Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування»

ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕГУЛЯТОРНИХ ПРОЦЕСІВ ЯК ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Олег БІЛИК — 2026-03-16

У статті автори акцентують увагу на тому, що впливова дія державного управління через спрямування розпорядчих, регулюючих і координуючих процесів проявляється переважно у взаємодії державних установ, суспільних груп, муніципалітетів, служб, відділів, підприємств та інших закладів та установ. Важливо, що за рахунок механізмів управління держава може продемонструвати силу підвідомчого їх середовища. Метою статті є визначення якісних показників регуляторних процесів у системі державного управління. Методологія дослідження. У статті використовувалися такі методи із загального переліку наукового дослідження, як декомпозиція, де механізми державного управління відображені у найпоширеніших трактуваннях тих праць, які присвячені різним напрямам і проблематикам функціонування об’єктів і явищ; спостереження, за яким виявлені перетворення механізмів державного управління на основі їх характерних особливостей та взаємодії із підпорядкованими об’єктами і явищами у поєднанні із цільовими призначеннями і напрямами; тоді як через формалізацію виявлені характерні особливості механізмів державного управління, у результаті чого обусловлене значення терміна «структура». Наукова новизна роботи полягає в тому, що авторами зосереджено увагу на шляхах оптимізації регуляторних процесів у системі державного управління. У статті обґрунтовується зміст категорії «механізм державного управління» у ракурсі системної концепції, котрий має здатність охоплювати законодавчо визначені функціональні взаємозв’язки між її суб’єктом (органами державної влади та місцевого самоврядування) та об’єктом (суспільним простором); забезпечувати виконання завдань і функцій держави її механізмом шляхом виявлення цільових станів об’єкта в рамках законодавчо закріпленої сфери державного впливу; виділятися властивістю детермінізму і можливістю багаторазового використання в інтересах державного управління; підлягати декомпозиції на окремі типи за рівнями управління елементів її суб’єкта, за природою впливу на об’єкт (правовою, адміністративною, економічною, пропагандистською тощо) та на складові частини процесу реалізації управлінської діяльності (прийоми, операції, процедури тощо); базуватися на основах цілісності та оптимальному використанні наявної ресурсної бази. Автори розглядають механізми державного управління у вигляді тих комплексів, які містять у собі методи, підходи, процедури, впливові дії і зворотні реакції, що спрямовуються конкретно до середовища, де перебувають об’єкти та виникають різноманітні процеси, котрі можуть бути застосовані щодо державного управління. Висновки. Таким чином, доведено, що до якісних характеристик регуляторних процесів належать такі, що корелюються із впливом на суспільство та бізнесову політику, а також характеризуються низкою показників, зокрема передбачуваністю, прозорістю, цілісністю, доступністю та орієнтацією на позитивний результат. Якісні характеристики регуляторних процесів показують, що саме через дію механізмів державного управління відбувається розпорядження і врегулювання всіх сфер життя та діяльності, взаємин, перетворень і розвитку і в майбутньому реалізація пріоритетної політики на загальнонаціональному рівні.

КРАЩІ ПРАКТИКИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ІТАЛІЙСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Вікторія ГУРА — 2026-03-16

Для публічного управління останніх років соціальне підприємництво набуло значення інструменту одночасної реалізації соціальної політики та інноваційної модернізації сервісів на рівні громад і територій. Метою статті є узагальнення кращих практик державної підтримки інноваційного розвитку соціального підприємництва в Італійській Республіці та визначення управлінських елементів, придатних до адаптації в Україні, зокрема в контексті переходу від фрагментарних грантових рішень до системної політики соціальних інновацій. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні системного та інституційного підходів, порівняльного аналізу державних механізмів підтримки, нормативно-правового аналізу профільного регулювання третього сектору і соціального підприємництва, а також контент-аналізу рамкових політик ЄС та аналітичних підходів OECD до соціально орієнтованих закупівель, екосистем соціальних інновацій і моніторингу результативності; застосовано методи узагальнення, типологізації та логіко-структурного моделювання зв’язків між регулюванням, даними, фінансовими інструментами та підзвітністю. Результати дослідження полягають у тому, що вперше обґрунтовано цілісну інтерпретаційну модель італійської державної підтримки як взаємопов’язаного контуру, в межах якого зниження інформаційної асиметрії та підвищення довіри виступають ключовими передумовами масштабування інноваційних соціальних послуг. Висновки. Доведено, що результативність італійського підходу забезпечується узгодженістю правових норм, цифрової інфраструктури прозорості, інвестиційно орієнтованих фінансових механізмів і стандартів нефінансової підзвітності, що переводить державну підтримку з логіки разових трансфертів у логіку інституціоналізації та відтворюваного масштабування; практична імплікація полягає в доцільності прив’язування доступу до підтримки до вимог щодо прозорості, якості управління та оцінювання соціального ефекту.

МЕХАНІЗМИ СОЦІОКОМУНІКАТИВНОГО ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Петро КУХАРЧУК — 2026-03-16

У статті досліджено механізми соціокомунікативного публічного адміністрування в контексті забезпечення сталого розвитку. Обґрунтовано роль стратегічних комунікацій, участі громадян, прозорості та підзвітності як ключових чинників підвищення якості управлінських рішень і довіри до публічної влади. Розкрито інструментарій соціокомунікативної взаємодії між органами влади, громадянським суспільством і бізнесом, зокрема консультації з громадськістю, партисипативні практики, цифрові платформи, відкриті дані та механізми зворотного зв’язку. Визначено бар’єри впровадження ефективних комунікацій (інституційна фрагментація, інформаційна асиметрія, низька інклюзивність, ризики маніпуляцій) і запропоновано напрями їх подолання через стандартизацію процедур, розвиток комунікативних компетентностей, інституціалізацію діалогу та використання доказової політики. Показано, що інтеграція соціокомунікативних механізмів у публічне адміністрування сприяє узгодженню інтересів стейкхолдерів, підвищенню стійкості управлінських систем і досягненню цілей сталого розвитку на національному та місцевому рівнях. Ключові висновки можуть бути використані для вдосконалення державної політики та практик публічного управління. Метою статті є визначення та наукове обґрунтування механізмів соціокомунікативного публічного адміністрування в контексті сталого розвитку, зокрема через аналіз інструментів взаємодії органів публічної влади з громадськістю та стейкхолдерами, оцінювання їх ефективності й прозорості, а також формування практичних рекомендацій щодо удосконалення комунікаційних процесів для підвищення якості управлінських рішень і посилення суспільної довіри. Методологія дослідження спрямована на виявлення та обґрунтування механізмів соціокомунікативного публічного адміністрування в контексті сталого розвитку. Методологічну основу становить міждисциплінарний підхід із поєднанням теорій публічного управління, комунікацій, інституціоналізму та концепції сталого розвитку (ESG/SDGs). Застосовуються загальнонаукові методи: аналіз і синтез (для систематизації наукових підходів), індукція та дедукція (для формування висновків), порівняння (для зіставлення моделей взаємодії влади і стейкхолдерів), узагальнення та класифікація (для виокремлення типів механізмів). Спеціальні методи включають: системний та структурно-функціональний аналіз (для визначення елементів, акторів і функцій соціокомунікативних механізмів), інституційний аналіз (для оцінювання нормативно-організаційних умов), аналіз політик і програм (policy analysis). Емпірична база формується з нормативно-правових актів, стратегічних документів, публічної звітності органів влади, матеріалів консультацій із громадськістю, відкритих даних і статистики. Оцінювання результативності механізмів здійснюється через критерії прозорості, інклюзивності, підзвітності, довіри, якості зворотного зв’язку та внеску у досягнення цілей сталого розвитку. Забезпечуються принципи наукової доброчесності, відтворюваності процедур та обґрунтованості інтерпретацій. Наукова новизна роботи полягає у комплексному обґрунтуванні та систематизації механізмів соціокомунікативного публічного адміністрування як інструментів забезпечення сталого розвитку. Уточнено зміст і структуру соціокомунікативних механізмів та визначено їх функціональні взаємозв’язки з цілями сталого розвитку. Висновки. У статті обґрунтовано, що ефективність публічного адміністрування в умовах сталого розвитку визначається якістю соціокомунікативних механізмів, які забезпечують узгодження інтересів держави, громади, бізнесу та інститутів громадянського суспільства. Встановлено ключову роль прозорості, участі, підзвітності та зворотного зв’язку як базових принципів формування довіри і легітимності управлінських рішень. Показано, що інституціоналізація діалогу, цифрові інструменти комунікації та орієнтація на дані підвищують спроможність органів влади до адаптивного управління і запобігання соціальним конфліктам. Зроблено висновок про доцільність інтеграції соціокомунікативних механізмів у політики та програми сталого розвитку через стандарти взаємодії, оцінювання результативності комунікацій і розвиток компетентностей публічних службовців. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням індикаторів ефективності соціокомунікативного адміністрування та апробацією моделей участі на локальному рівні.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ ЧЕРЕЗ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНУ ВЗАЄМОДІЮ ОСВІТНІХ РІВНІВ

Ольга РЯБОКОНЬ — 2026-03-16

Метою статті є теоретичне обґрунтування та аналіз забезпечення якості освіти в контексті наступності і структурно-функціональної взаємодії освітніх рівнів, а також визначення ролі безперервності освітнього процесу у формуванні успішної професійної самореалізації особистості. Методологія дослідження базується на застосуванні методів системного аналізу, порівняння освітніх стандартів, узагальнення та наукової інтерпретації сучасних підходів до управління якістю освіти. У дослідженні також враховано виклики, зумовлені навчальними втратами та навчальними розривами між освітніми рівнями. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено комплексне теоретичне обґрунтування моделі структурно-функціональної взаємодії освітніх рівнів як цілісної системи забезпечення якості освіти, визначено синергетичний ефект такої взаємодії та розкрито її вплив на формування академічної успішності й гнучких навичок здобувачів освіти. Висновки. У процесі дослідження встановлено, що ізольованість освітніх рівнів призводить до дублювання навчального матеріалу, зниження мотивації здобувачів освіти та зменшення їх адаптаційного потенціалу на етапі інтеграції у ринок праці. Доведено, що ефективна структурно-функціональна взаємодія, яка передбачає узгодження навчальних планів, уніфікацію термінологічного апарату та гармонізацію компетентнісних рамок, створює умови для підвищення якості підготовки фахівців. Визначено перспективи подальших досліджень, пов’язані з розробкою єдиних критеріїв моніторингу якості освіти на стиках освітніх рівнів в умовах європейської інтеграції України.

ЦИФРОВЕ ВРЯДУВАННЯ В КРАЇНАХ ЄС: НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ МОДЕЛІ

Діна ТЮРІНА — 2026-03-16

У статті узагальнено сучасні напрями цифрової трансформації публічного управління в країнах Європейського Союзу та визначено ключові тенденції, інституційні моделі й ефективні практики цифрового врядування, які можуть бути використані як орієнтири для розвитку цифрової держави в Україні. Метою статті є узагальнення зазначених напрямів і обґрунтування їх значення для модернізації публічного сектору. Методологія дослідження базується на системному та інституційному підходах. Застосовано методи порівняльного аналізу практик цифрового врядування країн ЄС, контент-аналізу нормативно-стратегічних документів, статистичного аналізу динаміки індексу EGDI у 2018–2024 рр., а також узагальнення і типологізації для формування моделей цифрового врядування. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено комплексне поєднання нормативно-стратегічного аналізу цифрових політик ЄС з емпіричною оцінкою цифрової зрілості держав-членів за EGDI та типологізацією інституційних моделей цифрового управління. Визначено ключові напрями цифрової модернізації: розвиток e-government і цифрової ідентифікації, реалізація принципу “once-only”, розбудова платформ відкритих даних, інституціалізація data governance, застосування GovTech та AI-рішень, розвиток інструментів e-Participation. Висновки. Доведено, що цифровізація в ЄС має системний характер і виходить за межі автоматизації адміністративних процедур, оскільки поєднує технологічні інновації з інституційними реформами, управлінням даними, правовими гарантіями цифрової довіри та людиноцентричним підходом до надання послуг. Встановлено зростання цифрової зрілості більшості країн ЄС у 2018–2024 рр. за збереження диференціації: лідерами залишаються Данія, Естонія, Фінляндія та Нідерланди, тоді як частина країн Центральної й Східної Європи демонструє повільнішу динаміку через інституційні та ресурсні обмеження. Узагальнено чотири моделі цифрового врядування (централізована, децентралізована, змішана, євроінтеграційна) та обґрунтовано, що викликами цифрової трансформації є фрагментація систем і даних, кіберризики, цифрова нерівність, дефіцит компетентностей та етичні ризики застосування алгоритмів і ШІ.

РОЗВИТОК ЛОКАЛЬНИХ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ З ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ СТАНУ ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Тетяна КОЗУЛЯ — 2026-03-16

Статтю присвячено дослідженню питань розвитку локальних систем моніторингу з екологічного контролю стану потенційно небезпечної діяльності підприємств, що розглянуті на прикладі планованої діяльності автозаправних станцій (АЗС) як одного з найбільш розповсюджених об’єктів, що потенційно становлять небезпеку для довкілля. Проведено огляд наявних інформаційних систем екологічного моніторингу діяльності об’єктів з високим ризиком виникнення надзвичайної ситуації, що застосовуються у країнах ЄС. Проаналізовано наявну в Україні процедуру післяпроєктного моніторингу діяльності техногенних об’єктів. Розглянуто на основі прикладу організації автоматичного посту моніторингу якості атмосферного повітря. Запропоновано концепцію системи локального безперервного екологічного моніторингу. Метою роботи є розробка загальної структури інформаційно-програмного забезпечення екологічного контролю діяльності техногенно небезпечних об’єктів для виявлення джерел небезпеки та попередження розвитку надзвичайних ситуацій. Методологія дослідження базується на аналізі наукових праць на тематику розробки систем екологічного нагляду за діяльністю АЗС та інших екологічно небезпечних об’єктів і на аналізі наявних даних щодо моніторингу функціонуючих об’єктів. Наукова новизна полягає у застосуванні комплексного інформаційного підходу до питання організації моніторингу потенційно небезпечного об’єкта, що дозволить забезпечити вчасне та об’єктивне оцінювання безпечності діяльності підприємства для навколишнього середовища та здоров’я населення прилеглих територій. Висновки. У результаті роботи була визначена інформаційна основа для формування організаційної структури локальної системи екологічного контролю небезпек підприємницької діяльності та сформовані організаційна структура системи підтримки прийняття управлінських рішень щодо екологічного нагляду за потенційно небезпечною планованою діяльністю та інформаційна система забезпечення зв’язку систем вимірювання показників, що мають відношення до обчислення ризик-факторів надзвичайних ситуацій.

ФАНДРАЙЗИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВ

Ольга МАРЧЕНКО — 2026-03-16

Метою роботи є вивчення потенціалу методів та інструментів фандрайзингу як стратегічного механізму управління та розвитку екологічної безпеки підприємств у рамках прийнятої міжнародної стратегії переходу до низьковуглецевої економіки; узагальнення теоретикометодологічних підходів, класифікація інструментів залучення позабюджетних ресурсів та аналіз передового досвіду підприємств, що успішно інтегрували фандрайзингові стратегії у свої системи екологічного менеджменту. Методологія дослідження включає аналітичне вивчення міжнародного та національного досвіду залучення коштів, який представлений у доступних літературних та електронних джерелах. Наукова новизна роботи полягає у всебічному аналізі сучасних можливостей фандрайзингу для підприємств різної форми власності в Україні з метою пошуку фінансування у разі запровадження чистих технологій, підвищення раціонального використання ресурсів, зниження негативного впливу на довкілля. Висновки. Встановлено, що такі інструменти фандрайзингу, як «зелені» облігації, імпактінвестування та новітні цифрові механізми, створюють багатоканальну систему мобілізації та залучення капіталу для управління екологічною безпекою підприємств. Обґрунтовано важливість дотримання принципів ESGзвітності, побудови довгострокових відносин з інвесторами та активної комунікації з місцевими громадами для успішної реалізації природоохоронних інноваційних проєктів. Рекомендовано для розвитку ринку екологічного фінансування запровадження податкових пільг для інвесторів у «зелені» облігації та створення державного гарантійного фонду для невеликих підприємств, а також подальша цифровізація фандрайзингу через поширення блокчейнплатформ, які забезпечать трасованість коштів і незалежну виплату купонів.

АДАПТИВНА ВІДПОВІДЬ RANUNCULUS ACRIS L. НА АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ У СЕЛІТЕБНИХ ЛАНДШАФТАХ РІЗНИХ ПРИРОДНИХ ЗОН

Олександр МУДРАК — 2026-03-16

У статті розглянуто адаптивну відповідь Ranunculus acris L. на антропогенне навантаження у селітебних ландшафтах рівнинної та гірської природних зон. Дослідження виконано на основі порівняльного аналізу морфо-популяційних показників виду в умовах різної інтенсивності техногенного та урбанізаційного впливу. Методичний підхід ґрунтується на інтеграції репродуктивних і вегетативних ознак у систему рейтингів життєвих зусиль, що забезпечує уніфіковану інтерпретацію типів життєвих стратегій (r-, s-, K-стратегії) на популяційному рівні. Встановлено, що в рівнинних селітебних ландшафтах домінує s-стратегія, яка відображає реакцію виду на мозаїчне антропогенне напруження і нестабільність середовища. У гірській зоні переважає K-стратегія, пов’язана зі стабільнішими екологічними умовами та високим рівнем життєвих зусиль популяцій. Просторове порівняння інтегральних показників свідчить про формування градієнта адаптивних реакцій Ranunculus acris L. залежно від природно-зональних і антропогенних чинників. Запропонована методика формує інструмент біоіндикації стану селітебних територій, орієнтований на виявлення структурних змін життєвих стратегій рослин у трансформованих ландшафтах. Мета статті полягає у виявленні особливостей адаптивної відповіді Ranunculus acris L. на антропогенне навантаження у селітебних ландшафтах рівнинної та гірської природних зон на основі аналізу типів життєвих стратегій популяцій. Методологія дослідження базується на порівняльному морфо-популяційному аналізі вегетативних і репродуктивних ознак Ranunculus acris L. з подальшою інтеграцією показників у систему життєвих зусиль та рейтингів життєвих стратегій (r-, s-, K-стратегії). Інтерпретація результатів здійснювалась з урахуванням природно-зональних умов і характеру антропогенного впливу в межах селітебних територій. Наукова новизна полягає у використанні типів життєвих стратегій Ranunculus acris L. як індикаторів структурного стану трансформованих ландшафтів, що формує можливість просторового порівняння адаптивних реакцій популяцій у різних природних зонах без залучення прямих хімічних вимірювань. Висновки. Встановлено домінування s-стратегії у рівнинних селітебних ландшафтах, що відображає підвищене антропогенне навантаження та нестабільність умов середовища. Для гірської природної зони характерне переважання K-стратегії на тлі високого рівня життєвих зусиль популяцій, що свідчить про екологічну стабільність цих територій. Запропонований підхід формує надійний інструмент біоіндикації антропогенно трансформованих селітебних ландшафтів.

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД ФІЛІЇ «ДАШІВСЬКЕ ДЛМГ» ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ»

Віктор ПОЛІЩУК — 2026-03-16

В статті показано проблематику досліджень стану об’єктів та територій природно-заповідного фонду в структурі лісового фонду філії «Дашівське ДЛМГ», яке перебуває в функціональній структурі лісового фонду Центрального лісового офісу ДП «Ліси України» в межах Вінницької області. Метою статті є дослідити екологічний стан ботанічного заказника місцевого значення «Дашівський» в структурі локальної екомереж Дашівської територіальної громади в структурі регіональної екомережі Гайсинського району. Методологією дослідження є фундаментальні наукові праці вчених екологів та лісівників в галузі охорони природи в межах Східного Поділля. В дослідному матеріалі статті проведено аналітичний огляд повидільної бази даних лісовпорядкування спеціалізованого підприємства. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше проведено аналіз даних лісовпорядкування та візуальний огляд в межах лісових масивів Дашівського лісництва Вінницької області т авизначення загальної кількості та породного складу лісових ділянок, а також проведено їх екологічну характеристику. Встановлено, що лісові ділянки в межах лісового фонду Дашівського лісництва філії «Дашівське ДЛМГ» ДП «Ліси України» представлені переважно штучними лісовими культурами дібровного типу. Аналітичні дані показують, що в межах підприємства переважають свіжі грабові діброви, які є оптимальними лісо рослинними умовами регіону і на них зростають на багатих помірно зволожених умовах високопродуктивні лісові насадження. Результатом проведених досліджень є встановлення того, що в лісах переважають також дубові деревостани. Висновки. На основі аналізу даних встановлено, що в умовах філії «Дашівське ДЛМГ» в структурі природно-заповідного фонду перебуває недостатня кількість лісових ділянок, що унеможливлює формувати ефективні схеми локальних та регіональних екомереж.