних рекомендацій щодо виконання кваліфікаційних робіт. У статті розкривається алгоритм дій щодо створення чат-бота Master24 для допомоги студентам філологічних спеціальностей. При аналізі чат-ботів використано загальнофілософську методологію – аналіз, синтез, узагальнення, логічний аналіз.Установлено методологічні принципи розроблення навчальних чат-ботів: емпіричне обґрунтування й оцінювання ефективності, персоналізація взаємодії з користувачами, доступність і масштабованість, інтерактивність.Наукова новизна полягає у сфері застосування чат-ботів. На відміну від більшості віртуальних асистентів, створених для галузей інформатики, менеджменту, медицини, автор демонструє нескладний для сучасного викладача гуманітарних дисциплін шлях створення чат-бота для керування дослідницькою роботою (роз’яснення структури роботи, послідовності етапів роботи, оформлення змісту й використаних джерел).Кнопкова система дає змогу упроводжувати студента на різних етапах написання роботи з посиланнями на рекомендації та приклади виконаних робіт. Цінним є самостійний вибір студентом потрібної інформації, виходячи з етапу виконання ним магістерської роботи. Іншими перевагами автор відзначає довготривалість роботи чат-бота (24/7), забезпечення достовірності й об’єктивності інформації, персоналізацію та простоту використання. Висновки. У статті демонструється алгоритм створення й конкретне застосування чат-бота в роботі викладача. Апробація чат-бота Master24, створеного на сайті SendPulse й активованого на каналі Телеграм, відбувалася протягом навчального року в Полтавському педагогічному університеті за участі студентів-магістрів першого року навчання, виявила позитивні результати.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО РОБОТИ В ЦИФРОВОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2025-11-03T09:11:54+02:00

Метою статті є дослідження особливостей упровадження цифрових технологій у систему підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти та обґрунтування педагогічних умов формування їх готовності до діяльності в цифровому освітньому середовищі. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному аналізі наукової літератури, чинних нормативно-правових документів у сфері освіти, а також систематизації сучасних практик застосування цифрових технологій у професійній підготовці педагогів.У статті застосовано теоретичні методи – аналіз, узагальнення, класифікація та систематизація, а також емпіричні підходи до оцінювання ефективності цифровізації підготовки вихователів. Наукова новизна дослідження полягає в розкритті специфіки цифрового освітнього середовища в контексті дошкільної освіти та окресленні дидактичних і організаційних умов, що забезпечують якісну професійну підготовку вихователів до роботи в цифровому середовищі. Особлива увага приділяється формуванню цифрової компетентності, що охоплює як технічні, так і педагогічні, психолого-комунікативні та етичні складники. У статті обґрунтовано, що ефективна цифрова трансформація можлива лише за умови поєднання традиційних і цифрових методів, створення методичної бази для застосування сучасних цифрових інструментів, адаптованих до вікових особливостей дошкільників, а також формування в студентів критичного мислення щодо цифрового контенту.У висновках наголошено, що підготовка майбутніх вихователів до роботи в цифровому освітньому середовищі повинна мати системний, інтегративний характер, базуватися на поєднанні знань про цифрові технології з умінням осмислено застосовувати їх у контексті дошкільного розвитку. Цифрова компетентність педагога має формуватися як обов’язковий компонент освітніх програм, відповідати сучасним викликам і забезпечувати безпечне, ефективне та етично орієнтоване цифрове освітнє середовище в закладах дошкільної освіти.

БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ – ОРІЄНТИР КРОСКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УНІВЕРСИТЕТІ

2025-11-03T09:16:47+02:00

У статті конкретизовано авторське бачення компонентів творення безпечного освітнього середовища під час міжкультурної комунікації учасників освітнього процесу в університеті. Мета: конкретизувати компоненти творення безпечного освітнього середовища під час кроскультурної комунікації учасників освітнього процесу в університеті, визначити ключові аспекти розроблення відповідних комунікативних стратегій взаємодії. Методологія дослідження: системний комплексний підхід. Автором деталізовано логічні зв’язки компонентів безпечного освітнього середовища кроскультурних комунікацій в університетах: фізична безпека (дотримання законодавства щодо відсутності фізичних загроз, безпека проживання і спілкування в позанавчальний час, регламентування поведінки і комунікацій), соціопсихологічна безпека (навчальна атмосфера, забезпечення рівності й попередження проявів будь-якої дискримінації, емоційний комфорт і культура підтримки під час адаптації до навчання представників інших культур), академічна безпека (прозорість і справедливість політик університету, об’єктивність контролю та оцінювання, академічна підтримка під час адаптації до нових умов навчання). Наукова новизна: у статті визначено ключові аспекти розроблення відповідних комунікативних стратегій взаємодії. До них автор відносить блок «Розвиток кроскультурних компетентностей», який володіє своєрідним запусковим механізмом для двох інших блоків: політики рівності й недискримінації в університеті, що забезпечує фізичну, соціопсихологічну, академічну безпеки, програми підтримки викладачів і персоналу у стратегіях безпечного освітнього середовища для успіху кроскультурної комунікації в університеті, що мають спрямовуватися на підготовку до роботи з багатонаціональним студентським контингентом.Висновки. Перспективою подальшого розроблення заявленої в назві статті проблеми визначено пошук способів конструктивного наповнення практичних кейсів безпечного освітнього середовища кроскультурної комунікації в університетах на основі педагогічного, культурного, освітнього партнерства.

ГАЛУЗЕВА СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ З МІЖНАРОДНОГО ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

2025-11-03T09:19:31+02:00

Метою статті є визначення змісту, структури й функцій іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців з міжнародного готельного бізнесу, місця та ролі міжкультурного компонента як інтегративного складника особистісного розвитку, що забезпечує ефективну професійну взаємодію в умовах глобалізованого ринку індустрії гостинності. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному поєднанні методів аналізу та синтезу, зіставного методу, описового методу, класифікації та узагальнення, а також методу моделювання, застосованих для вивчення наукової літератури з питань професійно орієнтованої іншомовної комунікативної компетентності, порівняльного дослідження різних підходів до трактування цього поняття, виокремлення структурних елементів іншомовної комунікативної компетентності, висвітлення ролі міжкультурного компонента в процесі її розвитку. Наукова новизна полягає в комплексному вивченні методів іншомовної підготовки майбутніх фахівців з міжнародного готельного бізнесу та розробленні моделі формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти досліджуваної галузі. Висновки. Іншомовна комунікативна компетентність є складним багатоаспектним утворенням, яке охоплює мовні, соціокультурні, прагматичні, стратегічні та емоційно-психологічні компоненти. Теоретичне та практичне володіння нею має важливе практичне значення в міжнародному готельному бізнесі, оскільки комунікація іноземною мовою визначає якість обслуговування, рівень задоволеності клієнтів і репутацію відповідного закладу розміщення. Здобувачі освіти повинні навчитися не лише розуміти іншу культуру, а й уміти вести діалог, уникати стереотипів, демонструвати толерантність. Запропонована модель формування іншомовної комунікативної компетентності базується на засадах автентичності, міждисциплінарності, інтегрованості з професійною підготовкою та спрямованості на розвиток міжкультурного розуміння. Вона може бути використана для створення та вдосконалення освітніх програм, тематичного наповнення силабусів навчальних дисциплін у закладах вищої освіти.

ІНШОМОВНІ ГНУЧКІ НАВИЧКИ МАЙБУТНІХ НАУКОВЦІВ АВІАЦІЙНОЇ ГАЛУЗІ В МІЖНАРОДНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

2025-11-03T09:31:31+02:00

Мета статті полягає в обґрунтуванні актуальності опанування майбутніми науковцями авіаційної галузі іншомовними гнучкими навичками, які необхідні для міжнародної комунікації. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні філософського та конкретно-тематичного принципів із методами системності та науковості.Наукова новизна полягає в тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури та результати емпіричного дослідження, розглянуто визначення терміна «гнучкі навички» та інтерпретацію терміна «іншомовні гнучкі навички». В умовах глобалізації та інтеграції України до європейського освітнього простору володіння іншомовними гнучкими навичками стає обов’язковим складником конкурентоспроможності дослідника на світовій науковій арені. Адже саме знання мов дозволяє налагодити ефективну міжнародну комунікацію, обмін досвідом і кращими практиками. Визначено важливість іншомовних гнучких навичок для майбутніх науковців авіаційної галузі як важливого чинника їх майбутньої наукової успішності, а саме важливість гнучких навичок для міжнародної комунікації. Виокремлено комунікативні гнучкі навички, які включають ключові вміння, необхідні майбутнім науковцям для міжнародної комунікації.Висновки. Іншомовні гнучкі вміння допомагають майбутнім науковцям авіаційної галузі досягти успіху в міжнародній комунікації та є запорукою успішної міжкультурної взаємодії та плідної співпраці в міжнародному контексті. Класифіковано найактуальніші види іншомовних гнучких навичок, необхідні майбутнім науковцям авіаційної галузі для міжнародної комунікації, а саме для співпраці в міжнародних наукових проєктах, публікацій наукових статей у міжнародних журналах, обміну науковими даними та участі в міжнародних конференціях та семінарах.

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДУ МОДЕЛЮВАННЯ У ВИКЛАДАННЯ БІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН (ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ, ГЕНЕТИКА, ЦИТОЛОГІЯ, ГІСТОЛОГІЯ, ЕМБРІОЛОГІЯ, БІОЛОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ)

2025-11-03T09:41:09+02:00

Метою статті є дослідження особливостей впровадження методу моделювання у викладання біологічних дисциплін (загальної біології, генетики, цитології, гістології, ембріології, біології індивідуального розвитку), а також окреслення прикладів його практичного застосування та визначення педагогічних умов, які забезпечують ефективність цього методу в освітньому процесі. Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовано методи теоретичного аналізу наукової літератури в галузі біологічної освіти, порівняльний аналіз різних видів моделей та їх застосування в освітньому середовищі, узагальнення педагогічного досвіду вчителів і викладачів біологічних дисциплін, а також систематизація прикладів упровадження моделювання в шкільну та вищу біологічну освіту. Окрему увагу приділено аналізу зарубіжних та вітчизняних джерел, які висвітлюють потенціал моделювання як дидактичного інструмента. Наукова новизна. У статті комплексно розглянуто специфіку впровадження моделювання в різних біологічних дисциплінах, запропоновано чіткі приклади моделей, адаптованих до змісту кожного предмета. У роботі вперше систематизовано педагогічні умови, що визначають ефективність застосування моделювання залежно від особливостей предмета та рівня підготовки здобувачів освіти. Обґрунтовано інтеграцію матеріальних і віртуальних моделей як чинник підвищення якості біологічної освіти. Висновки. Метод моделювання є потужним інструментом у викладанні біологічних дисциплін, адже дозволяє візуалізувати складні процеси, полегшити сприйняття абстрактних понять, розвивати критичне та просторове мислення здобувачів освіти. Найбільш ефективним виявляється поєднання матеріальних і цифрових моделей, залучення здобувачів освіти до створення власних моделей та інтеграція моделювання з іншими методами активного навчання. Подальші дослідження варто зосередити на розробленні інтерактивних ресурсів та вивченні впливу моделювання на формування ключових компетентностей у галузі біології.

ВПЛИВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ НА ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЗДОБУВАЧІВ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2025-11-03T09:44:45+02:00

Мета статті полягає в дослідженні взаємозв’язку між індивідуалізацією навчання та емоційним благополуччям здобувачів базової середньої освіти. Методологія дослідження ґрунтувалася на таких теоретичних методах, як аналіз, синтез та порівняння, що дозволили провести систематичний огляд наукової літератури для визначення понять «емоційне благополуччя», «індивідуалізація навчання» й «диференціація навчання» та узагальнити шляхи, що сприятимуть покращенню рівня емоційного благополуччя. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні ефективності індивідуалізації навчання як умови формування високого рівня емоційного благополуччя здобувачів освіти. Підтверджено, що освітній процес надає велику кількість варіантів для індивідуалізації навчання. Серед них виділено: розроблення індивідуальної освітньої траєкторії, переведення на індивідуальну форму або організація інклюзивного навчання; різноманіття освітніх можливостей, що реалізується через значну кількість освітніх програм, форм здобуття освіти, профільне навчання, інтегровані курси, позашкільну освіту, навчальні програми курсів за вибором факультативів тощо; використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій; диференціацію навчання як практичний інструмент індивідуалізації; впровадження формувального оцінювання. Розглянуто факультативні заняття та додаткові консультації не лише як допоміжні елементи освітнього процесу, а й як інструменти підтримки емоційного благополуччя здобувачів освіти. Висновки. В умовах сьогодення, коли учні відчувають не тільки академічний стрес, але й стрес від невизначеності, інформаційного перевантаження та травматичних подій, освітяни мають звертати особливу увагу на їх емоційний стан, здійснюючи індивідуалізацію навчання, спрямовану на пізнавальну та емоційну сфери, що надалі підвищуватиме ефективність освітнього процесу та забезпечуватиме гармонійний розвиток особистості кожного здобувача освіти.

КОНСТРУЮВАННЯ ЗМІСТУ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В КОНТЕКСТІ ЗМІН В ОСВІТНІЙ СИСТЕМІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

2025-11-03T09:47:52+02:00

Мета статті полягає в дослідженні змісту іншомовної підготовки майбутніх учителів початкової школи в контексті змін в освітній системі України в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. Методологія дослідження ґрунтується на вивченні та аналізі компонентів, які визначали зміст іншомовної освіти, дослідження соціально-педагогічних явищ, поглядів науковців щодо реалізації навчання іноземних мов у вищій освіті, характеристиці досвіду навчання іноземних мов у закладах вищої освіти на різних етапах досліджуваного періоду. Конструювання змісту навчання іноземних мов майбутніх учителів початкової школи проаналізовано в контексті змін у системі вищої освіти України (у радянський період та в період незалежності). Наукова новизна полягає в тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури та результати історико-методичного дослідження, здійснено аналіз іншомовної підготовки майбутніх учителів початкової школи з аналізом змістового наповнення. Висновки. Для забезпечення комплексного підходу до навчання іноземних мов необхідно сформувати елементи педагогічного супроводу, що є безпосереднім завданням системи вищої педагогічної освіти. Для майбутнього вчителя початкової школи важливою ознакою підготовки є орієнтація на інтегрованість освітнього формату педагогічної активності. Оперування теоретичними знаннями і методологічним арсеналом забезпечує не лише сталість педагогічної майстерності, а й уміння підвищувати функціональний рівень навчальної активності завдяки використанню інноваційних інструментів, що формує динамічність і гнучкість фахової матриці компетентностей вчителя початкової школи. Концепція мовної політики щодо навчання іноземних мов зводиться до двох ключових характеристик – цільової та ціннісної.Іноземні мови фактично є зрізом, який визначає рівень динаміки соціокультурного розвитку. Затребуваність у вивченні іноземних мов вказує на інтеграційний потенціал держави чи спільноти, тому мовна політика є продовженням соціокультурного запиту.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ КАПІТАЛ ЯК РЕСУРС САМОРЕГУЛЯЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОЇ ДІЙСНОСТІ

2025-11-03T09:49:58+02:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні психологічного капіталу як ключового ресурсу саморегуляції особистості юнацького віку в умовах воєнного часу. Методологіянаукового дослідження ґрунтується на синтезі філософських, загальнопсихологічних і конкретно-наукових принципів, реалізованих із дотриманням вимог системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягаєу виявленні специфіки впливу синергії компонентів психологічного капіталу (надія, самоефективність, стійкість, оптимізм) на механізми саморегуляції осіб юнацького віку в умовах воєнного стресу, що доводить ефективність ресурсно-орієнтованого підходу в профілактиці дезадаптації молоді. Висновки. Психологічний капітал – цесистемно організовані та збалансовані ресурси позитивних психологічних характеристик, як-от оптимізм, самоефективність, життєстійкість і надія, що спряють підвищенню ментального добробуту та адаптованості молодої людини в суспільстві. Капітал включає внутрішні резерви особистості, які допомагають долати життєві труднощі, розвивати емоційну стійкість і будувати успішну взаємодію з оточенням. Синергіякомпонентів психологічного капіталу формує ключовий ресурс саморегуляції для молоді в умовах війни, що емпірично підтверджує його роль як фундаментальної основи ментального добробуту та адаптаційного потенціалу особистості. Практичне значення. Отримані результати відкривають перспективи для розроблення цілеспрямованих психологічних інтервенцій, спрямованих на розвиток психологічного капіталу в юнацькому віці.Особливу актуальність ці напрями набувають у контексті відновлення освітнього середовища та створення психологічно безпечного простору для становлення особистості в період воєнного часу.

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ-ГЕОГРАФІВ

2025-11-03T09:57:34+02:00

Мета статті полягає в дослідженні однієї з важливих проблем сучасності – формування екологічної свідомості та підвищення ефективності формальної екологічної освіти в закладах вищої освіти, що зумовлено актуальними потребами суспільства.Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні структурно-функціонального та наукового підходів.Перший дає змогу виокремити структурні компоненти навчальних програм екологічного спрямування і визначити їх роль у формуванні екологічної свідомості географів.Наукова новизна полягає в дослідженні формування екологічної свідомості під час вивчення дисциплін екологічного спрямування здобувачами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальностями 014 «Середня освіта (Географія)» та 106 «Географія» географічного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Подано характеристику навчальних дисциплін екологічного змісту та їх включення до циклів загальної та професійної підготовки, як обов’язкових, так і вибіркових компонентів освітніх програм.Висновки. Окреслено теоретико-методологічні напрями дослідження екологічних знань і здійснено порівняльний аналіз освітніх програм за спеціальностями та 106 «Географія» та 014 «Середня освіта (Географія)» щодо наявності та обсягу (у кредитах) дисциплін екологічного профілю.У статті також розглянуто роль навчальних і виробничих практик у формуванні екологічної свідомості здобувачів вищої освіти через практичне застосування знань з екології та розвиток екологічного мислення на завершальному етапі безперервної екологічної освіти у ЗВО. Особливу увагу приділено проблемам і перспективам упровадження компетентнісного підходу в сучасну педагогіку викладання екології, що сприяє формуванню практичних умінь і навичок майбутніх учителів для ефективної роботи на уроках географії та природничих дисциплін.

ВИКОРИСТАННЯ ГРИ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ КОРЕКЦІЇ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

2025-11-03T09:59:37+02:00

Мета статті полягає у вивченні актуальної теми психологічної корекції негативних емоційних станів у дітей з особливими потребами під час війни. Таких дітей визначено як групу осіб, до якої входять особи з різними видами психофізичних порушень. Розкрито основні чинники емоційних переживань дітей з особливими освітніми потребами під час війни: невизначеність майбутнього, відсутність інформації про реальний стан подій, що відбуваються; стрес і тривога від новин, повітряні тривоги та вибухи; плач, злість як реакція на ситуацію або емоційні реакції найближчого оточення; хронічний стрес та емоційне виснаження. Методологія дослідження ґрунтується на загальних закономірностях функціювання дитячої психіки під час переживання стресових ситуацій. Діти в переважній більшості випадків відчувають труднощі щодо опису власних переживань, розпізнавання власних емоційних станів, вираження своїх почуттів відповідно до реальних подій.Серед різноманітних технік та прийомів у роботі з негативними емоційними станами дитини під час війни визначено гру. Наукова новизна полягає в тому, що гра є тим середовищем, де дитина може відтворити свої переживання, продемонструвати загрози, які її непокоять, і виконати завдання незалежно від тих обмежень/ порушень, які існують у неї в повсякденному житті, набути досвіду встановлювати соціальні контакти, вміння розв’язувати різні непорозуміння та конфлікти. Висновки. Найбільш поширеними іграми для роботи з негативними емоційними станами для дітей з особливими потребами є рухливі та сенсорні. Рухливі ігри дають можливість вивільняти негативні емоції та скидати нервове напруження, а сенсорні – заспокоюють і забезпечують здатність зосередитися на приємних переживаннях.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-11-03T10:10:31+02:00

Мета статті полягає в теоретичному аналізі особливостей психоемоційної підтримки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку засобами ігрових технологій в умовах закладу освіти.Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні системного, діяльнісного, особистісно орієнтованого та компетентнісного наукових підходів до надання психоемоційної підтримки дітям за допомогою гри. Наукова новизна полягає в тому, що на основі аналізу наукових джерел з означеної проблеми та узагальнення результатів наукових досліджень виокремлено психолого-педагогічні умови психоемоційної підтримки дітей засобами ігрових технологій. Висновки. Використання ігрових технологій вимагає урахування вікових та індивідуально- психологічних особливостей дітей, провідної діяльності, дотримання вимог техніки безпеки та психогігієни.Дитячі ігри слугують важливим засобом психоемоційної підтримки дітей, оскільки дозволяють гармонізувати їх психоемоційний стан, сприяють удосконаленню комунікативних навичок, формуванню уміння здійснювати емоційний самоконтроль, емоційну саморегуляцію. Застосування ігрових технологій з метою психоемоційної підтримки дітей дозволяє не лише покращити їх емоційне самопочуття, а й сприяє розвитку емоційного інтелекту, емпатії та емоційної гнучкості, що є запорукою емоційного благополуччя дітей в умовах війни. Психолого-педагогічний супровід психоемоційної підтримки дітей засобами ігрових технологій передбачає також проведення просвітницької, профілактичної та консультативної роботи з учителями початкових класів та вихователями закладів дошкільної освіти з метою підвищення рівня їх психологічної обізнаності, формування емоційно-етичної компетентності педагогів, розвитку в них стресостійкості.

ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

2025-11-03T10:14:11+02:00

Мета дослідження – комплексний аналіз сучасного стану репродуктивного здоров’я населення України в умовах воєнного стану та виявлення ключових чинників, що впливають на демографічну ситуацію.Методологія дослідження. Методологічну основу становить поєднання загальнопсихологічних принципів єдності психіки і діяльності, розвитку та системності з конкретно-тематичними підходами до вивчення впливу соціально-економічних, медичних, екологічних і психологічних факторів на репродуктивне здоров’я. Використано методи аналізу наукової літератури, статистичних даних МОЗ України, UNICEF, UNFPA та ВООЗ, клінічні спостереження й результати опитувань. Наукова новизна. Уперше систематизовано комплекс впливів війни на репродуктивне здоров’я з виокремленням психоемоційних чинників, зокрема хронічного стресу, ПТСР, депресивних станів та їх впливу на гормональний баланс і перебіг вагітності. Представлено узагальнені результати сучасних клінічних досліджень перебігу передменструального синдрому (ПМС) під час війни та запропоновано інтегровані стратегії підтримки жінок, які включають когнітивно-поведінкову терапію та групові психологічні програми.Висновки. Встановлено, що війна спричинила суттєве погіршення демографічних показників, зростання частоти безпліддя, підвищення рівня дитячої смертності та зниження народжуваності. Психологічний стан жінок є важливим предиктором репродуктивного успіху, а хронічний стрес і обмежений доступ до медичних послуг знижують шанси на успішну вагітність. Наголошено на необхідності міжвідомчої співпраці, державних і міжнародних програм, спрямованих на стабілізацію демографічної ситуації, захист репродуктивних прав і збереження генофонду нації.