Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування»

СТРУКТУРА МІКРОБІОМУ ҐРУНТУ КОРЕНЕВОЇ ЗОНИ ПШЕНИЦІ ЯРОЇ ЗА ДІЇ ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНОГО ДОБРИВА DIAMOND GROW МАРКИ HUMI [K] BIO + “PLUS”

2025-04-15T14:33:54+03:00

Мікробіом агроценозу – це відкрита саморегулююча система, яка формується безпосередньо під впливом фітоценозу, агротехнічних заходів та інтродукованих мікроорганізмів. На українському ринку добрив з’явилось нове, сучасне, багатокомпонентне органо-мінеральне добриво Diamond Grow марки HUMI [K] BIO + “Plus”, до складу якого входять макро-, мікроелементи, гумінові кислоти, екстракт водоростей та комплекс з 16 штамів мікроорганізмів різних таксономічних груп. Відповідно склад даного добрива робить його надзвичайно цікавим у питаннях впливу на існуючий мікробіоценоз та можливі перебудови в мікробіомі, які можуть бути викликані інтродукцією значної кількості різних таксономічних мікроорганізмів у ґрунт агроценозу пшениці ярої. З огляду на вище викладене метою статті є встановлення впливу органо-мінерального добрива Diamond Grow марки HUMI [K] BIO + “Plus” на структуру, склад та функціонування мікробіому ґрунту в агроценозі пшениці ярої та направленості мікробіологічних процесів. Методологія дослідження передбачала застосування загальноприйнятих мікробіологічних методів, а саме посіву ґрунтової суспензії на елективні агаризовані поживні середовища та підрахунку КУО на чашках Петрі. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше досліджено структуру мікробіому та розраховано направленість мікробіологічних процесів в ґрунті агроценозу пшениці ярої за застосування нового і недослідженого органо-мінерального добрива Diamond Grow марки HUMI [K] BIO + “Plus”. Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено вплив DG H[K]B “Plus” на структуру та функціонування мікробіому ґрунту агроценозу пшениці ярої. Виявлено, що передпосівне застосування DG H[K]B “Plus”, а також комбінація передпосівне + вегетація сприяє зростанню чисельності мікроорганізмів всіх еколого-трофічних та таксономічних груп. Збільшення чисельності мікроорганізмів фіксували в межах 1,5–2,7 рази відносно контролю та у 1,3 рази вище ніж у варіанті, де вносили лише мінеральні добрива Для даних варіантів Кол. = 0,7 і 0,8; Км. = 1,5 і 1,3, а Кмт. = 13,9 і 15,8. На основі розрахованих коефіцієнтів встановлено високий рівень протікання фізіолого-метаболічних процесів досліджуваного мікробіому та відсутність дефіциту поживних речовин.

ЕКОЛОГО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ МЕТОДИК ВИЗНАЧЕННЯ ЙОДУ

2025-04-15T14:40:13+03:00

У роботі проаналізовано та порівняно ефективність шести методик визначення йоду в природних об’єктах. Проведено оцінювання їхньої точності, чутливості, селективності та економічної доцільності. Виявлено, що лише три з досліджених методик забезпечують відтворювані та об’єктивні результати, однак дві з них мають суттєві обмеження, зокрема через помилки в початкових методичних розробках або недоступність ключових реагентів. Встановлено, що методика окиснення йодиду з подальшим застосуванням сечовини та крохмалю є перспективною для екологічного моніторингу завдяки високій чутливості, швидкості аналізу та екологічній безпечності. Метою статті є оцінювання точності, чутливості та практичної придатності різних методик визначення йоду в природних об’єктах, а також визначення оптимальної методики для застосування в екологічному моніторингу. Об’єктом дослідження є методики визначення йоду в природних об’єктах, зокрема в ґрунті, рослинних і тваринних тканинах, що використовуються в екологічному моніторингу. Методологія дослідження базується на порівняльному аналізі шести методик визначення йоду, що відрізняються за принципом дії, чутливістю, точністю та селективністю. Експериментальні дослідження включали апробацію кожної методики на зразках природного походження (ґрунт, рослинні і тваринні тканини), побудову калібрувальних кривих та оцінювання відтворюваності отриманих результатів. Додатково проведено аналіз економічної доцільності методик, враховуючи вартість реагентів і тривалість аналізу. Висновки. Моніторинг йоду в природних об’єктах є важливим для оцінювання його біодоступності та впливу на живі організми. Визначення цього мікроелемента ускладнюється його нерівномірним розподілом у довкіллі та хімічними перетвореннями, що зумовлює необхідність порівняння різних аналітичних методик. Йодометричне титрування з тіосульфатом натрію є швидким і простим методом, оптимальним для зразків із простою матрицею. Для складних матриць доцільнішим є екстракційний метод, який забезпечує вищу точність, проте потребує додаткових заходів безпеки. Метод із використанням сечовини і крохмалю поєднує високу чутливість, швидкість аналізу та екологічну безпечність, що робить його перспективним для екологічного моніторингу, агрохімії та харчової промисловості. Таким чином, вибір оптимальної методики визначення йоду залежить від складу зразка, вимог до точності та умов проведення аналізу.

НАЗЕМНА ТЕРІОФАУНА НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «КАРМЕЛЮКОВЕ ПОДІЛЛЯ»: ВИДОВИЙ СКЛАД І ДИНАМІКА

2025-04-15T14:44:00+03:00

Метою статті є узагальнюючий аналіз ретроспективних даних і новітніх облікових матеріалів щодо стану і видової структури наземної теріофауни національного природного парку (НПП) “Кармелюкове Поділля”. Методологічною основою запропонованого дослідження є основні положення Закону України “Про тваринний світ”, настанови “Інструкції про зміст та складання документації державного кадастру територій та об’єктів ПЗФ” і “Методичних рекомендацій щодо розроблення проєктів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду України”. Наукова новизна дослідження полягає в проведені оперативної оцінки видового складу наземної теріофауни НПП “Кармелюкове Поділля” і визначенні динаміки її змін за 100 років – період 1925–2025 рр. Встановлено, що за різноманіттям видів переважають представники Muriformes, Caniformes і Soriciformes. Достовірно втраченими є два степових види Muriformes – ховрах крапчастий і тушкан великий. Група набутих, суто адвентивних поєднує 5 видів – шакал, єнот уссурійський, куниця лісова, олень плямистий, ондатра. На основі аналізу досліджень встановлено, що закономірним є висновок про відносну сталість видового ядра лісової екологічної групи і рідкісну для сучасного стану компонентів довкілля парку сталість фонових видів ссавців. Висновки: НПП “Кармелюкове Поділля”, як окремий об’єкт поліфункціонального значення природно-заповідного фонду України, функціонально слугує важливим регіональним резерватом і ареалом існування рідкісних тварин із найвищими статусами охорони, успішно забезпечуючи таким чином мету свого створення і діяльності.

ПОРІВНЯННЯ РІВНЯ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ ВІД ГЕНЕРАТОРІВ З ІНШИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ЕНЕРГІЇ

2025-04-15T14:51:57+03:00

Метою статті є порівняння рівня забруднення повітря від генераторів з іншими джерелами енергії. Для досягнення цієї мети необхідно: вивчити рівень забруднення повітря від генераторів різного типу; порівняти забруднення повітря від генераторів із викидами інших джерел енергії (вуглецева енергетика, атомні станції, відновлювальні джерела енергії); проаналізувати досвід європейських країн щодо зменшення забруднення повітря через використання більш екологічних технологій. Актуальність теми. Активне вилучення енергетичної сировини з надр, а також техногенна дія джерел енергії, що базуються на традиційному паливі, призводять до незворотних екологічних наслідків. Для мінімізації цього впливу необхідно відштовхуватися від двох основних умов: пошук альтернативних джерел енергії, удосконалення існуючих. Методологія дослідження. У дослідженні були використані дані щодо викидів різних типів генераторів, а також статистичні дані про викиди з інших джерел енергії. Використовувались публікації, звіти міжнародних організацій (Міжнародне енергетичне агентство, Європейська агенція з охорони навколишнього середовища) та експериментальні дослідження викидів. Наукова новизна роботи полягає у порівняльному аналізі різних систем отримання енергії та відображає екологічну та економічну складову кожної. Як приклад розглянуті теплоелектростанція, атомна електростанція та вітроенергетична станція. Висновки. Вважається, що «зелена» енергетика здатна вирішити проблеми глобальної зміни клімату і є одним із основних напрямків зниження негативного впливу людини на природу. Вже зараз у низці країн вони здатні конкурувати з традиційними видами виробництва енергії. Україна лише на початку популяризації та впровадження відновлюваних джерел енергетики (ВДЕ) на державному рівні, проте вже зараз поступово зростає попит на встановлення сонячних батарей у приватних будинках.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ТА ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ ПЛАСТИКОВИХ МАТЕРІАЛІВ НА ТЕРИТОРІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2025-04-15T14:55:13+03:00

Метою статті є аналіз сучасного стану та перспективи управління та поводження з відходами пластикових матеріалів на території Одеської області. Методологія дослідження ґрунтується на критичному аналізі існуючої інформації щодо сучасного стану системи управління та поводження з відходами пластикових матеріалів у потоці твердих побутових відходів регіонів України (на прикладі Одеської області). При виконанні роботи були використані опубліковані дані вітчизняних і зарубіжних авторів, а також матеріали власних досліджень, присвячених оцінці ресурсного потенціалу потоку твердих побутових відходів Одеської області. Наукова новизна полягає в тому, що вперше надана оцінка обсягів утворення та накопичення відходів пластикових матеріалів на території окремих кластерів Одеської області, а також дана їх вартісна оцінка. Висновки. Проаналізований сучасний стан системи управління та поводження з твердими побутовими відходами в Одеській області, а також дана оцінка ресурсної цінності відходів пластикових матеріалів на території цієї області. Зазнано, що з загального потоку твердих побутових відходів Одеської області щороку можна отримати відходи пластикових матеріалів на суму майже 0,8 млн гривень істотно збільшена. У разі удосконалення існуючої системи управління та поводження, з урахуванням відходів пластикових матеріалів, що утворюються на промислових, сільськогосподарських та будівельних об’єктах, кількість і вартість цієї вторинної сировини може бути цей показник може бути істотно збільшений. Одночасно з цим відбудеться зменшення техногенного навантаження на природні складові довкілля і поліпшення екологічної ситуації на території Одеської області.

ГРАНТОВІ ПРОЄКТИ ДЛЯ ПІДТРИМКИ АПСАЙКЛІНГ-ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗМЕНШЕННЯ ТЕКСТИЛЬНИХ ВІДХОДІВ

2025-04-15T15:00:51+03:00

Метою роботи є обґрунтування доцільності створення грантових проєктів, спрямованих на підтримку ініціатив із творчої переробки текстильних відходів. У статті розглянуто актуальну проблему накопичення текстильних відходів в Україні, зумовлену надмірним споживанням, доступністю секонд-хенд товарів і недостатньо ефективними підходами до їх утилізації. Зазначено, що переважна частина текстильних відходів потрапляє на полігони твердих побутових відходів або утворює стихійні звалища, що ускладнює екологічну ситуацію, особливо на деокупованих територіях. Методологія дослідження базується на використанні комбінованих методів: аналізу статистичних даних щодо накопичення текстильних відходів, оцінки їх морфологічного складу та екологічного впливу. Проаналізовано європейський досвід, де активно впроваджуються принципи циркулярної економіки, що включають ремонт, повторне використання та творчий апсайклінг текстильних виробів. Виявлено, що в Україні існує необхідність адаптації цих підходів до національних умов, зокрема через розробку грантових програм. З метою дослідження готовності населення до раціонального поводження з текстильними відходами проведено емпіричне опитування за віковими категоріями. Отримані дані показали, що молодше покоління схильне до сортування текстилю та вибору екологічно чистих методів утилізації, тоді як старші вікові групи переважно використовують старий текстиль для господарських потреб або зберігають його без практичного застосування. Наукова новизна роботи полягає у розробці системного підходу до управління текстильними відходами на основі грантової підтримки, орієнтованої на творче перевтілення (апсайклінг) з акцентом на розвиток екологічної культури та збереження національних традицій. Включення соціального компоненту до програми дозволяє залучити вразливі групи населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб із дітьми, до виробничих і креативних процесів. Висновки. Запропонована грантова програма сприятиме популяризації екологічної культури, розвитку апсайклінг-підприємництва та збереженню національної ідентичності через творчу переробку текстилю. Аналіз наукових джерел свідчить про важливість впровадження системних рішень, спрямованих на інтеграцію принципів циркулярної економіки в Україні. Реалізація програми дозволить не лише зменшити екологічне навантаження, але й сформувати екологічно відповідальне суспільство, інтегруючи екологічні принципи у повсякденне життя. Окрему увагу приділено освітній складовій, що сприятиме екологічному вихованню молоді через залучення до творчих процесів переробки текстилю.

ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ

2025-04-15T15:06:06+03:00

Мета роботи – проведення критичного аналізу сучасних методів та технологій утилізації сміття, що використовуються в країнах ЄС для оцінки доцільності та ефективності їх використання в українській практиці при реформуванні вітчизняної галузі поводження з відходами. Методологія. Дослідження проводилися на основі опрацювання наукових, нормативних та методологічних літературних джерел за тематикою статті. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі успіхів реформування галузі поводження з відходами в Україні з подальшою оцінкою перспектив впровадження сучасних технологій утилізації сміття в нашій країні. Висновки. Аналіз сучасних тенденцій в українській системі поводження з відходами дозволяє зробити такі висновки: 1. В Україні відбувається реформування галузі управління та поводження з відходами відповідно до європейської політики циркулярної економіки. Значно розширені права та обов’язки органів місцевого самоврядування в галузі поводження з відходами. 2. Сучасні технології утилізації відходів є дороговартісними і для впровадження їх в Україні необхідно поєднання державної політики, формування культури і відповідальності місцевих громад відносно накопичення відходів та залучення іноземних інвестицій. 3. Підсумки результатів першого етапу Національної стратегії управління відходами показали необхідність вироблення чітких критеріїв контролю за виконанням цільових показників на всіх етапах реалізації стратегії. В умовах російсько-української війни державне та місцеве фінансування заходів, спрямованих на поводження з відходами є мінімізованим і стосується переважно підтримання існуючої інфраструктури. 4. Захоронення сміття на полігонах залишається головним способом утилізації відходів в Україні. Роздільний збирання відходів та їх сортування на рівні споживача знаходиться в зародковому стані. Вторинна переробка сміття в країні пов’язана із окремими приватними установами та не має комплексної державної підтримки. 5. Будівництво сміттєспалювальних заводів в Україні є недоцільним через високу вартість та значні екологічні наслідки для довкілля.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА ЙОГО РОЛЬ В АВТОМАТИЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

2025-04-15T15:10:07+03:00

Обґрунтування процесів функціонування і діяльності організацій, установ, об’єктів за галузями, цілями і призначеннями ґрунтується саме системним підходом як сутнісною характеристикою управлінських дій та впливів на державному рівні, тому, що кожен елемент системи визначається набором змінних, що характеризують стан підпорядкованих державі сфер і середовищ, зумовлені здатністю вести функції та регулюючі впливи. Також системний підхід за формами власних відображень проявляється взаємозв’язками між різними елементами, в результаті чого формуються структуровані графи у схематичному вигляді. Зокрема, це стосується державного управління та підпорядкованих йому сфер діяльності, суспільного середовища, муніципалітетів, секторів економіки, бюджетних установ. Системний підхід узагальнюється технічними оснащеннями структурних утворень, якими є організації, установи, об’єкти, що функціонують та спрямовують за власними баченнями дії, керуючі впливи і процеси із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій. А такі технології взаємопов’язані із підпорядкованими державі структурними утвореннями. Цим відображається інноваційний розвиток державного управління, за яким демонструються проходження наскрізь структурних утворень інформаційних потоків у будь-якій формі та вигляді – документальний супровід, діалогові інтерфейси, відео- і фотозображення. Тоді як носіями цих інформаційних потоків є спеціалізовані програмні забезпечення, автоматизовані платформи, інформаційно-аналітичні комплекси, термінали, цифрові осередки тощо. Саме таким підходом відображається системне утворення діяльності та виконання основних функцій організаціями, установами, а також іншими об’єктами на державному рівні, де задіяні конкретні міністерства і відомства. Метою статті є обґрунтування процесів і обсягів цифровізації управління на державному рівні, де системний підхід має особливе значення, що узагальнюється сферами, об’єктами та їх просторами, а також проявляються призначені для цього механізми управління. Методологію дослідження становлять методи, на які опирається автор, зокрема, системний аналіз, синтез та узагальнення. Автор зауважує, що окрім методів моделювання можна використовувати: тестування; спостереження за реалізацією освітнього процесу та освітньої діяльності у закладах освіти; вивчення документації, обробку статистичних даних щодо стану державного управління та його розвитку у сфері освіти. Наукова новизна роботи полягає в тому, що автор під моделюванням освітньої сфери у державному управлінні розуміє її структурне відображення з метою застосування системного підходу. Висновки. Таким чином, системний підхід дозволяє подолати невизначеність у державному управлінні, а саме: схематичним зображенням конкретних об’єктів, відображенням процесів і явищ математичними моделями, вибудованою алгоритмізацією дій. Під системним підходом в державному управлінні розуміють напрями і заходи, спрямовані на перебудову і розвиток закладів освіти в умовах цифрової трансформації суспільних процесів.

ЦИФРОВИЙ ПАРЛАМЕНТ: МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ РОБОТИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-04-15T15:15:47+03:00

У статті розглянуто сучасний погляд на впровадження цифрового парламенту в Україні, зокрема й відображено можливості та виклики для роботи парламентарів в умовах війни. Метою статті є наліз можливості трансформації сучасного парламенту через призму можливостей та викликів для роботи народних депутатів шляхом впровадження цифрового парламенту, в нестабільних умовах, зокрема війни. Методологією дослідження даної статті є теоретичний аналіз ключового поняття «цифровий парламент» та інші електронні інструменти, які допомагають у створенні цифрового простору. Наукова новизна роботи полягає в дослідженні особливостей практичних інструментів для створення цифрового простору: цифрова платформа, навчання, залучення громадськості до законодавчого процесу, новітні технології та можливі майбутні зміни. Ми зазначили, що в Україні вже не вперше звучить така ініціатива, ще у 2016 році В. Гройсман говорив про електронну державу, а зараз ми маємо електронний документообіг, електронні петиції, електронні вебсайти та інші ресурси, що вже говорить про напрацювання в даній сфері. Питання цифрового парламенту відкриває нові можливості для функціонування парламенту, зокрема й народних депутатів, для яких таке впровадження стане результативним для роботи, підвищить знання та навички, зекономить час, надасть можливість ознайомлюватись з великими об’ємами інформації онлайн та поширювати їх для громадян, дозволить проводити засідання та вносити власні ідеї онлайн. Крім того, депутати зможуть співпрацювати з активними громадянами, сприяючи їх позитивній оцінці. Дотримання принципів верховенства права, доброчесності, відкритості та прозорості парламенту допоможе сприяти боротьбі з корупційними махінаціями, що в свою чергу вплине на рівень довіри громадян до влади. Висновки. Отже, цифровий парламент – це дуже гарна ініціатива для нашого майбутнього, однак в умовах війни її дійсно важко спроєктувати. Пріоритетом нашої держави нині є збереження суверенітету й цілісності, збереження життів та в першу чергу нашої незалежності, про що варто не забувати. Основні зусилля спрямовані саме на цей аспект. Однак, ми показуємо всьому світу, що Україна всупереч всім викликам та проблемам продовжує існувати й показувати неймовірні результати у різноманітних сферах життєдіяльності.

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ: ПРОБЛЕМИ Й ПОТРЕБИ

2025-04-15T15:18:40+03:00

У публікації розглянуто зовнішні та внутрішні складові позитивного іміджу громадської організації, доведено важливість формування іміджу в контексті реалізації стратегічних завдань організації, забезпеченні її сталого розвитку та соціальної відповідальності у довгостроковій перспективі. Закцентовано увагу на тезі, що в періоди криз, воєнних дій, повоєнного відновлення країни питання формування позитивного іміджу громадських організацій не втрачає актуальності. Відтак публікація має на меті напрацювання практичних рекомендацій щодо створення позитивного іміджу як стратегічного ресурсу громадської організації, характеристику особливостей управлінської діяльності, зовнішньої та внутрішньої комунікації з урахуванням проблем і потреб, актуалізованих під час війни в Україні. Підкреслено, що ключовими у створенні внутрішнього іміджу є такі чинники: дотримання принципів прозорості управління; формування корпоративної культури команди та усвідомлення соціальної відповідальності організації; забезпечення відкритості в комунікаціях та постійна взаємодія із зацікавленими сторонами; розвиток управлінської компетентності керівних кадрів, орієнтація на інноваційні методи управління; постійне вдосконалення компетентності персоналу через навчання й систему наставництва; долучення працівників до прийняття рішень, впровадження політики рівних можливостей, моніторинг рівня задоволення співробітників, сприяння розвитку інституційної й фінансової спроможності організації; антикризові комунікації й кризовий менеджмент, формування партнерських відносин, зокрема й на міжнародному рівні, використання цифрових інструментів, моніторинг інформаційного поля, аналітика ефективності комунікаційних каналів, вивчення актуальних тенденцій тощо. Серед зовнішніх складових іміджу визначено такі, як: загальна репутація, зовнішній вигляд та дії учасників організації, що виконують представницьку функцію, стиль комунікації, різноманітні інформаційні канали, візуальна айдентика, промокампанії, відгуки цільової аудиторії та стейкхолдерів. Методологічну основу дослідження становлять методи теоретичного аналізу, а саме: вивчення наукових праць та підходів до дослідження іміджу, узагальнення, систематизація та аналіз одержаної інформації. Наукова новизна роботи полягає у визначенні й обґрунтуванні зовнішніх і внутрішніх іміджевих складових, які набули особливої актуальності у діяльності українських громадських організацій під час війни. Зроблено висновок, що саме комплексність реалізації цих чинників є запорукою підвищення стійкості організації до зовнішніх викликів і зміцнення її позитивного іміджу.

МОДЕЛЮВАННЯ ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ЯК ШЛЯХ ДО ЇЇ РОЗВИТКУ Й УДОСКОНАЛЕННЯ

2025-04-15T15:23:18+03:00

У статті автор звертає увагу на процес моделювання освітньої сфери методами державного управління з метою її подальшого розвитку та удосконалення. Автор акцентує увагу на прогнозуванні подальшого розвитку системи вищої освіти, прийнятті управлінських рішень з метою реалізації реформ та розвитку сфери освіти. За рахунок моделювання держава має здатність втілювати намічені ініціативи та прагнення у розвитку, удосконаленні та модернізації середовищ і просторів шляхом схематичного чи алгебраїчного відображення об’єктів та інших форм. Моделювання являє собою цілеспрямований напрям управління держави, що має безпосереднє призначення стосовно конкретних об’єктів та їх вмісту. У загальному вигляді під моделюванням на державному рівні вважається структурна побудова середовища, у якій розташовані органи влади та місцевого самоврядування, що стосується не лише виконання функцій та ведення регуляторних дій, але і реалізації широкомасштабних намірів пріоритетного і стратегічного характеру. Метою статті визначено аналіз шляхів моделювання сфери освіти у державному управлінні з подальшим удосконаленням її розвитку. Важливо розглянути моделювання освітньої сфери як того заходу, що повинен відбуватися на державному і регіональному рівні для розвитку, досконалого здійснення регуляторних процедур, трансформацій. Методологію дослідження становлять методи, на які опирається автор, зокрема, аналіз, синтез та узагальнення. Автор зауважує, що окрім методів моделювання можна використовувати: тестування; спостереження за реалізацією освітнього процесу та освітньої діяльності у закладах освіти; вивчення документації, обробку статистичних даних щодо стану державного управління та його розвитку у сфері освіти через безпосереднє одержання інформації від учасників або опосередковане одержання інформації тощо. Наукова новизна роботи полягає в тому, що автор під моделюванням освітньої сфери у державному управлінні розуміє її структурне відображення з метою впровадження у практичній діяльності: передбачається застосування системного підходу. Висновки. Таким чином, моделювання дозволяє подолати невизначеність у державному управлінні, звісно, що моделювання відображається різними формами – схематичним зображенням конкретних об’єктів, відображенням процесів і явищ математичними формулами, вибудованою алгоритмізацією дій, висвітленням чинників під час їх перетікання. Під моделюванням освітньої сфери розуміють напрямки і заходи, спрямовані на перебудування і розвиток навчальних закладів як підвідомчих державі установ.

ІННОВАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ Е-УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ВИКЛИКИ

2025-04-15T15:27:27+03:00

Метою статті є аналіз інноваційних механізмів розвитку електронного урядування в Україні, визначення регіональних пріоритетів та дослідження впливу викликів глобалізації на цифрову трансформацію державного управління, дослідження інноваційних механізмів розвитку електронного урядування в Україні з урахуванням регіональних пріоритетів та глобалізаційних викликів. У статті розглядаються сучасні тенденції цифрової трансформації, інтеграції та відкритості в е-урядуванні, розвитку електронного урядування, особливості впровадження інновацій у регіонах, вплив глобалізації на розвиток цифрових інструментів управління, перспективи інтеграції регіональних систем електронного урядування в європейський цифровий простір. Методологія дослідження. У дослідженні застосовано системний підхід, методи аналізу та синтезу, порівняльного аналізу та статистичні дані для комплексної оцінки стану та перспектив розвитку електронного урядування на регіональному рівні. Наукова новизна. Розроблено рекомендації щодо впровадження інноваційних механізмів у сфері електронного урядування з урахуванням специфічних потреб регіонів України. Також обґрунтовано пріоритети інтеграції регіональних систем у європейський цифровий простір. Розглянуто особливості впровадження інновацій на регіональному рівні, зокрема у Вінницькій області, з акцентом на врахування конкретних потреб регіонів, співпрацю з приватним сектором, громадою та міжнародними організаціями. Проаналізовано вплив глобалізаційних процесів на розвиток цифрових механізмів управління в регіонах. Окреслено пріоритети вдосконалення е-урядування в контексті сталого розвитку регіонів та перспективи інтеграції регіональних систем у європейський цифровий простір. Запропоновано комплексний підхід до розвитку е-урядування, включаючи стратегію, інвестиції, інфраструктуру та підготовку кадрів. На основі проведеного аналізу розроблено рекомендації для ефективного впровадження е-урядування на регіональному рівні. Висновки. Ефективний розвиток електронного урядування потребує комплексного підходу, який включає стратегічне планування, інвестиції, покращення інфраструктури, розвиток людського капіталу та активну співпрацю з міжнародними партнерами.

МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИБОРЧИХ ПРОЦЕСІВ ЗАСОБАМИ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

2025-04-15T15:30:45+03:00

Сучасний світ стрімко переходить до епохи цифрових технологій, що суттєво впливає на виборчі процеси. Політична активність громадян та їхня участь у демократичному управлінні є ключовими для здорового функціонування держави, тому модернізація виборчих процедур стає все більш актуальною. Цифровізація виборчих технологій підвищує ефективність, прозорість і зручність для виборців, зокрема через впровадження електронного голосування, яке спрощує волевиявлення. Проте перехід до «цифрової демократії» вимагає вирішення низки проблем, таких як захист персональних даних, запобігання кібератакам і підтримка довіри громадян до нових практик. Важливим є дослідження досвіду впровадження електронних технологій у виборчі процеси в Україні та за кордоном для визначення оптимальних шляхів вдосконалення виборчої системи. Метою статті є дослідження можливостей модернізації виборчих процесів шляхом впровадження ШІ в публічне управління, аналіз впливу технологій на ефективність і прозорість виборчих процедур, а також вивчення потенційних ризиків. Методологія дослідження включає аналіз літератури, дослідження випадків впровадження ШІ в виборчі системи, інтерв’ю з експертами та оцінку ставлення громадян до впровадження ШІ.Наукова новизна роботи полягає у розробці рекомендацій щодо модернізації виборчих процесів через механізми ШІ, враховуючи виклики сучасних демократичних систем. Висновки. Впровадження електронного голосування в Україні вимагатиме значних зусиль і ресурсів, але при успішному подоланні викликів може стати дієвим інструментом модернізації виборчих процесів і підвищення довіри до демократичних інститутів.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК КАТАЛІЗАТОР ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНДУСТРІЇ 4.0 В 5.0: РОЛЬ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

2025-04-15T15:38:07+03:00

Штучний інтелект (ШІ) виступає ключовим каталізатором у трансформації індустрії 4.0 в індустрію 5.0, що акцентує увагу на інтеграції технологій з людським фактором. У цьому контексті публічне управління відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності, прозорості та інклюзивності державних послуг. Використання ШІ дозволяє оптимізувати управлінські процеси, аналізувати великі обсяги даних для прийняття обґрунтованих рішень та підвищувати рівень залучення громадян до процесів управління. Інтеграція ШІ в публічне управління сприяє підвищенню ефективності державних інститутів, але й розвитку сталих і соціально відповідальних практик, що є основою індустрії 5.0.Метою статті є аналіз ролі штучного інтелекту як каталізатора трансформації індустрії 4.0 в індустрію 5.0, а також вивчення впливу цієї трансформації на публічне управління. Методологія дослідження передбачає використання комплексного підходу, що включає кілька методів для глибокого аналізу ролі штучного інтелекту в трансформації індустрії 4.0 в 5.0 та його впливу на публічне управління. Організація глибоких інтерв’ю з ключовими експертами, які мають досвід у впровадженні технологій ШІ в державному управлінні, для отримання детальної інформації про практичні аспекти та виклики. Проведення дискусій з групами фахівців для обговорення проблем і можливостей, пов’язаних із впровадженням ШІ в публічному управлінні. Наукова новизна роботи полягає в комплексному аналізі ролі штучного інтелекту як каталізатора трансформації індустрії 4.0 в індустрію 5.0, з акцентом на його вплив на публічне управління. Висновки. Дослідження ролі штучного інтелекту (ШІ) як каталізатора трансформації індустрії 4.0 в індустрію 5.0 підкреслює важливість інтеграції новітніх технологій у публічне управління. Результати дослідження мають важливе практичне значення для формування стратегії впровадження штучного інтелекту в публічному управлінні України, що сприятиме розвитку інноваційних технологій та підвищенню якості державних послуг.

ПРОЦЕДУРА ІДЕНТИФІКАЦІЇ РИЗИКІВ ВПРОВАДЖЕННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ

2025-04-15T15:41:22+03:00

Ідентифікація ризиків впровадження штучного інтелекту (ШІ) у публічне управління є ключовим етапом забезпечення ефективності та безпеки цього процесу. Ця процедура передбачає систематичний аналіз потенційних загроз, які можуть виникнути під час інтеграції технологій ШІ в управлінські процеси, включаючи прийняття рішень, надання послуг та управління даними. Першим етапом є визначення сфер застосування ШІ, таких як автоматизація рутинних процесів та аналіз великих обсягів даних. Далі слід оцінити технічні, етичні, соціальні та правові ризики. Технічні ризики можуть включати помилки в алгоритмах та збої у системах, тоді як етичні ризики охоплюють проблеми конфіденційності даних і упередженість алгоритмів. Соціальні ризики можуть проявлятися у зниженні довіри громадян до публічного управління, а правові ризики стосуються невідповідності впровадження ШІ чинному законодавству. Для ідентифікації ризиків доцільно використовувати методи, такі як SWOT-аналіз та експертне опитування. Результати аналізу ризиків повинні бути задокументовані та слугувати основою для розробки стратегій їх мінімізації, зокрема шляхом впровадження заходів кібербезпеки та створення етичних стандартів. Метою статті є вивчення сучасних теоретичних підходів до оцінки ризиків та пропозиція моделі процедури ідентифікації ризиків впровадження ШІ в публічне управління. Методологія дослідження передбачає застосування комбінації якісних і кількісних методів, включаючи аналіз літератури та експертне опитування. Наукова новизна роботи полягає у систематичному аналізі ризиків, пов’язаних із впровадженням ШІ, та розробці нових підходів до їх управління. Висновки. Заходи управління ризиками вимагають регулярного перегляду для адаптації до нових умов і технологій. Запропонована модель процедури ідентифікації ризиків дозволяє ефективно визначати та мінімізувати потенційні загрози, що сприятиме зростанню довіри до державних інститутів і підвищить ефективність публічних послуг.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК КОМПОНЕНТ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

2025-04-15T15:45:56+03:00

Метою статті є дослідження питання юридичної відповідальності порушника інформаційної безпеки діяльності Національної гвардії України як компоненту механізмів державного регулювання розвитку кадрового потенціалу Національної гвардії України. Методологія дослідження включає сукупність методів і прийомів наукового пізнання. В роботі використані: загальнонауковий метод, логіко-семантичний, метод порівняння, абстрагування, аналізу і синтезу. Для формулювання пропозицій вдосконалення відповідальності кадрового потенціалу Національної гвардії України шляхом державного регулювання використано компаративний метод. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є авторською позицією у наданні правової характеристики відповідальності порушника інформаційної безпеки діяльності Національної гвардії України як компоненту механізмів державного регулювання розвитку кадрового потенціалу Національної гвардії України в умовах сучасних інформаційних загроз. Висновки: об’єктивно існуючі уразливі місця в інформаційній діяльності Національної гвардії України породжують суттєву проблему її безпеки. В свою чергу, відповідальність як компонент механізмів державного регулювання розвитку кадрового потенціалу Національної гвардії України потребує перегляду та прийняття більш жорстких мір покарання. Запропоновано: кримінальну відповідальність за злочини, передбачені розділом ХVІ Кримінального кодексу України на тактичному рівні управління збільшити з 5 років до 10 років із конфіскацією майна, на оперативному рівні – до 15 років з конфіскацією майна, на стратегічному рівні – до 20 років з конфіскацією майна; за повторний злочин на стратегічному рівні – до 40 років з конфіскацією майна. Кримінальну відповідальність за окремі злочини, передбачені розділами ХІІ та ХІХ Кримінального кодексу України, збільшити у залежності від рівнів кваліфікації правопорушників та важливості охоронюваної структури. Адміністративну відповідальність – збільшити у залежності від рівнів кваліфікації правопорушників з суми штрафу п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

2025-04-15T15:49:20+03:00

Метою статті є визначення ролі інформаційних технологій у формуванні державної інформаційної політики. Методологія дослідження. Основну теоретичну базу дослідження склали мета етика Джорджа Едуарда Мура, інформаційна етика Лучано Флоріді, концепція моральної відповідальності Г. Ленка. Методологічною основою є сукупність методологічних підходів (системний, синергетичний та інформаційний тощо), які поглиблюють та розвивають сучасну діалектику. Автор спирався на широкий спектр сучасної філософської, етичної, природничо, технічної, інформаційної та ноосферно-екологічної літератури, в якій аналізується проблема, що розглядається в роботі. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розкрито філософсько-етичні основи інформаційної безпеки та структури інформаційної етики. Систематизовані за основними сферами життєдіяльності суспільства негативні ефекти застосування інформаційних технологій та інформаційні небезпеки та загрози, що породжуються ними. Виділено основні напрямки та аспекти інформаційної безпеки: захист планетарного інформаційного простору від різних загроз, формування інформаційної культури. Визначено значення культури суспільства у зв’язку з розумінням моральної відповідальності у процесі широкого застосування інформаційних технологій. Виявлено та систематизовано основні елементи структури та характеристики інформаційної етики як керівництва безпечного застосування інформаційних технологій та функціонування в інформаційному середовищі. Виділено основні проблеми етико-філософського характеру у системі інформаційної безпеки. Висновки. У зв’язку з проблемою забезпечення інформаційної безпеки виділяються основні напрямки цього процесу: захист єдиного світового інформаційного простору від різних небезпек та загроз; безпечний для людини, суспільства, держав, світової спільноти та біосфери розвиток інформаційного простору та формування інформаційної культури. Визначено можливість використання наукових досягнень заради діаметрально протилежних у моральному плані цілей, що переростає у глобальну проблему. Встановлено роль етичних норм у системі безпеки інформаційних технологій стає центральною для виживання та розвитку суспільства. Доведено методологічне значення для етико-філософських досліджень у галузі безпечного використання інформаційних технологій таких категорій, як «безпека», «відповідальність» тощо. Встановлено, що інформаційна етика виходить на перший план у світлі забезпечення безпеки використання інформаційних технологій, підвищення культури на основі засвоєння досягнутого людством, для інформування кожного суб’єкта про його права та обов’язки в інформаційному співтоваристві, відповідальності за використання інформаційно-комп’ютерних технологій та інших форм інформації. Визначено, що формування інформаційного суспільства створює нові інформаційно-етичні проблеми: комп’ютерна злочинність, маніпулювання за допомогою інформаційних технологій, виховання технократичного мислення, регулювання кіберпростору, питання клонування та генної інженерії. Все, що стосується теми забезпечення безпеки на всіх рівнях використання інформаційних технологій, формує завдання та вирішення етичного характеру.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН НА ІНВЕСТИЦІЙНУ ПРИВАБЛИВІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНИХ ПРОГРАМ В УКРАЇНІ

2025-04-15T15:52:14+03:00

Будівельна галузь відіграє ключову роль в економіці України, сприяючи розвитку інфраструктури, створенню робочих місць та залученню інвестицій. Однак ефективність її функціонування значною мірою залежить від нормативно-правового регулювання, державної підтримки та механізмів фінансування. Метою дослідження є оцінка впливу законодавчих змін на інвестиційну привабливість будівельної галузі та ефективність реалізації будівельних програм в Україні, а також визначення основних напрямів удосконалення державної політики у цій сфері. Методологія дослідження. У роботі застосовано методи порівняльного аналізу нормативно-правової бази, структурно-функціонального аналізу та експертного оцінювання. Проведено аналіз чинного законодавства, міжнародного досвіду та перспектив розвитку будівельної галузі в контексті Національної транспортної стратегії України до 2030 року. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до оцінки законодавчих змін у будівельній галузі та їхнього впливу на інвестиційний клімат. Запропоновано напрями вдосконалення державної політики, зокрема, спрощення дозвільних процедур, гармонізацію законодавства з європейськими стандартами та впровадження сучасних фінансових інструментів, таких як Tax Increment Financing (TIF). Висновки. Визначено, що ключовими викликами для будівельної галузі залишаються нестабільність законодавчого середовища, недостатня цифровізація процесів, відсутність централізованої бази даних та обмежене впровадження BIM-моделювання. Рекомендовано спростити дозвільні процедури, запровадити цифрові інструменти управління будівництвом та розширити альтернативні механізми фінансування. Запропоновані підходи сприятимуть підвищенню інвестиційної привабливості будівельного сектору, його конкурентоспроможності та інтеграції у світові економічні процеси.