Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування»

ОБГРУНТУВАННЯ КОНТРОЛЮ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ПРИ ДЕРЖАВНОМУ ЕЛЕКТРОННОМУ УПРАВЛІННІ

Олег БІЛИК — 2024-05-02

У статті обґрунтовано одну з головних функцій управління в закладах освіти, а саме функцію контролю органами державної влади та місцевого самоврядування через використання електронного управління. Зауважується, що вагомим процесом, за якими органи державної влади та місцевого самоврядування втілюють намічене у суспільному середовищі, є не що інше, як контроль. До різновидів контролю слід віднести інспекцію, перевірку, супервізію, інституційний аудит, моніторинг, акредитацію, а отже, все те, що та чим відзначається державна служба в Україні та країнах Світу. Оскільки головним пріоритетом будь-якої держави є освітня сфера, то процеси контролю мають особливо важливе значення. Метою статті є обґрунтування контролю, що стосується галузей державного управління, до якого слід віднести і освіту в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні таких методів, як аналіз, синтез та узагальнення. Автор зауважує, що методами проведення дослідження під час моніторингу можуть бути: тестування; опитування (анкетування, інтерв’ювання); спостереження за освітнім процесом та освітньою діяльністю у закладах освіти; аналіз документації закладів освіти. Акцентується увага на тому, що передача відповідальності за прийняття рішень зверху до низу, делегування все більших повноважень нижчим органам управління об’єктивно вимагають посилення контролю в державному управлінні, без цього державній системі загрожують негативні наслідки: від диктатури до розпаду держави. Наукова новизна роботи полягає в тому, що автор звертає увагу на те, що за допомогою контролю органи державної влади та місцевого самоврядування як суб’єкти отримують інформацію, що дозволяє вносити коригування у власних управлінських і регулювальних діях, котрі зумовлені виконавчими функціями. Діяльність об’єднаних у певну структуру суб’єктів контролю, спрямована на досягнення управлінських цілей, визначається як процес контролю. Автор звертає увагу на те, що контроль у сфері державного управління тією чи іншою мірою здійснюють усі органи влади разом із місцевим самоврядуванням, проте зміст контрольної діяльності, обсяг, форми та методи й власне призначення мають у різних суб’єктів істотні відмінності: для одних органів державного управління контроль є основною діяльністю, для інших – елементом при виконанні основної функції. Тому контроль у сфері управління здійснюють як спеціальні органи контролю, так і органи загальної компетенції. Висновки. Таким чином, цілями контролю, котрі здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування, вважаються не лише забезпечення законності у суспільному середовищі, але і визначення подальших перспектив щодо розвитку і досягнення благополуччя територіальних утворень, впровадженні нововведень, наприклад – характеризуються технічними засобами розширеної функціональності, підтримуванні і зростанні обсягів комунікацій між державними службовцями, працівниками бюджетної сфери, муніципалітетами, і широкими верствами населення в суспільному середовищі. І тут також ключова роль має саме освітня сфера, тому що саме з нею ведуть взаємозв’язки всі інші суспільні, промислові, гуманітарні сфери, в результаті чого виникає концентруючий осередок.

МЕДІАЦІЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УПРАВЛІНЦІВ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Тетяна БРАНІЦЬКА — 2024-05-02

У сучасному світі, де конфлікти є невід’ємною частиною професійного та особистого життя, розвиток конфліктологічної компетентності управлінців стає критично важливим завданням. Одним із ефективних інструментів для досягнення цієї мети є медіація. У цій статті розглядається психологічний аспект медіації як засобу розвитку конфліктологічної компетентності управлінців. Метою статті є: проаналізувати медіацію як засіб розвитку конфліктологічної компетентності управлінців, зосереджуючись на психологічних аспектах цього процесу, а також які психологічні фактори можуть впливати на ефективність медіаційного процесу для управлінського персоналу. Завдання дослідження: вивчення та аналіз психологічних аспектів конфліктів в управлінській діяльності; дослідження теоретичних основ, практичних аспектів використання медіації у розв’язанні конфліктів та її впливу на розвиток конфліктологічної компетентності управлінців. Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано теоретичні методи: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних даних. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що глибше розкрито нові аспекти ефективності медіації в розвитку конфліктологічної компетентності, та як саме медіація впливає на психологію управлінської діяльності. Медіація, як метод вирішення конфліктів, стає все більш актуальною в управлінській практиці. У статті досліджується роль медіації у розвитку конфліктологічної компетентності управлінців, зосереджуючись на психологічному аспекті цього процесу. Перш за все, розглядається сутність конфлікту та вплив, який він має на організаційну діяльність; аналізується психологічна природа конфлікту, включаючи його внутрішні й зовнішні аспекти, взаємозв’язок з особистісними особливостями фахівців. Досліджується психологічний аспект використання медіації, вказуючи на важливість вміння управляти емоціями, сприймати та розуміти погляди інших та будувати конструктивні відносини. Зокрема, розглядається роль емпатії, активного слухання та комунікаційних навичок у процесі медіації. Крім того, в статті досліджуються психологічні стратегії, які можуть бути використані управлінцями під час медіації для досягнення ефективних результатів, включаючи способи управління конфліктними ситуаціями та техніки пошуку компромісу. На основі проведеного дослідження висуваються рекомендації щодо використання медіації як засобу для розвитку конфліктологічної компетентності управлінців з психологічної точки зору, що може сприяти підвищенню ефективності управлінської діяльності та покращенню психологічного комфорту в організації. У висновках висвітлюється важливість впливу психологічних аспектів медіації для розвитку конфліктологічної компетентності управлінців. Підкреслюється необхідність впровадження медіаційних практик у бізнес-середовищі для покращення ефективності управління конфліктами та забезпечення стабільності та психологічного комфорту в організаціях.

ДЕЗІНФОРМАЦІЯ ЯК ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕОГОЛОШЕНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Богдан ГРИВНАК — 2024-05-02

У статті проаналізовано теоретичні підходи до визначення дефініції «дезінформація», показано її негативну роль у контексті загрози національній безпеці України в умовах неоголошеної російсько-української війни; проаналізовано законодавчі акти України, у яких містяться норми щодо протидії дезінформації, зокрема закони «Про національну безпеку» [18], «Про інформацію» [16], «Про медіа» [17], «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» [15], укази Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року «Про створення Центру протидії дезінформації» [20], «Питання Центру протидії дезінформації» [13], проаналізовано Стратегію інформаційної безпеки», затверджену рішенням Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) від 15 жовтня 2021 року [21], аналізується діяльність Центру протидії дезінформації, утвореного Президентом України при РНБО [12]. Метою статті є визначення впливу та загрози дезінформації національній безпеці України в умовах неоголошеної війни. Методологія дослідження. Для реалізації поставлених у статті мети та завдань застосовувався комплекс взаємопов’язаних та взаємодоповнювальних загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних та достовірних результатів, зокрема – пошуково-бібліографічний – для теоретичного аналізу та систематизації джерел із питань існування дезінформації як загрози національній безпеці України; семантико-етимологічний – у процесі аналізу ключових понять дослідження, установлення взаємозв’язку із суміжними термінами, з’ясування етимологічних та логіко-семантичних аспектів, систематизації понятійно-категоріального апарату; синтезу теоретичних та емпіричних даних – з метою виявлення сучасного стану, проблем, тенденцій, чинників, що деструктивно впливають на процеси технологічних трансформацій та формування ефективних механізмів державного регулювання в досліджуваній сфері тощо. Наукова новизна роботи полягає в тому, що автор розглядає питання дезінформації як фактичне обмеження прав людей на доступ до інформації на вільне формування та висловлення думок, а також загалом підрив довіри до демократичних інститутів, пропаганда насильства, виправдання військових злочинів та злочинів проти людяності; описує принципи та механізми поширення ворожої дезінформації, насамперед в Інтернеті; розглядає сучасні види, інструменти та способи захисту від дезінформації; наводить результати аналітичних досліджень щодо негативної ролі дезінформації в житті українського суспільства; визначає перспективи запобігання поширення ворожої дезінформації, особливо в умовах повномасштабної російсько-української війни. Висновки. У цифрову епоху дезінформація вийшла на «новий рівень» та безумовно стала одним із головних викликів як для окремих держав, так і для всього міжнародного співтовариства. Саме тому розроблення правових механізмів протидії цьому явищу стало як ніколи нагальним. Для ефективної протидії дезінформації в Україні потрібне вдосконалення законодавства, виконання європейських рекомендацій щодо підвищення медіаграмотності, розвиток інституцій у сфері боротьби з дезінформацією. Дезінформація як явище потребує юридичного визначення в українському законодавстві. Для ефективної протидії цьому явищу потрібне релевантне законодавство, що визначатиме чіткі механізми боротьби, відповідальність за поширення дезінформації, порядок притягнення до відповідальності за неї.

ГРОМАДСЬКИЙ ХАБ ЯК ПЛАТФОРМА ДЛЯ КОНСОЛІДАЦІЇ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ВЗАЄМОДІЇ З ВЛАДОЮ

Тетяна ДРОЗД — 2024-05-02

У публікації розглянуто тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні у період з 2016 року дотепер. Особливу увагу приділено значенню громадських організацій як соціального інституту, що сприяє налагодженню діалогу та співпраці між громадою і державою. Розглянуто проблеми й виклики, які виникають у діяльності інститутів громадянського суспільства, зокрема й недостатній рівень розвитку інфраструктури для налагодження партнерської взаємодії. Обґрунтовано доцільність організації хабів громадянського суспільства як ефективного шляху подолання цих викликів. Стаття має на меті проаналізувати позитивний досвід діяльності хабів громадянського суспільства (на прикладі HUB «Місто змістів» м. Вінниці), довести важливість організації таких соціальних просторів для підвищення інституційної спроможності громадських організацій, консолідації зусиль у налагодженні діалогу й взаємодії між владою і громадою. Методологічну основу дослідження становлять методи емпіричного дослідження, а саме: опис, порівняння, аналіз статистичних даних та методи теоретичного пізнання, зокрема узагальнення та аналіз, сходження від конкретного до абстрактного. Наукова новизна роботи полягає у визначенні й аналізі чинників, які мають позитивний вплив на організацію та практичну діяльність просторів громадянського суспільства. Зроблено висновки, що важливе значення в організації діяльності просторів громадянського суспільства мають такі чинники, як: постійна комунікація з місцевою владою; створення документальної бази, що унормовує діяльність на місцевому і державному рівні; вивчення та впровадження зарубіжного досвіду, налагодження співпраці з міжнародними донорськими організаціями та взаємодії з територіальними громадами й ІГС України; використання різних форм і методів роботи в очному, дистанційному та змішаному форматах, систематичні моніторинги запитів різних сегментів цільової аудиторії, гнучкість у реагуванні на виклики й потреби часу, розбудова комунікаційної стратегії, популяризація власної діяльності та обмін досвідом з подібними інституціями в Україні та за кордоном.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Денис ЗАБОЛОТЕНКО — 2024-05-02

Мета статті полягає у проведенні дослідження щодо впливу цифрових інновацій на ефективність управління на місцевому рівні та визначення основних викликів і можливостей, що виникають у зв’язку з цифровою трансформацією з урахуванням розвитку професійних компетентностей посадових осіб місцевого самоврядування в умовах цифрової епохи. Методологія. Теоретичний аналіз взаємодії державного управління та місцевого самоврядування на місцевому рівні в умовах цифрової трансформації. Вивчення ключових аспектів цієї взаємодії спрямоване на виявлення викликів та можливостей, що виникають в умовах застосування цифрових технологій. Наукова новизна. Наукова робота може бути використана для розвитку та вдосконалення системи управління місцевим самоврядуванням в сучасних умовах. Осмислення різних аспектів цього процесу дає можливість розробити ефективні стратегії впровадження та використання цифрових технологій для підвищення якості публічних послуг, взаємодії з громадою, оптимізації управлінських процесів. Висновки. Аналіз впливу цифрової трансформації на ефективність публічного управління на місцевому рівні стверджує важливість розвитку професійної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування в умовах цифрової епохи. Такий підхід є фундаментальним для створення ефективної, прозорої та відкритої системи місцевого самоврядування, спрямованої на задоволення потреб громадян у цифровому суспільстві.

Е-УРЯДУВАННЯ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ ТА ВИКЛИКИ У ПЕРІОД КРИЗИ

Євгеній КИЄНКО-РОМАНЮК — 2024-05-02

Метою статті є аналіз філософських засад й визначення можливостей та обмежень е-урядування у публічному управлінні під час кризи. Стаття розглядає філософський аспект теми, а саме цінності та принципи, що лежать в основі електронного урядування, досліджує їх вплив на формування сучасного суспільства та розвиток громад. Методологія дослідження є наукові праці, законодавство та концепції, пов’язані з е-урядуванням, публічним управлінням та філософією, основні тенденції у розвитку е-урядування та їх взаємозв’язок з філософськими концепціями у період кризи. Наукова новизна роботи. У дослідженні представлено основні концепції, що лежать в основі е-урядування, та розкрито їх філософські корені й вплив на сучасне публічне управління. Це дозволило виявити не лише технологічний аспект, а й фундаментальні ціннісні принципи, що лежать в основі систем електронного управління. В контексті публічного управління обґрунтовуються можливості електронної системи оперативного реагування та координування дій влади і громади. Аналізується низка обмежень, зокрема недостатність доступу до технологій, проблеми кібербезпеки та економічні обмеження. У період кризи важливо підтримувати довіру громадськості. Електронні системи повинні забезпечувати прозорість та достовірність інформації, оскільки це визначає рівень готовності громадськості дотримуватися рекомендацій та взаємодіяти з державними орга- нами. Кризові ситуації можуть вимагати швидких змін у функціонуванні електронних систем. Гнучкість та легкість впровадження змін є ключовими якостями, які дозволяють адаптувати електронні механізми до нових викликів. Важливо забезпечити високий рівень конфіденційності даних у період кризи, оскільки електронні системи мають бути стійкими до кіберзагроз та забезпечувати безпеку особистої інформації. Висновки. Ефективне використання соціальних мереж у публічному управлінні дозволяє оперативно інформувати громадськість, виявляти та реагувати на проблеми, а також залучати громадян до активної участі. Завдяки урахуванню цих аспектів, можливе розширення розуміння ролі е-урядування в публічному управлінні в періоди нестабільності та змін.

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНІ: УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Іван ЛОПУШИНСЬКИЙ — 2024-05-02

У статті розглядається управлінський аспект реформування системи шкільного харчування в Україні. Показано, що в процесах повноцінного розвитку і зростання здобувачів освіти важливу роль відіграє належна організація їхнього правильного та здорового харчування. Переконливо доведено, що правильне та здорове харчування не тільки сприяє загальному зміцненню організму школярів, але й постійно впливає на їхню працездатність й успішність. З’ясовано, що новації, які мають місце в закладах загальної середньої освіти України на шляху оновлення системи харчування, стосуються складу шкільного меню, рецептур приготування їжі, форм організації надання харчових послуг, рекомендацій до обладнання харчоблоків та роботи з постачальниками, а також сучасних підходів до формування культури здорового харчування учнів, як наскрізної компетенції Нової української школи. Показано, що реформа шкільного харчування – це комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення та модернізацію системи харчування в українських навчальних закладах. Переконливо доведено, що головна мета реформи – не лише забезпечити якомога більше дітей здоровим та якісним харчуванням через переформатування чинної системи, але й сформувати здорові харчові звички як у дітей, так і у дорослих, популяризувати ідею здорового харчування серед українців. У результаті реформи шкільного харчування діти отримують безпечні харчові звички, що залишаться з ними і в дорослому житті. Смачна й цікава їжа сприяє цікавому та якісному навчанню. Водночас батьки залишаються спокійними, оскільки вони можуть бути впевнені в якості, безпечності та корисності харчування в школах. У той же час школи матимуть більше можливостей для впровадження своїх ідей з організації шкільного харчування. Україна ж отримає суспільство, що складається зі здорових, свідомих та освічених громадян. Як наслідок, ці зміни покликані поліпшити здоров’я населення і підвищити якість життя в Україні.

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНО-ЦИФРОВА ГРАМОТНІСТЬ ЯК ПОКАЗНИК ЛІДЕРСТВА ПУБЛІЧНОГО СЛУЖБОВЦЯ

Олександр МАТОХНЮК — 2024-05-02

Мета статті полягає в дослідженні сутності інформаційно-комунікаційно-цифрової грамотності, як показника лідерства, що є вимогою стратегічної компетентності управлінця. Методологія дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні філософського (системності, діалектичної суперечності, єдності якості та кількості, діалектичного заперечення, розвитку, причинності тощо та ін.) та конкретно-тематичного (основні положення психології комп’ютеризації; концепція трьох хвиль цивілізаційного розвитку та ін.) принципів з методами системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає в тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури з метою визначення структури інформаційно-комунікаційно-цифрової грамотності як показника лідерства публічного службовця. Висновки. На основі вивчення наукової літератури встановлено, що управлінська діяльність публічного службовця в інформаційно-цифровому суспільстві характеризується інформаційною відкритістю; застосуванням електронний документообіг; наявністю системи звернень громадян в електронному форматі та онлайн обговорень; проведенням підвищення кваліфікації в онлайн форматі; здійсненням моніторингу та оцінки рівня взаємодії з громадськістю. Здійснено аналіз нового формату роботи управлінців, який ґрунтується на використані дистанційних технологій та дає можливість врахувати безпеку особистості. Таким чином, сутність лідерства, полягає в тому, що послідовники визнають лідера тільки в тому випадку, коли він довів свою компетентність і цінність для них. Лідер отримує владу від послідовників і для її підтримки він повинен надавати їм можливість задовольняти свої потреби. У відповідь послідовники задовольняють потребу лідера у владі над ними та надають йому необхідну підтримку. Інформаційно-комунікаційно-цифрова грамотність публічного службовця включає набір навичок, які дозволяють керівнику ефективно шукати, оцінювати, використовувати та обробляти інформацію; ефективно взаємодіяти з іншими людьми, включаючи вміння висловлювати свої думки та почуття чітко і зрозуміло, слухати та розуміти інших, а також будувати гармонійні та продуктивні відносини; ефективно взаємодіяти з комп’ютером та будь-якими іншими пристроями та програмним забезпеченням, створювати, розробляти цифрове, онлайн середовище для формування стратегічної компетентності, ефективної професійної діяльності та покращення якості життя.

АДАПТАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ ДО ЗМІШАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ ОСВІТИ

Владислав МУСІЙ — 2024-05-02

Статтю присвячено проблемним аспектам адаптації педагогічних кадрів до змішаних технологій у публічному адмініструванні освіти. Виокремлено та проаналізовано моделі змішаних технологій в публічному адмініструванні освіти. Акцентовано увагу на проблемах, які виникають у викладачів та адміністраторів при використанні інноваційних технологій та перспективних векторах подальшого впровадження змішаних технологій у публічному адмініструванні освіти. Підкреслено, що саме постать викладача відіграє ключову роль в освітньому процесі. Адже він має знання та вміння для організації діяльності колективу, здатний передати вихованцям певний набір знань, сприяти формуванню особистості, вихованню моральних цінностей. Метою статті є вивчення процесу та факторів, що впливають на адаптацію педагогічних кадрів до змішаних технологій у сфері публічного адміністрування освіти. Змішане навчання є продуктивною освітньою технологією, яку необхідно комплексно досліджувати і впроваджувати в освітній процес та сферу публічного адміністрування. Методологією дослідження даної статті є аналіз сучасного стану використання змішаних технологій у публічному адмініструванні освіти та визначення чинників, які впливають на ефективність адаптації педагогічних кадрів. Для галузі публічного адміністрування освітня парадигма «Blended Learning» застосовується для різних аудиторій: це може бути навчання здобувачів освіти, а можуть бути тренінги та корпоративне навчання педагогічних кадрів з метою їх саморозвитку, підвищення кваліфікації, чи то навіть налагодження стабільної педагогічної комунікації з метою проведення нарад, педагогічних рад, консультацій. Наукова новизна роботи полягає в тому, що змішане навчання було досліджено як комбінація традиційного контактного формату та використання інформаційно-комунікаційних технологій, що вимагає високого рівня організації та співпраці між різними учасниками освітнього процесу. Роль адміністратора та викладача стає ключовою для успішної реалізації такого підходу. Технологія змішаного навчання, поєднуючи в собі переваги та недоліки традиційних та дистанційних форм навчання, має ряд особливостей. Суттєвою перевагою цієї технології є різноманіття можливостей для взаємодії педагога та здобувача освіти, при якому навчання стає найбільш ефективним. Така взаємодія створює сприятливе середовище для спільного навчання. Висновки. Однією з основних проблем при впровадженні технології змішаного навчання у освітній процес є неготовність педагогічного персоналу та публічних адміністраторів до використання їх у професійній діяльності.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Інга ПЕРЕСТЮК — 2024-05-02

Досліджено нормативно-правове забезпечення процедур банкрутства в Україні та їх вплив на соціально-економічний розвиток країни. Визначено критичне значення нормативно-правових актів для ефективної економічної системи, спроможної вирішувати фінансові труднощі підприємств. Зазначено, що процедури банкрутства забезпечують чіткі механізми розподілу активів та захисту прав кредиторів, що сприяє збільшенню довіри інвесторів і створює сприятливі умови для залучення капіталу. Обґрунтовано роль цих процедур у стимулюванні підприємництва та розвитку інновацій в бізнесі, а також їх вплив на збереження робочих місць та запобігання соціальним кризам. Виокремлено, що прозоре та ефективне нормативно-правове забезпечення процедур банкрутства робить Україну стійкою до викликів війни, сприяючи високому рівню захисту прав та створюючи сприятливий інвестиційний клімат. Метою статті є розгляд та аналіз нормативно-правового забезпечення процедур банкрутства в Україні з метою визначення їхнього впливу на соціально-економічний розвиток країни. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових методів. Безпосередньо застосовувалися. такі методи: аналіз, синтез, спостереження, узагальнення. Проте ключовим методом для аналізу нормативно-правового забезпечення процедур банкрутства в Україні слугував контент-аналіз, який дозволив якісно дослідити тексти нормативно-правових актів та зробити подальші висновки. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше систематизовано нормативно-правові акти в сфері забезпечення процедур банкрутства в Україні і визначено їхній вплив на соціально-економічний розвиток країни та встановлено значення процедур банкрутства для стійкості економіки в умовах війни. Висновки. Розглянуті аспекти свідчать про необхідність постійного вдосконалення законодавства та виконання нормативно-правових актів щодо процедур банкрутства з метою забезпечення ефективного функціонування економічної системи та збереження стабільності в соціально-економічному розвитку країни. Також обґрунтовано необхідність подальших заходів удосконалення цієї сфери для забезпечення економічної стійкості та конкурентоспроможності національної економіки в умовах війни.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА СПІВПРАЦЯ В СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ: РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ДОГОВІРНИХ МЕХАНІЗМІВ В УКРАЇНІ

Іван ШКУРАТ — 2024-05-02

Стаття присвячена проблематиці транснаціональної співпраці в сфері захисту прав споживачів у глобалізованому світі. Розглядаємо проблеми, пов’язані зі зростаючим обсягом міжнародної торгівлі та електронної комерції, які впливають на безпеку, якість та права споживачів. Досліджуються різні аспекти споживчої безпеки та виклики, що стоять перед споживачами в глобальному масштабі. Зазначаються, що ефективний захист прав споживачів потребує спільних зусиль міжнародних організацій, національних урядів, громадських організацій та бізнес-сектору. Наголошено на необхідності розробки спільних механізмів регулювання, стандартів якості та сертифікації для забезпечення довіри споживачів до міжнародних товарів та послуг. Висвітлюються роль і важливість міжнародних організацій, національних урядів, громадських організацій та бізнес-сектору у розвитку ефективної транснаціональної співпраці для захисту прав споживачів. Визначене розумінню проблематики та викликів захисту прав споживачів у глобальному контексті, а також стимулює необхідність спільних дій та партнерства для забезпечення безпеки, довіри та прав споживачів на міжнародному рівні. Досліджується тема важливості транснаціональної співпраці для захисту прав споживачів у глобалізованому світі. Захист прав споживачів стає все більш актуальним у зв’язку зі зростаючою міжнародною торгівлею та електронною комерцією, що призводить до збільшення ризиків для споживачів у глобальному масштабі. Розглядаються можливі шляхи розв’язання проблеми, такі як розробка єдиної системи стандартів, застосування міжнародних сертифікаційних органів, розвиток механізмів альтернативного врегулювання спорів, сприяння споживчій освіті та створення електронних майданчиків для звернень споживачів. Підкреслено стимуляція до подальших досліджень та співпраці між всіма зацікавленими сторонами з метою покращення захисту прав споживачів на міжнародному рівні. Тільки через взаємодію міжнародних організацій, національних урядів, громадських організацій та бізнес-сектору можна досягти позитивних змін у сфері захисту споживачів та забезпечити їх права та довіру до міжнародного ринку. Метою статті є вивчення та аналіз транснаціональної співпраці в сфері захисту прав споживачів з особливим акцентом на роль міжнародних організацій та договірних механізмів в контексті України. Методологія дослідження включає аналіз літературних джерел, вивчення міжнародних договорів та конвенцій, проведення емпіричних досліджень та інтерв’ю з експертами з метою визначення ефективних стратегій транснаціональної співпраці в сфері захисту прав споживачів в Україні. Науковою новизною цієї роботи є систематизація та аналіз сучасного стану транснаціональної співпраці в сфері захисту прав споживачів з урахуванням досвіду міжнародних організацій та договірних механізмів, а також висвітлення перспектив впровадження цих підходів в українській практиці.

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗИМОВОГО УТРИМАННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ

Наталія ВОЛОШИНА — 2024-05-02

Обслуговування та утримування дорожнього полотна із настанням зимового періоду завжди утворює певні складнощі пов’язані з питанням боротьби з ожеледицею або товстим сніговим покривом, що утворився внаслідок заметілі. Просте розчищення дороги за допомогою спеціальної снігоприбиральної техніки із встановленим на них плугами забезпечує ефективність лише за умови відсутності повторних снігових опадів та зовсім неефективно при, так званій «плаваючій погоді», що означає різку зміну температури із плюсової в мінусову та супроводжується утворенням сильної ожеледиці. Крім того, при настанні зимового періоду збільшується частка дорожньо-транспортних пригод, зокрема й через ожеледицю на дорогах. Все це веде до необхідності очищення дорожнього покриття від снігу та льодового покриву за допомогою спеціальних сумішей. Метою статті є аналіз міжнародного та вітчизняного досвіду щодо екологічних підходів, спрямованих на зимове утримання автомобільних доріг з урахуванням наслідків для придорожніх екосистем. Методологія дослідження базується на результатах досліджень, які мають на меті проаналізувати доступні способи утримання автомобільних доріг під час настання зимового періоду, а також сформувати необхідні умови для пом’якшення екологічних наслідків для прилеглих екосистеми від застосування спеціалізованих протиожеледних сумішей, та розглянути можливість впровадження перспективних напрямів в зазначеній сфері. Даний матеріал має поєднати міжпредметні зв’язки екологічного, хімічного та економічного спрямування. Наукова новизна роботи полягає в тому, що було аналізовано вплив на навколишнє середовище тих чи інших сольових сумішей, разом із оглядом перспективних методів зимового утримання автомобільних доріг, та їх моделювання в умовах України. Висновки. Досліджено різноманітні види посипальних антиожеледних матеріалів, в тому числі, в зарубіжних країнах. Проведена оцінка їх ступеню ефективності, екологічності та технологічності; визначено перспективні дослідження в заданій сфері, їх можливе впровадження та використання в сучасних умовах на території України.

СТАН ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Наталія ГНАТЮК — 2024-05-02

Дана стаття присвячена аналізу твердих побутових відходів та їх управління в контексті сучасних екологічних викликів. Досліджено ситуацію з побутовими відходами в Черкаській області на підставі даних за 2021 рік. Висвітлено проблемні аспекти та запропоновано можливі шляхи оптимізації систем управління відходами для забезпечення сталого розвитку та екологічної безпеки регіону. Впровадження ефективності стратегій управління твердими побутовими відходами (ТПВ) є нагальною задачею для багатьох регіонів. Стан побутових відходів у Європі є предметом серйозної уваги та стратегічного планування. Країни Європейського союзу активно впроваджують програми з управління відходами та просуваються у напрямку циркулярної економіки. Це включає вдосконалення відновлювальних технологій стимулювання переробки матеріалів та редукцію сміттєвих відходів. Європа акцентує на підвищенні усвідомленості громадськості та ефективному використання ресурсів для зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Мета статті полягає в глибокому аналізі стану управління та оброблення побутових відходів у Черкаській області з фокусом на 2021 рік. Вивчення ефективності існуючих стратегій, ідентифікація ключових проблем та запропонування інноваційних рішень спрямовані на покращення екологічної стійкості та оптимізацію управління відходами в регіоні. Наукова новизна роботи полягає у глибокому аналізі впливу глобальних тенденцій управління твердими побутовими відходами. Дослідження враховує інтеграцію міжнародних стратегій в управління відходами та виявляє ключові фактори, що визначають сталість та відповідальність у поводженні з відходами у цьому регіоні. Вперше висвітлено можливості циркулярної економіки та інноваційні підходи для досягнення екологічної стійкості. Методологія дослідження базується на комбінації кількох методологічних підходів. Перш за все використовується аналіз статистичних даних за 2021 рік щодо обсягів та складу твердих побутових відходів в Черкаській області. Додатково проводиться літературний огляд, щоб оцінити вплив глобальних стратегій та передовий досвід регіонів на місцеву ситуацію. Висновки. Розроблений регіональний план управління відходами дозволить створити фундамент та обрати оптимальний сценарій по впровадженню комплексної системи поводження з відходами в області до 2030 року з поділом території регіону на кластери.

ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗА КОМПЛЕКСОМ МОРФОЛОГІЧНИХ ОЗНАК ХВОЙНИХ РОСЛИН

Наталія ЛИМАР — 2024-05-02

Хвойні рослини є важливою складовою екосистем і відіграють значну роль у біосфері. Вони чутливі до змін навколишнього середовища, тому їх можна використовувати як біоіндикатори для моніторингу забруднення. Методологія дослідження. Під час написання роботи ми користувалися теоретичними методами: аналіз наукової літератури з теми, синтез, дедукція, індукція, порівняння, класифікація та метод узагальнення інформації. Під час виконання практичного дослідження застосовували польові, математичні, морфометричні методи біоіндикації. Наукова новизна. Розроблено методики визначення стану навколишнього середовища за комплексом морфологічних ознак хвойних рослин. Здійснено комплексну оцінку території Шевченківського мікрорайону м. Полтава різноманітними біоіндикаційними методиками, визначено загальний екологічний стан території дослідження, запропоновано актуальні шляхи поліпшення довкілля мікрорайону. Висновки. Результати усіх методик показали, що найбільш чистими є території, на яких знаходяться досліджувані точки № 4 та № 9, оскільки одна з них є приватним сектором міста, який віддалений від автодоріг з інтенсивним транспортним потоком, а інша є приміською зоною з переважанням сільської місцевості, яка характеризується низькою щільністю висотної забудови та переважанням великих площ природних ландшафтів та екосистем. Для зменшення негативної дії господарської діяльності людини на навколишнє середовище міських територій варто запроваджувати комплекс спеціальних заходів, серед яких: реорганізація транспортних потоків у центральній частині міста та поблизу селітебних районів; контроль за якістю пального, широка пропаганда використання електричного транспорту та транспорту на біогазі; покращення діючих та встановлення нових пилоочисних систем та систем очищення стічних вод на підприємствах; реконструкція застарілих та аварійних каналізаційних систем; запровадження системи роздільного збору сміття та створення нових виробничих потужностей з його переробки та утилізації; постійний моніторинг екологічної ситуації у місті задля вчасного виявлення джерел масштабних загроз та генерації найвдаліших шляхів їх усунення та ін.

ВИДОВИЙ СКЛАД ІХТІОФАУНИ В СИСТЕМІ БІОМОНІТОРИНГУ РІЧОК МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Юлія НАКОНЕЧНА — 2024-05-02

Метою роботи є визначення змін видового складу іхтіофауни як об’єкта біомоніторингу для оцінки екологічного стану малих річок Миколаївської області. Методи дослідження базувалися на використанні стандартного набору інструментів, рекомендованих для польових іхтіологічних та гідроекологічних досліджень річкових водних об’єктів. Наукова новизна: представлено результати використання даних щодо трансформації видової структури іхтіофауни річок (на прикладі Миколаївської області) в якості біоіндикаційного об’єкту для узагальненої оцінки їх екологічного стану. Сутність аналізу відповідає принципу біоіндикаційного контролю стану об’ємних екосистем за реакцією на їх зміни певних угруповань біоти. Аналітичні узагальнення первинно спрямовані на контроль іхтіофауни малих річок, найбільш чутливих до змін природного середовища. Наслідки цих змін за останні 70 років украй різні – від повного зникнення іхтіофауни до цілісного збереження первинного видового ядра та його розширення за рахунок інтродуцентів. Трансформація місцевих угруповань гідробіонтів коригує з гідрологічним режимом річок та рівнем їх антропогенного перетворення. Найбільше видове різноманіття належить іхтіоценозам середніх за розмірами повноводних річок (Кодима, Синюха, Інгул та Інгулець). Сучасна туводна іхтіофауна в межах області (без Південного Бугу) містить 38 видів, у тому числі 27 аборигенних, 8 вселенців (інтродукція та інвазія), статус 3 видів не деталізований. Зниклими за період 1950–2020 рр. є 8 туводних видів аборигенного походження, у складі яких існували 6 прохідних форм. Іхтіофауна малих річок представлена переважно угрупованнями ставкового типу на основі інтродуцентів, вселенців та 2–4 видів аборигенної групи. Висновки. Встановлено, що в загально-оглядових дослідженнях малих водойм використання біоіндикаторів на основі прісноводної іхтіофауни є більш результативним, ніж при використанні рослин-макрофітів. Виявлені певні межі раціонального використання іхтіофауни в якості тест-об’єкта для біоіндикації – її придатність адекватна лише при узагальнюючих дослідженнях і втрачає результативність зі ступенем зменшення розмірів та зростання однорідності досліджуваних водойм.