Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія»

ДИДАКТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

2026-10-16T12:12:42+03:00

У статті розкрито дидактичний потенціал цифрових технологій у процесі навчання математичного аналізу здобувачів вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю модернізації математичної підготовки майбутніх фахівців, підвищення наочності та доступності навчального матеріалу, активізації пізнавальної діяльності здобувачів і формування в них умінь критично сприймати, аналізувати, інтерпретувати та створювати медіаконтент. Інтеграція цифрових технологій також створює умови для розвитку математичної, цифрової та медійної компетентностей, удосконалення навичок самостійної роботи й організації інтерактивної взаємодії під час навчання. Метою статті є теоретичне та практичне обґрунтування можливостей використання цифрових технологій під час вивчення основних понять і тем математичного аналізу. Методологія дослідження ґрунтується на системному, компетентнісному, діяльнісному, особистісно орієнтованому та технологічному підходах, що забезпечують цілісне використання цифрових технологій у навчанні математичного аналізу. Їх застосування сприяє формуванню математичної, цифрової та медійної компетентностей, активізації пізнавальної діяльності й урахуванню індивідуальних потреб здобувачів освіти. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні комплексного використання Google Slides, Desmos і GeoGebra для візуалізації математичних понять, дослідження графіків функцій, моделювання процесів та організації інтерактивної навчальної діяльності. Висновки. Експериментальну перевірку проведено за допомогою Google Forms. Результати засвідчили підвищення навчальних досягнень і зацікавленості здобувачів освіти. Статистичний аналіз підтвердив ефективність використання цифрових технологій у навчанні математичного аналізу. Подальшого розвитку набули положення щодо використання цифрових технологій для підвищення пізнавальної активності здобувачів, формування їхньої математичної, цифрової та медійної компетентностей

ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ АСПЕКТИ ТА ВИХОВНО-ДИДАКТИЧНИЙ ВИМІР ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ЛИСЕНКА В ПРОЦЕСІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНО- ВИКОНАВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-МУЗИКАНТІВ

2026-10-16T12:36:38+03:00

Мета статті полягає в розкритті виховно-дидактичного потенціалу фортепіанної творчості Миколи Лисенка та обґрунтуванні методичних підходів до її опрацювання у класі основного музичного інструмента в процесі інструментально-виконавської підготовки майбутніх педагогів-музикантів. Методологія дослідження ґрунтується на положеннях музичної педагогіки, теорії виконавської інтерпретації та культурно-контекстного осмислення національного музичного репертуару. Використано теоретичний аналіз і узагальнення музикознавчих та музично-педагогічних положень, метод порівняння, методичний аналіз виконавського процесу, а також практико-орієнтований аналіз фортепіанних творів Миколи Лисенка різного рівня технічної та художньої складності. Наукова новизна полягає в конкретизації виховно-дидактичного потенціалу фортепіанної спадщини Миколи Лисенка в контексті інструментально-виконавської підготовки майбутніх педагогів-музикантів та виокремленні трьох його взаємопов’язаних складових: етнокультурної, техніко-виконавської та художньо-інтерпретаційної. На матеріалі «Елегії» ор. 20 № 3 та Другої рапсодії на українські теми «Думка-Шумка» ор. 18 конкретизовано виконавські й методичні завдання, пов’язані з розвитком кантиленного мислення, культури звуковидобування, фразування, педалізації, диференціації фактурних планів, ритмічної організованості, тембрової уяви, віртуозної техніки та відчуття музичної форми. Обґрунтовано доцільність поєднання професійно-педагогічної спрямованості, культурно-контекстного осмислення музики й художньо-емоційної залученості з вокалізацією мелодичної лінії, порівняльним стильовим аналізом, етапним опрацюванням виконавських труднощів та виконавською рефлексією. Висновки. Фортепіанна творчість Миколи Лисенка може розглядатися як педагогічно значущий компонент інструментально-виконавської підготовки майбутнього педагога-музиканта за умови системного поєднання технічних, художньо-інтерпретаційних, культурних і методичних завдань. Така організація роботи спрямовує студента від репродуктивного відтворення нотного тексту до усвідомленої інтерпретації та створює передумови для перенесення власного виконавського досвіду в майбутню педагогічну діяльність

ВІД ІНФОРМАЦІЇ ДО ІНТЕГРАЦІЇ: ІНТЕГРАТИВНА ЗДАТНІСТЬ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСВІТИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ КОЛЕКТИВНОЇ ТРАВМИ, ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА СУСПІЛЬНИХ ЗМІН

2026-10-16T12:55:12+03:00

Метою статті є теоретичне обґрунтування концепції Інтегративної здатності (Integrative Capacity, IC) як центрального конструкту розвитку в освіті та розробка багаторівневого аналітичного фреймворку КІНЕРГІЯ для розуміння і подолання освітньої кризи в сучасній Україні в умовах колективної травми, символічного прискорення та трансформацій, спричинених штучним інтелектом. Методологія. Застосовано теоретично-концептуальний аналіз, що спирається на психологію розвитку, клінічну нейропсихологію та освітню теорію. Фреймворк КІНЕРГІЯ, багаторівнева аналітична модель, що охоплює інтраперсональний, інтерперсональний і колективний виміри, застосовується як теоретична архітектура для розуміння і подолання виклику. Наукова новизна. Інтегративна здатність у запропонованому вигляді моделює координацію через три одночасні субстрати (біологічна регуляція, символічний смисл, реляційна свідомість) і три системні рівні (інтраперсональний, інтерперсональний, колективний) як єдину інтегровану розвивальну здатність – що до знань автора, явно не формулювалось в існуючій освітній літературі в такому вигляді. Її освітній прояв, інтегративне сприйняття (Integrative Perception), вводиться як спостережуваний і оцінюваний індикатор розвитку IC у освітніх практиків. Висновки. Обґрунтовано, що Інтегративна здатність є центральним розвитковим конструктом в освіті, що моделює координацію біологічної регуляції, символічного смислу та реляційної свідомості на трьох системних рівнях – інтраперсональному, інтерперсональному та колективному. Фреймворк КІНЕРГІЯ є аналітичною архітектурою для розуміння, оцінювання та культивування IC в освітніх контекстах. Трансформація освіти в Україні потребує не лише ресурсів і навчання, а переосмислення освітньої мети: від передачі знань до формування інтегративної здатності на всіх рівнях – нервової системи, стосунків і колективного смислу

ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ ТА ПРІОРИТЕТИ

2026-10-16T14:09:14+03:00

Мета статті: проаналізувати особливості впливу хронічного воєнного дистресу на формування здоров’я людини; актуалізація та аналіз особливостей надання психологічної допомоги в Україні в умовах повномасштабної війни та шляхів її трансформації у цілісну, доступну та гнучку систему ментального здоров'я, яка здатна ефективно реагувати на виклики воєнного стану та забезпечувати довгострокове відновлення суспільства. Методологія. У статті використовувалася низка теоретичних методів: аналіз і синтез: розчленування об'єкта на складові частини для вивчення окремо та подальше об'єднання їх у єдине ціле; індукція і дедукція: логічний рух думки від окремих фактів до загальних висновків (індукція) або від загальних положень до часткових (дедукція); абстрагування: виділення головних, суттєвих ознак об'єкта з одночасним відкиданням другорядних; моделювання: створення штучного аналога (моделі) об'єкта для вивчення його властивостей; узагальнення: перехід від одиничного до загального, формування законів та закономірностей. Усі методи були спрямовані на розроблення нової моделі надання психологічної допомоги в умовах повномасштабної війни в Україні. Наукова новизна. Дослідження цієї теми саме сьогодні є критично важливим через безпрецедентний масштаб гуманітарної кризи, необхідність запобігання хронізації травми, потребу у специфічній інтеграції ветеранів і підтримці родин військових. Окрім того, попередня світова практика не має досвіду подолання травми такого масштабу в реальному часі. Висновки. Показано, що хронічний стрес та психологічні травми здебільшого зумовлюють звернення українців за спеціалізованою медичною допомогою. У статті обґрунтовано роль психосоціальної підтримки населення як критичного елемента системи національної безпеки держави в умовах тривалого воєнного стану. Проаналізовано ключові виклики сьогодення, які впливають на доступність психосоціальних послуг в умовах тривалої кризи. Розглянуто структуру трирівневої системи психологічної допомоги та основні послуги, що надаються на кожному рівні. Проаналізовано ключові принципи та особливості цієї системи. Розглянуто систему психосоціальної підтримки, що діє на макрорівні (держава), мезорівні (громада), мікрорівні (особистість) та завдання кожного рівня. Окреслено шляхи інтеграції психосоціальних інтервенцій у державну безпекову політику.

КЕЙС-МЕТОД ЯК ЗАСІБ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

2026-10-16T14:29:01+03:00

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні можливостей кейс-методу як ефективного засобу професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, визначенні його педагогічного потенціалу та особливостей застосування в освітньому процесі закладів вищої освіти. Методологія дослідження ґрунтується на компетентнісному, особистісно орієнтованому та практико-орієнтованому підходах. Для досягнення поставленої мети використано комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизацію науково- педагогічної літератури, нормативно-правових документів у сфері дошкільної й інклюзивної освіти, а також моделювання педагогічних ситуацій із використанням кейс-методу. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні педагогічного потенціалу кейс-методу як засобу формування професійної готовності майбутніх вихователів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами; уточненні особливостей використання різних типів педагогічних кейсів у професійній підготовці здобувачів вищої освіти; визначенні їхньої ролі у розвитку професійного мислення, аналітичних, комунікативних і рефлексивних умінь, необхідних для ефективної діяльності в умовах інклюзивного освітнього середовища. Висновки. Обґрунтовано, що кейс-метод є ефективним засобом професійної підготовки майбутніх вихователів, оскільки забезпечує інтеграцію теоретичного та практичного складників навчання, сприяє розвитку здатності аналізувати професійні ситуації, приймати педагогічно доцільні рішення, працювати в команді психолого-педагогічного супроводу та здійснювати індивідуалізований підхід до дітей з особливими освітніми потребами. Доведено доцільність використання структурованих, аналітичних, неструктурованих і творчих кейсів у процесі професійної підготовки майбутніх вихователів. Перспектива подальших досліджень пов'язана з розробленням системи педагогічних кейсів та визначенням організаційно-методичних умов їх ефективного впровадження в освітній процес закладів вищої освіти

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ У ФОРМУВАННІ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА СУСПІЛЬНИХ КРИЗ

2026-10-16T14:37:51+03:00

Мета статті – теоретично обґрунтувати роль соціальної підтримки у формуванні життєстійкості студентської молоді в умовах воєнного стану та суспільних криз, визначити механізми її ресурсного і стрес-буферного впливу та окреслити організаційні засади багаторівневої системи підтримки у закладі вищої освіти. Методологія. Дослідження має теоретико-аналітичний характер. Використано концептуальний аналіз понять «життєстійкість», «резильєнтність», «соціальна підтримка»; порівняння особистісного, процесуального та соціально-екологічного підходів; синтез результатів українських і зарубіжних досліджень; систематизацію форм підтримки; структурно-функціональне моделювання. Джерельну основу становлять рецензовані наукові публікації, присвячені життєстійкості, стресу, психічному благополуччю та освітній підтримці молоді. Праці, опубліковані російською мовою, а також видані на території Росії чи Білорусі, не використовувалися. Соціальну підтримку визначено не як окремий зовнішній ресурс, а як систему взаємодій, через яку здобувач отримує емоційне прийняття, достовірну інформацію, практичну допомогу, оцінний зворотний зв’язок і досвід належності до спільноти. Обґрунтовано чотири взаємопов’язані механізми її впливу: відновлення відчуття безпеки та зв’язку; зменшення невизначеності й розширення доступу до ресурсів; підтримання суб’єктності, контролю та самоефективності; спільне смислотворення і збереження перспективи майбутнього. Показано, що позитивний ефект залежить не лише від кількості контактів, а передусім від сприйнятої доступності, своєчасності, відповідності потребам, добровільності, конфіденційності та здатності підтримки не підміняти активність самої молодої людини. Наукова новизна. Запропоновано ресурсно-буферну модель формування життєстійкості студентської молоді, у якій соціальна підтримка виконує подвійну функцію: безпосередньо посилює ресурси повсякденного функціонування і пом’якшує вплив воєнних та суспільних стресорів у кризових ситуаціях. Модель інтегрує мікрорівень близьких взаємин, мезорівень академічної спільноти, інституційний рівень сервісів і політик закладу вищої освіти та рівень партнерства з громадою і цифровими мережами. Сформульовано орієнтири для побудови у закладах вищої освіти системи підтримки, що поєднує травмаінформовану педагогічну взаємодію, взаємодопомогу однолітків, доступне психологічне консультування, маршрути перенаправлення, кризові протоколи, гібридні сервіси та регулярне оцінювання потреб. Висновки. Соціальна підтримка сприяє життєстійкості тоді, коли допомагає студентові залишатися включеним у значущі відносини, зберігати авторство власних рішень, отримувати реальні ресурси та відновлювати здатність діяти. Інституційне завдання полягає не у створенні надмірно опікунського середовища, а у забезпеченні доступної, диференційованої й етично організованої підтримки, яка підсилює автономію та взаємну відповідальність учасників освітньої спільноти.

СУЧАСНІ ПРОГРАМНІ ІНСТРУМЕНТИ МАТЕМАТИКО-СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ДАНИХ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

2026-10-16T14:56:39+03:00

Мета статті полягає у здійсненні порівняльного аналізу сучасного програмного забезпечення, що застосовується для математико-статистичної обробки отриманих під час психолого-педагогічних досліджень експериментальних даних, визначенні їхніх переваг, недоліків та особливостей застосування. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, порівняння, систематизації та узагальнення), міждисциплінарного й компетентнісного підходів із використанням теоретичних методів аналізу наукових джерел, порівняльної характеристики сучасного програмного забезпечення та узагальнення практичного досвіду його застосування в психологічних та педагогічних дослідженнях. Наукова новизна полягає у комплексному порівняльному аналізі сучасних програмних інструментів для математико-статистичної обробки емпіричних даних (SPSS Statistics, STATISTICA, R, Python, JASP, Jamovi), визначенні особливостей їх використання у психолого-педагогічних дослідженнях, а також обґрунтуванні критеріїв вибору певного програмного продукту залежно від обсягу вибірки та складності статистичного аналізу. Висновки. Доведено, що застосування сучасних програмних засобів математико-статистичного аналізу є необхідною умовою забезпечення об’єктивності та достовірності результатів психолого-педагогічних досліджень. З’ясовано, що найбільш оптимальним вибором для більшості психолого-педагогічних досліджень є програмні продукти SPSS, JASP і Jamovi, які поєднують широкий функціонал зі зручністю використання, тоді як програмні середовища R і Python є найбільш доцільними для обробки великих масивів даних, побудови складних статистичних моделей та міждисциплінарних досліджень. Обґрунтовано, що залучення сучасних програмних засобів математико-статистичної обробки даних до психолого-педагогічних досліджень українських науковців сприятиме їх інтеграції у світовий науковий простір

КІЛЬКІСНА ДИНАМІКА СТАТИСТИКИ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНОГО ЦЕНТРУ

2026-10-16T15:03:25+03:00

Мета статті полягає в дослідженні кількісної динаміки осіб із різними типами освітніх труднощів, взятих на облік за останні шість років, на прикладі Комунальної установи «Клеванський інклюзивно- ресурсний центр» Рівненської області. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні інклюзивного підходу (розглядає осіб з особливими освітніми потребами (ООП) як рівноправних учасників освітнього процесу, акцентуючи увагу на подоланні бар’єрів); особистісно орієнтованого підходу (передбачає урахування індивідуальних особливостей, потреб та інтересів здобувачів освіти); системного підходу (уможливлює урахування специфіки ІРЦ щодо обліку та супроводу осіб із особливими освітніми потребами як цілісної системи). Методи дослідження: метод статистичного спостереження та зведення даних, статистичне групування, аналіз динамічних (часових) рядів (базисний метод), графічний метод. Наукова новизна полягає у проведенні статистичного аналізу шестирічної кількісної динаміки обліку осіб із особливими освітніми потребами на рівні конкретної територіальної громади (на прикладі Комунальної установи «Клеванський інклюзивно-ресурсний центр» Рівненської області) із урахуванням категорій освітніх труднощів. Висновки. Проведений статистичний аналіз дає підстави для висновку про щорічне зростання кількості осіб із особливими освітніми потребами, особливо з фізичними, інтелектуальними, соціоадаптаційними та функціональними сенсорними освітніми труднощами. Така динаміка пояснюється, на наш погляд, веденням військових дій на території України, погіршенням соціальних та екологічних умов, застосуванням технологій дистанційного навчання, недотриманням гігієнічних норм роботи за комп’ютером тощо

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ ЗДОБУВАЧІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2026-10-16T15:11:37+03:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні психологічних особливостей копінг-стратегій здобувачів фахової передвищої освіти педагогічного профілю в умовах воєнного стану, з’ясуванні характеру їх поєднання із соціально-психологічною адаптацією та визначенні орієнтирів психологічного супроводу студентської молоді в освітньому середовищі педагогічного коледжу. Методологія дослідження ґрунтується на положеннях транзакційної концепції стресу та копінгу, концепції проактивного копінгу і сучасних підходах до вивчення психологічної адаптації особистості в умовах тривалого стресу. Застосовано теоретичний аналіз та узагальнення наукових підходів, а також психодіагностичний інструментарій, спрямований на дослідження способів копінг-поведінки, проактивного копінгу та соціально-психологічної адаптації. Емпіричну вибірку становили 140 здобувачів фахової передвищої освіти 1–3 курсів педагогічного коледжу. Наукова новизна полягає в конкретизації психологічних особливостей копінг-поведінки здобувачів фахової передвищої освіти педагогічного профілю в умовах тривалого воєнного стресу та в обґрунтуванні її континуального характеру з урахуванням стійкості й гнучкості використовуваних стратегій. Установлено, що переважно адаптивний характер копінг-поведінки властивий 32 % респондентів, помірно адаптивний – 48 %, а ознаки дезадаптивного реагування виявлено у 20 %. Найчисельнішою є група з помірно адаптивним копінгом, представники якої володіють конструктивними способами подолання труднощів, однак зі зростанням психоемоційного навантаження частіше звертаються до дистанціювання, посиленого самоконтролю або уникнення. Для студентів із переважно адаптивним копінгом більш характерними є планування розв’язання проблеми та позитивне переоцінювання, тоді як у групі з ознаками дезадаптивного реагування більш вираженими є уникнення й конфронтаційні способи подолання. Висновки. Копінг-поведінку здобувачів доцільно розглядати не як жорстку дихотомію адаптивних і дезадаптивних стратегій, а як динамічний континуум, у межах якого змінюються стійкість, гнучкість і співвідношення різних способів реагування на стрес. Психологічний супровід у педагогічному коледжі доцільно спрямовувати на розширення копінг-репертуару, розвиток навичок емоційної саморегуляції та закріплення конструктивних способів подолання складних ситуацій із диференціацією форм підтримки відповідно до психологічних потреб здобувачів.

КОГНІТИВНА РЕГУЛЯЦІЯ ТА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПРЕДИКТОРИ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ: УКРАЇНСЬКІ, АМЕРИКАНСЬКІ ТА КИТАЙСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2026-10-16T15:17:34+03:00

Мета статті полягає у порівняльному аналізі сучасних українських, американських і китайських досліджень когнітивної регуляції та психофізіологічних предикторів емоційної стійкості. Методологія дослідження ґрунтується на системному, порівняльному та соціокультурному підходах. Використано методи теоретичного аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та систематизації сучасних наукових джерел. Наукова новизна полягає у комплексному порівнянні сучасних підходів до вивчення емоційної стійкості в американській, китайській та українській наукових традиціях. Обґрунтовано, що культурний контекст істотно впливає на вибір стратегій когнітивної регуляції, і при цьому не змінює універсальних психофізіологічних механізмів адаптації до стресу. Встановлено, що американські дослідження акцентують роль особистісної агентності, когнітивної переоцінки та самоефективності; китайські – підтримання внутрішньої рівноваги, емоційної стриманості та інтеграції когнітивних і психофізіологічних процесів; українські – розвиток психологічних ресурсів адаптації, когнітивного переосмислення травматичного досвіду та пошуку особистісного смислу в умовах тривалого воєнного стресу. Висновки. Емоційна стійкість є багаторівневим психобіологічним феноменом, що формується внаслідок взаємодії когнітивних, емоційних і психофізіологічних механізмів. Ефективність когнітивної регуляції емоційної стійкості визначається не універсальністю окремих стратегій, а їх відповідністю соціокультурному контексту. Практичне значення результатів полягає у можливості використання сформульованих узагальнень під час розробки культурно- чутливих програм розвитку емоційної стійкості, психологічної підтримки населення в умовах хронічного стресу та вдосконалення професійної підготовки фахівців у сфері психічного здоров’я

СТРАТЕГІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО КОНФЛІКТУ

2026-10-16T15:31:03+03:00

Мета статті полягає у теоретико-аналітичному обґрунтуванні стратегій психолого-педагогічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами в умовах військового конфлікту з урахуванням українського контексту повномасштабної війни, тривалого порушення освітньої безперервності, руйнування інфраструктури, вимушеного переміщення, підвищеного сімейного стресу та обмеженого доступу до корекційних, реабілітаційних і психосоціальних послуг. У статті показано, що діти з ООП перебувають у ситуації перехресної уразливості, оскільки вплив воєнної травматизації поєднується для них із підвищеною залежністю від стабільного режиму, доступної комунікації, передбачуваного середовища, підтримки батьків і злагодженої роботи освітніх, медичних та соціальних сервісів. Методологія дослідження ґрунтується на аналітичному огляді міжнародних і українських джерел з елементами scoping review та realist synthesis. До аналізу залучено рецензовані наукові публікації з проблем психічного здоров’я дітей, спеціальної та інклюзивної освіти, дитячої психіатрії, громадського здоров’я й гуманітарного реагування, а також нормативні настанови й аналітичні матеріали IASC, WHO, UNICEF, UNESCO, UNHCR та INEE. Такий підхід дав змогу не лише узагальнити наявні емпіричні дані, а й реконструювати механізми впливу війни на функціонування дітей з ООП, визначити рівні підтримки та окреслити умови їх практичної реалізації у закладах освіти, сім’ї й громаді. Наукова новизна статті полягає у формулюванні інтегрованої екологічної моделі підтримки дітей з ООП в умовах військового конфлікту, у якій центральними чинниками ризику визначено не лише безпосередню експозицію до насильства чи втрат, а й руйнування передбачуваності, доступності та неперервності допомоги. Запропоновано розглядати підтримку не як ізольовану психологічну або медичну інтервенцію, а як багаторівневу систему взаємопов’язаних дій: забезпечення безпечного й інклюзивного освітнього середовища, адаптацію укриттів і дистанційного навчання, підтримку батьків, підготовку педагогів, раннє виявлення дистресу, кейс-менеджмент, маршрутизацію до спеціалізованої допомоги та збереження корекційних і комунікативних сервісів. Висновки засвідчують, що ефективна допомога дітям з ООП у війні має бути травмо-інформованою, інклюзивною, сімейно орієнтованою та міжсекторальною. Доступ до освіти в таких умовах виступає не лише реалізацією права дитини, а й важливим детермінантом її психічного здоров’я, соціальної участі та збереження розвитку

ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

2026-10-16T15:39:54+03:00

У процесі дослідження авторами здійснено комплексний аналіз проблеми виховної діяльності педагога закладу загальної середньої освіти на основі положень концепції Нової української школи в умовах сучасних викликів й освітніх трансформацій. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад виховної діяльності педагога ЗЗСО з огляду на сучасні проблеми та виклики формування підростаючого покоління. Методологію дослідження становлять акмеологічний та компетентнісний підходи, що спрямовані на неперервне особистісне та професійне зростання педагога, а також методи аналізу й синтезу наукових джерел та систематизації теоретичних положень. Проаналізовано сучасний зміст та напрями виховної діяльності, які базуються на трьох взаємопов'язаних компонентах: когнітивному (знаннєвому), емоційно-ціннісному, діяльнісно-практичному. Наведено результати критеріального оцінювання виховної діяльності педагогів-організаторів ЗЗСО в Житомирській області. Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному осмисленні сучасної виховної діяльності педагога ЗЗСО, побудованої на компетентнісних засадах, в уточненні критеріальної основи на основі сучасних вимог в умовах безпекових і соціокультурних викликів. Теоретично доведено, що ефективність виховної діяльності педагога зумовлюється не лише рівнем інформаційної обізнаності, але й розвитком здатності до психологічної фасилітації, педагогічного партнерства, рефлексивного осмислення, медіавиховання. Зроблено висновки, що сучасні вимоги до виховної діяльності педагога ЗЗСО значно ускладнилися в умовах воєнного стану, вимагають узгодження педагогічної дії з радикальними змінами в суспільстві, інтенсивним розвитком технологій, особливостями розвитку сучасних школярів. Усвідомлення педагогом всього комплексу вимог та врахування їх у організації партнерської співпраці з учасниками освітнього процесу сприятиме удосконаленню рівня професійної компетентності. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні сучасних методологічних підходів та їх впровадження у виховну діяльність педагога, розробці дійових методик і технологій виховного впливу у взаємодії з школярами та їх батьками, діагностичного інструментарію визначення ефективності виховної роботи.

ПСИХОМЕТРИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ВЕРСІЇ SELF-HARM INVENTORY (SHI) ДЛЯ ОЦІНКИ САМОУШКОДЖУВАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

2026-10-16T15:51:47+03:00

Метою дослідження є адаптація українськомовної версії опитувальника Self-Harm Inventory (SHI) та оцінка його психометричних характеристик для використання у вітчизняній психологічній практиці й наукових дослідженнях. Особливу увагу приділено аналізу надійності методики, зокрема внутрішній узгодженості та тест-ретестовій стабільності, як важливим показникам якості психодіагностичного інструменту. Методологія. Адаптацію здійснено відповідно до міжнародних рекомендацій щодо перекладу та культурної адаптації психодіагностичних методик. Українську версію опитувальника сформовано шляхом прямого та зворотного перекладу із залученням експертів у галузі психології. Психометричну перевірку проведено на вибірці дорослих респондентів. Для оцінки внутрішньої узгодженості використано коефіцієнт Cronbach's α та коефіцієнт Kuder–Richardson Formula 20 (KR-20), а для визначення часової стабільності – коефіцієнт Каппи Коена. Статистичну обробку даних здійснено із використанням програмного забезпечення IBM SPSS Statistics. Наукова новизна. Уперше здійснено адаптацію українською мовою опитувальника Self-Harm Inventory (SHI), призначеного для скринінгової оцінки різних форм самоушкоджувальної та саморуйнівної поведінки. Отримано емпіричні дані щодо психометричних характеристик української версії методики та підтверджено її часову стабільність. Проведене дослідження розширює інструментарій вітчизняної психодіагностики у сфері вивчення аутоагресивної поведінки та створює підґрунтя для подальших досліджень її психологічних детермінант. Висновки. Результати психометричного аналізу засвідчили достатню надійність української версії SHI. Тест- ретестове дослідження продемонструвало високі показники стабільності більшості пунктів опитувальника. Внутрішня узгодженість за коефіцієнтами Cronbach's α (0,481) та KR-20 (0,481) виявилася помірною, що пояснюється неоднорідністю конструкта, який вимірює SHI, та дихотомічним форматом відповідей. Сукупність отриманих результатів свідчить про можливість використання української версії SHI як валідного інструменту для первинної оцінки самоушкоджувальної поведінки в наукових дослідженнях і практичній діяльності психологів.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ НА ПРИКЛАДІ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В СПЕЦІАЛЬНІЙ ОСВІТІ

2026-10-16T16:09:34+03:00

Мета статті полягає в пошуку оптимальних стратегічних шляхів використання штучного інтелекту в педагогічному процесі вищої школи на прикладі наукових досліджень в спеціальній освіті. Методологія дослідження базується на постулаті, що стратегія і тактика реформації вищої школи мають взаємодіяти між собою в часі. Однією з глобальних проблем вищої школи є зміна підходів до навчання від традиційної передачі знань здобувачам до активної взаємодії всіх учасників цього процесу із штучним інтелектом (ШІ). Цей непростий процес має своє відповідні етапи, форми, варіанти і потребує більш ретельного дослідження його ефективності як з урахуванням сучасних проблем, так і прогнозуючи можливі нові проблеми в майбутньому. Наукова новизна полягає в тому, що в основу дослідження покладено дуальну пару «живий інтелект людини – штучний інтелект машини (створений людиною»). Навколо цієї методологічної осі й побудовано представлене дослідження. Стаття присвячена пошуку оптимальних варіантів партнерства учасників «суб’єкт – суб’єктних» відносин у закладі вищої освіти із носіями штучного інтелекту для отримання максимального кінцевого результату навчання. Висновки. У використанні штучного інтелекту основний акцент треба зробити на дуальну пару «викладач (здобувачі) <=> штучний інтелект», співвідношення активності яких може постійно варіюватися, змінюватися в залежності від рівня здобувачів, складності навчального матеріалу, реальної життєвої ситуації тут і тепер. Доля участі в педагогічному процесі ШІ буде варіюватися, але вирішувати міру його активності має викладач. За ним залишається ведуча роль модератора інформаційних ресурсів педагогічного процесу вищої школи.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПІЛОТІВ ТАКТИЧНОЇ АВІАЦІЇ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

2026-10-16T16:17:41+03:00

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та розкритті особливостей психологічної готовності пілотів тактичної авіації Збройних Сил України до виконання завдань за призначенням в умовах Війни за Незалежність України, а також визначенні основних психологічних чинників, що забезпечують ефективність їхньої професійної діяльності в бойовій обстановці. Методологія дослідження ґрунтується на використанні комплексу загальнонаукових методів, зокрема аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації та порівняння наукових джерел з проблем психологічної готовності, професійної діяльності військових пілотів і психології діяльності в особливих умовах. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного теоретичного узагальнення особливостей психологічної готовності пілотів тактичної авіації Збройних Сил України до виконання бойових завдань в умовах війни нового типу. Обґрунтовано, що психологічна готовність є інтегральною професійно важливою властивістю особистості військового пілота, яка забезпечує збереження ефективності діяльності в умовах бойового стресу, невизначеності, дефіциту часу, інтенсивного інформаційного навантаження та багатофакторних загроз. Визначено основні психологічні чинники, що впливають на готовність льотного складу, серед яких мотивація, психологічна стійкість, резильєнтність, професійна ідентичність, когнітивна мобільність, емоційно-вольова саморегуляція та здатність до швидкого прийняття рішень. Доведено, що досвід Війни за Незалежність України суттєво актуалізував значення психологічної психологічної готовності військових пілотів як одного з визначальних чинників успішного застосування тактичної авіації. Висновки. Встановлено, що психологічна готовність пілотів тактичної авіації визначається специфікою їхньої професійної діяльності, яка характеризується високим рівнем екстремальності, багатофакторними бойовими загрозами, постійною зміною оперативної обстановки, значними психофізіологічними навантаженнями та дефіцитом часу на прийняття рішень. Вона забезпечує здатність підтримувати ефективність професійної діяльності, швидко адаптуватися до змін бойової ситуації, зберігати психоемоційну стійкість і надійність виконання бойових завдань в умовах високого ризику.

ГУМАНІТАРНО-ЦИФРОВА МОДЕЛЬ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ КРИЗИ: РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ В «ШКОЛІ ГУМАНІТАРНОЇ ПРАЦІ»

2026-10-16T16:27:45+03:00

У статті представлено результати longitudinal-дослідження гуманітарно-цифрової моделі освіти, реалізованої у Школі гуманітарної праці (ШГП, м. Херсон, Україна) в умовах пандемії COVID-19 та воєнного стану. Мета статті – опис дослідження ефективності гуманітарно-цифрової моделі дистанційного та змішаного навчання, реалізованої у «Школі гуманітарної праці», а також аналіз її впливу на академічні результати, психологічну залученість учнів, взаємодію з батьками та професійну адаптацію педагогів. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному аналізі емпіричних даних. Для збору емпіричних даних використовувалися контрольні роботи з математики, української мови та фізики; анкетування учнів, батьків і педагогів; педагогічне спостереження; аналіз освітньої активності учнів; напівструктуровані онлайн-інтерв’ю. Наукова новизна полягає у вивченні моделі дистанційної та змішаної освіти, що здатна забезпечувати не лише академічну успішність, а й психологічну залученість, гуманітарний розвиток та освітню стійкість учнів в умовах суспільної кризи. Можливість використання окремих елементів дослідженої гуманітарно-цифрової моделі в системі дистанційної та змішаної освіти зумовлює практичну цінність роботи. Висновки. Результати засвідчили статистично значуще зростання академічних показників, психологічної залученості, рівня батьківської довіри та професійної адаптації педагогів у ШГП порівняно з контрольною групою (p < 0.05). Особливо значущими виявилися гуманітарні компоненти цифрового середовища: театральні практики, творчі проєкти, система підтримки родин та індивідуальний педагогічний супровід. Отримані результати дають підстави розглядати гуманітарно-цифрову модель ШГП як перспективну форму освітньої стійкості в умовах суспільної кризи та тривалого дистанційного навчання.

НАРКОТИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ З ПСИХОДИНАМІЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ

2026-10-16T16:35:12+03:00

Мета статті полягає у поданні психодинамічного аналізу феномену наркотичної залежності, який розкриває її глибинні психологічні механізми, а також в теоретичному аналізі наркотичної залежності крізь призму психодинамічної теорії. Методологія дослідження базується на методах теоретичного аналізу, систематизації та узагальнення наукових літературних джерел. Застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує напрацювання в галузях психології узалежнень, клінічної психології та нейробіології для пояснення глибинних механізмів формування наркотичної залежності. Наукова новизна у статті представлено огляд сучасної психодинамічної терапії узалежнень, яка охоплює доказові підходи, такі як короткострокові індивідуальні моделі та групові методи, метою яких є інтеграція афектів, зміцнення Его і відновлення цілісності особистості, порушеної залежністю. Підкреслено, що психодинамічна теорія трактує адикцію не лише як біологічний чи поведінковий розлад, а як прояв несвідомих внутрішніх конфліктів. Висновки. Психодинамічна теорія пропонує глибоке, цілісне бачення залежності – як симптому внутрішнього життя, який відображає конфлікти, травми та порушення розвитку «Я». А саме, психодинамічна перспектива пояснює, як ранні стосункові травми, дефіцити прив’язаності та емоційна дисрегуляція формують вразливість до залежної поведінки. Вона розглядає вживання речовин, як спробу регуляції нестерпних афектів і водночас – як несвідому стратегію виживання, що компенсує глибокі емоційні дефіцити. Психодинамічні втручання є порівняно ефективними з когнітивно-поведінковими методами у зменшенні симптомів залежності, покращенні залученості в лікування та довготривалій ремісії, особливо при кокаїновій залежності. Отже, психодинамічний підхід не заперечує біологічні чи поведінкові моделі, а доповнює їх, розкриваючи психологічні витоки адикції. Його унікальна цінність полягає у фокусі на внутрішньому світі, історії прив’язаностей і несвідомих мотиваціях

ЗВ’ЯЗОК ПРАГНЕННЯ ДО ПОМСТИ З ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПРУЖНІСТЮ ТА ПСИХОЛОГІЧНИМ БЛАГОПОЛУЧЧЯМ ЦИВІЛЬНИХ ЧОЛОВІКІВ

2026-10-19T08:18:47+03:00

У процесі дослідження здійснено аналіз специфіки взаємозв’язків між прагненням до помсти та індивідуально-психологічними характеристиками цивільних чоловіків залежно від спрямованості помсти. Особливу увагу приділено визначенню концепту «помста» у психології. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей зв’язку прагнення до помсти з психологічною пружністю та психологічним благополуччям цивільних чоловіків. Методологія. У дослідженні застосовано такі методи емпіричного дослідження: методика «Діагностика міжособового непрощення в близьких стосунках»; методика «Діагностика психологічної пружності особистості»; шкала психологічного благополуччя; дослідницька анкета «Діагностика ставлення до життя»; опитувальник «Громадянська ідентичність»; опитувальник колективної ідентичності. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні специфіки взаємозв’язків між прагненням до помсти та індивідуально-психологічними характеристиками цивільних чоловіків залежно від спрямованості помсти. Показано, що прагнення до помсти щодо загарбників/ворогів України пов’язане з вищими показниками психологічної пружності, національної та громадянської ідентичності, тоді як прагнення до помсти у відповідь на міжособистісну кривду пов’язано зі зниженням психологічного благополуччя, життєвої задоволеності, психологічної пружності, а також із нижчими показниками осмисленості життя та просоціальної спрямованості особистості. Обґрунтовано неоднорідність психологічної природи прагнення до помсти, яка визначається об’єктом її спрямованості та проявляється у відмінностях її психологічних корелятів. Висновки. Результати проведеного аналізу свідчать, що помста є багатовимірним психологічним феноменом, який формується на перетині когнітивних оцінок, емоційних переживань, особистісних характеристик і соціокультурних чинників. Прагнення до помсти може виникати як реакція на пережиту кривду та порушення відчуття справедливості, однак його реалізація не обов’язково сприяє психологічному відновленню особистості. Установлено, що прагнення до помсти щодо загарбників/ворогів України має прямі значущі кореляційні зв’язки з рівнем психологічної пружності, а також із показниками національної та громадянської ідентичності. В умовах загрози та переживання колективної травматизації прагнення до протидії зовнішньому ворогу може бути пов’язане з актуалізацією ресурсів психологічної пружності особистості та почуттям приналежності до національної спільноти. У цивільних чоловіків установлено статистично значущі обернені кореляційні зв’язки між прагненням до помсти у міжособистісній взаємодії та показниками психологічного благополуччя, зокрема відчуттям щастя, задоволеністю життям, сімейними стосунками та взаєминами з іншими людьми. Виявлено зворотний зв’язок між прагненням до помсти у міжособистісній взаємодії та здатністю сприяти добру за будь-яких обставин, усвідомленням значущості власної діяльності, розумінням життєвого призначення, а також рівнем психологічної пружності. Орієнтація на помсту щодо зовнішнього ворога може виконувати функцію підтримання почуття ідентичності та мобілізації внутрішніх ресурсів особистості, тоді як прагнення до помсти у міжособистісній сфері пов’язане зі зниженням рівня психологічного благополуччя, життєвої задоволеності та особистісної психологічної пружності. Прагнення до помсти у контексті міжособистісної взаємодії пов’язане з погіршенням адаптаційних ресурсів особистості.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ПОЗИЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ

2026-10-19T08:29:56+03:00

Метою статті є теоретичне обґрунтування психологічних і педагогічних чинників, що впливають на формування альтернативної позиції професійної реалізації майбутніх філологів, а також узагальнення практичного досвіду їх реалізації в освітньому процесі. Методологія. Для досягнення поставленої мети використано комплекс загальнонаукових методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення наукових джерел із проблеми дослідження. Практичну основу становили педагогічне спостереження, аналіз власного досвіду професійної діяльності автора та узагальнення результатів роботи зі студентами спеціальності B11.041 «Філологія (Германські мови та літератури (переклад включно), перша – англійська)» Харківського національного університету імені О.М. Бекетова. Наукова новизна полягає у тому, що у статті проаналізовано сутність поняття альтернативної позиції професійної реалізації студентів та визначено її місце у сучасній системі професійної підготовки майбутніх філологів. Установлено, що процес її формування визначається взаємодією психологічних і педагогічних та соціальних чинників. До психологічних чинників віднесено мотивацію, самооцінку, саморефлексію, професійну мотивацію, професійну ідентичність, позитивне ставлення до майбутньої професії, усвідомлення професійних перспектив і професійне спілкування. Обґрунтовано, що педагогічними чинниками є мотиваційне стимулювання, створення гнучкого освітнього середовища, розвиток професійної мобільності, критичного мислення, професійна спрямованість навчання, компетентнісний підхід та міждисциплінарна інтеграція. Висновки. Доведено, що ефективне формування альтернативної позиції професійної реалізації студентів можливе за умови комплексного поєднання психологічних і педагогічних чинників, інтеграції теоретичної підготовки з практичною діяльністю та створення сучасного освітнього середовища, орієнтованого на потреби ринку праці. Запропоновані підходи сприяють підвищенню професійної мобільності, конкурентоспроможності майбутніх фахівців та їхньої готовності до професійної діяльності в різних сферах застосування філологічної освіти

ОСВІТНЯ ФІЛОСОФІЯ У ПЕДАГОГІЧНОМУ СВІТОГЛЯДІ ІВАНА ОГІЄНКА

2026-10-19T08:36:16+03:00

У статті здійснюється ґрунтовний аналіз освітньо-філософських засад педагогічної концепції Івана Огієнка як видатного українського науковця, педагога, державного діяча та культурного просвітителя. Розглядаються ключові ідеї мислителя щодо ролі освіти у формуванні національної свідомості, духовності та культурної ідентичності особистості. Особлива увага приділяється гуманістичній спрямованості його педагогічних поглядів, у яких освіта постає не лише як процес передачі знань, а й як важливий чинник морального виховання, духовного зростання та становлення гармонійної особистості. Метою статті є здійснення ґрунтовного аналізу освітньо-філософських засад педагогічної концепції Івана Огієнка, а також визначення її ролі у формуванні національної свідомості, духовності та культурної ідентичності особистості. Методологія роботи базується на системному та історико-педагогічному аналізі праць і поглядів мислителя з урахуванням поєднання національних традицій, християнських цінностей та загальнолюдських гуманістичних принципів в організації навчально-виховного процесу. Наукова новизна полягає у формуванні цілісного розуміння концепції Івана Огієнка, де освіта постає як чинник духовного зростання, виокремлюється ключова роль рідної мови як фундаменту навчання, а місія вчителя переосмислюється як діяльність духовного авторитету й наставника. Висновки. У висновках наголошено, що філософія освіти Івана Огієнка має виняткову актуальність для сучасної педагогічної науки та практики України, оскільки його ідеї щодо єдності інтелектуального розвитку, патріотизму та морального виховання є ефективним підґрунтям для вдосконалення національної системи освіти в умовах глобалізаційних викликів

ІНТЕГРАЦІЯ АРТТЕРАПЕВТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФАХОВУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2026-10-19T08:45:20+03:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та аналізі особливостей інтеграції арттерапевтичних технологій у фахову підготовку майбутніх учителів початкової школи в умовах закладу фахової передвищої освіти, а також визначенні рівня обізнаності здобувачів освіти щодо можливостей їх використання у професійній діяльності. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні системного, компетентнісного, особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів, що забезпечують комплексний аналіз процесу професійної підготовки майбутніх педагогів. Дослідження реалізовано на базі КЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж», який здійснює підготовку майбутніх учителів початкової школи. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні доцільності інтеграції арттерапевтичних технологій у систему фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи, визначенні педагогічних можливостей використання арттерапії як засобу розвитку емоційної компетентності, творчого потенціалу, професійної рефлексії та психологічної стійкості майбутніх педагогів. На основі результатів дослідження з’ясовано найбільш поширені напрями використання арттехнологій в освітньому процесі та окреслено перспективи подальшого впровадження таких технологій у професійну підготовку майбутніх учителів. Висновки. Інтеграція арттерапевтичних технологій у систему фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи сприяє формуванню професійно значущих особистісних якостей, розвитку емоційного інтелекту, креативності, навичок саморегуляції, рефлексії та конструктивної міжособистісної взаємодії. Використання арттерапевтичних вправ у процесі вивчення фахових дисциплін, під час педагогічної практики та позааудиторної діяльності створює позитивне освітнє середовище, підвищує навчальну мотивацію здобувачів освіти та формує їхню готовність до використання здоров’язбережувальних та психолого-педагогічних технологій у майбутній професійній діяльності. Отримані результати підтверджують доцільність подальшого впровадження арттерапевтичних технологій у систему підготовки педагогічних кадрів та можуть бути використані для вдосконалення змісту освітньо-професійних програм закладів фахової передвищої освіти

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ДОСТУПНОСТІ НАВЧАННЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ПОЛІФОНІЧНОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ У КЛАСІ ОСНОВНОГО МУЗИЧНОГО ІНСТРУМЕНТА

2026-10-19T08:53:54+03:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні принципу доступності навчання як чинника розвитку поліфонічного мислення студентів та визначенні методичних підходів до його реалізації у класі основного музичного інструмента в умовах фахової передвищої освіти. Методологія дослідження ґрунтується на положеннях музичної педагогіки, інструментально-виконавської підготовки та дидактичному розумінні доступності як педагогічно вмотивованого співвіднесення складності навчального матеріалу з актуальними можливостями студента. Використано теоретичний аналіз і узагальнення наукових положень, структурно-функціональний аналіз, порівняння, методичний аналіз виконавського процесу та практико-орієнтований аналіз поліфонічного репертуару. Наукова новизна полягає в конкретизації принципу доступності навчання стосовно розвитку поліфонічного мислення здобувачів фахової передвищої освіти та обґрунтуванні його реалізації через послідовне структурування аналітичних, слухових і виконавських дій без спрощення художнього змісту поліфонічного твору. У структурі поліфонічного мислення виокремлено когнітивно-аналітичний, слухово-диференційований та виконавсько-координаційний компоненти. Обґрунтовано поетапну логіку роботи, що охоплює доінструментальне моделювання поліфонічного тексту, роздільне вокально-інструментальне опрацювання голосів і виконавську інтеграцію з темброво-артикуляційною диференціацією. На матеріалі Симфонії f-moll BWV 795 Й. С. Баха конкретизовано методичні прийоми графічного структурування нотного тексту, вокального інтонування, ансамблевого розподілу фактури та тимчасової артикуляційно-динамічної диференціації голосів; окреслено можливості перенесення запропонованої методичної логіки на український поліфонічний репертуар. Висновки. Реалізація принципу доступності у роботі над багатоголосною музикою може розглядатися як педагогічно перспективний чинник розвитку поліфонічного мислення за умови послідовного ускладнення навчальних дій, диференціації завдань і активного слухового контролю. Такий підхід створює передумови для переходу від механічного засвоєння нотного тексту до усвідомленої роботи з його структурою, формування виконавської самостійності та методичної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва

ВІЗУАЛЬНО-ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ЗАСВОЄННЯ КЛАСИЧНОЇ ГАРМОНІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-МУЗИКАНТІВ

2026-10-19T09:08:05+03:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні візуально-практичного підходу до засвоєння класичної гармонії та визначенні змісту, послідовності й методичних засобів його реалізації у професійній підготовці майбутніх педагогів-музикантів. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні положень музичної педагогіки, методики викладання музично-теоретичних дисциплін і практико-орієнтованого підходу до професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Використано методи теоретичного аналізу й узагальнення наукових положень, структурно-функціонального аналізу, порівняння, педагогічного моделювання та методичного аналізу навчальних завдань із класичної гармонії. Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні візуально-практичного підходу як способу організації навчальної діяльності, за якого теоретичні закономірності класичної гармонії переводяться у візуально структуровану модель, співвідносяться зі слуховим образом і закріплюються у практичній музичній дії. Виокремлено візуально-аналітичний, слухово-перцептивний і практично-виконавський компоненти підходу; запропоновано послідовність навчальних дій «побачити – почути – відтворити – пояснити – застосувати»; конкретизовано можливості використання функціональних карт, графічних моделей голосоведіння, слухового зіставлення альтернативних гармонічних рішень, практичного виконання, транспонування та методичної вербалізації. Гармонічне мислення розглянуто як здатність усвідомлювати функціональні, ладотональні й голосоведіннєві закономірності музичного матеріалу, прогнозувати можливі напрями його розвитку та слухово оцінювати й практично реалізовувати альтернативні гармонічні рішення. Висновки. Візуально-практичний підхід створює методичні передумови для переходу від формального засвоєння гармонічних правил до усвідомленої взаємодії студента з музичним матеріалом. Його професійна цінність полягає в інтеграції музично-теоретичної, слухової, виконавської та методичної підготовки майбутнього педагога-музиканта й формуванні здатності не лише застосовувати гармонічні закономірності, а й педагогічно доцільно пояснювати їх.

ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ: НЕОБХІДНІСТЬ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ МАТЕМАТИЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ

2026-10-19T09:15:10+03:00

Мета статті полягає в аналізі й узагальненні міжнародного досвіду застосування інтегрованого навчання в початковій школі та результату формування математичної грамотності школярів. Методологія дослідження ґрунтується на сукупності взаємодоповнювальних методів: аналіз, синтез, узагальнення й систематизація наукових джерел і нормативних документів щодо розвитку математичної грамотності учнів на прикладі фінської системи освіти; порівняльний аналіз зарубіжного досвіду організації початкової освіти та професійної підготовки у контексті впровадження інтегрованого навчання. Наукова новизна полягає у комплексному узагальненні зарубіжного досвіду щодо ключових педагогічних умов ефективної інтеграції в початковій освіті й професійній підготовці майбутніх учителів тв. формування математичної грамотності фінських учнів початкової школи загалом і крізь призму інтегрованого навчання зокрема. Висновки. Аналіз міжнародного досвіду (Данії, Німеччини, Норвегії, США, Фінляндії, Швеції) засвідчив, що інтегроване навчання є однією з провідних тенденцій розвитку сучасної початкової освіти та професійної підготовки майбутніх учителів. Важливою умовою його ефективності є орієнтація освітнього процесу на компетентнісний підхід, активні методи навчання, використання цифрових технологій, формувальне оцінювання та створення навчального середовища, у якому учні є активними учасниками пізнавальної діяльності. Проведений аналіз зарубіжного досвіду засвідчив, що одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасної початкової освіти є формування математичної грамотності. Узагальнюючи результати фінської освіти щодо навчання учнів математики, очевидною є необхідність систематичного й ґрунтовного формування базової теоретичної основи, тобто математичних знань, навичок вчитися, водночас створювати умови, які знижують рівень математичної тривожності на основі феномено-орієнтованого навчання

ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

2026-10-19T09:30:27+03:00

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні дидактичних засад організації освітнього процесу в закладах професійної освіти, визначенні їхніх основних складників та дослідженні особливостей їх реалізації у сучасних умовах розвитку професійної освіти. Методологія дослідження ґрунтується на використанні системного, компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. У процесі дослідження використано теоретичні методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та систематизації наукової літератури й нормативно-правових документів, що регламентують функціонування системи професійної освіти, а також емпіричні методи анкетування, кількісного та якісного аналізу отриманих результатів. Експериментальне дослідження проведено впродовж 2025–2026 рр. серед 45 педагогічних працівників закладів професійної освіти міста Івано-Франківська. Наукова новизна статті полягає у комплексному обґрунтуванні сучасних дидактичних засад організації освітнього процесу в закладах професійної освіти на основі аналізу наукових праць, чинної нормативно-правової бази та результатів експериментального дослідження. Уточнено авторське трактування поняття «дидактичні засади організації освітнього процесу» як науково обґрунтованої системи взаємопов’язаних принципів, змісту, методів, форм, засобів і педагогічних умов, що забезпечують ефективне проєктування та реалізацію професійної підготовки. Визначено основні сучасні дидактичні засади організації освітнього процесу, серед яких – компетентнісний підхід, студентоцентрованість, практична спрямованість, цифровізація, інтеграція теоретичної і практичної підготовки та формувальне оцінювання. Висновки. У висновках наголошено, що реалізація зазначених дидактичних засад сприяє підвищенню якості освітнього процесу, формуванню професійної компетентності здобувачів освіти, професійному розвитку педагогічних працівників та підготовці конкурентоспроможних фахівців відповідно до сучасних вимог ринку праці

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ВИКЛИКІВ

2026-10-19T09:40:49+03:00

Мета статті полягає у здійсненні теоретичного аналізу психологічних особливостей мотивації до навчання молодших школярів та визначенні впливу сучасних освітніх викликів, зокрема воєнного стану, цифровізації, дистанційного й змішаного навчання, на процес її формування та розвитку. Особливу увагу приділено виявленню психологічних чинників, що забезпечують підтримку внутрішньої навчальної мотивації в умовах соціальних та освітніх трансформацій. Методологія дослідження ґрунтується на положеннях концепції когнітивного розвитку Ж. Піаже, самоефективності А. Бандури, теорії самодетермінації Е. Десі та Р. Раяна, а також ідеях гуманістичної психології А. Маслоу та К. Роджерса. Водночас використано наукові підходи українських дослідників, зокрема І. Беха, О. Савченко, Г. Костюка, С. Максименка, які розкривають особливості розвитку особистості дитини, формування її мотиваційної сфери та організації освітнього процесу в початковій школі. Залучення цих підходів дало змогу комплексно розкрити особливості мотиваційної сфери молодших школярів і визначити психологічні механізми її розвитку в сучасних умовах. Наукова новизна полягає в узагальненні впливу сучасних соціально-освітніх трансформацій на структуру навчальної мотивації молодших школярів та уточненні ролі психологічних чинників у її підтримці. Акцентовано увагу на взаємозв’язку між умовами воєнного стану, цифровізацією освітнього середовища та змінами у сімейній взаємодії як чинниками, що впливають на мотиваційні процеси. Додатково визначено перспективні напрями психолого-педагогічної підтримки навчальної мотивації молодших школярів в умовах сучасних освітніх трансформацій. Висновки. Ефективне формування навчальної мотивації молодших школярів потребує цілеспрямованого психолого-педагогічного супроводу, який передбачає індивідуалізацію навчання, розвиток автономії учнів, підтримку їхньої пізнавальної ініціативи та створення умов для позитивного емоційного досвіду навчання. Практичне впровадження зазначених підходів сприятиме зміцненню внутрішньої навчальної мотивації, підвищенню психологічної стійкості молодших школярів та їхній успішній адаптації до сучасних освітніх умов.

РОЗВИТОК SOFT SKILLS У ЗДОБУВАЧІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2026-10-19T09:59:28+03:00

Мета: теоретично обґрунтувати дидактичні й технологічні засади розвитку soft skills у здобувачів професійної освіти засобами цифрових технологій, систематизувати педагогічні умови такого розвитку та визначити напрями інтеграції гнучких навичок у зміст професійної підготовки. Методологія. Дослідження має теоретико-аналітичний характер. Використано концептуальний аналіз понять «soft skills», «цифрове освітнє середовище», «цифрова суб’єктність» та «інформаційно-цифрова компетентність»; порівняння наукових підходів до розвитку гнучких навичок; аналіз, синтез і систематизацію результатів українських досліджень; структурно-функціональне моделювання взаємозв’язку між компонентами soft skills, навчальною діяльністю та цифровими інструментами. Джерельну основу становлять наукові праці 2020– 2025 років, присвячені цифровізації професійної і вищої освіти, інтерактивним методам навчання та формуванню професійно значущих гнучких навичок. Soft skills визначено як інтегративну сукупність соціально-комунікативних, когнітивно-аналітичних, організаційно-управлінських та особистісно-рефлексивних здатностей, які забезпечують ефективну професійну діяльність у змінному технологічному середовищі. Обґрунтовано, що цифрові технології сприяють їх розвитку не автоматично, а за умови педагогічно доцільного включення у проблемне, проєктне, кейсове, симуляційне й командне навчання. Систематизовано чотири взаємопов’язані педагогічні умови: узгодження очікуваних результатів навчання з конкретними компонентами soft skills; організація спільної продуктивної діяльності у цифровому середовищі; забезпечення регулярного зворотного зв’язку, самооцінювання й рефлексії; використання комплексного оцінювання за спостережуваними показниками діяльності. Визначено потенціал LMS, сервісів відеокомунікації, хмарних документів, цифрових дошок, віртуальних симуляторів, електронних портфоліо та інструментів навчальної аналітики. Наукова новизна. Запропоновано цілісну логіку розвитку soft skills у професійній освіті за взаємозв’язком «компонент навички – навчальна діяльність – цифровий інструмент – спостережуваний результат». Уточнено, що цифрове освітнє середовище доцільно розглядати не як сукупність технічних ресурсів, а як спеціально спроєктований простір взаємодії, прийняття рішень, відповідальності, рефлексії та професійного саморозвитку здобувачів. Систематизовані педагогічні умови та співвідношення компонентів soft skills із цифровими технологіями можуть бути використані під час оновлення освітньо-професійних програм, проєктування навчальних дисциплін, організації виробничо орієнтованих проєктів, розроблення критеріїв формувального оцінювання й електронних портфоліо здобувачів професійної освіти. Висновки. Ефективний розвиток soft skills забезпечується не фактом використання цифрових платформ, а змістом і способом організації діяльності в них. Найбільший педагогічний потенціал мають цифрові завдання, що передбачають співпрацю, розподіл ролей, аналіз професійних ситуацій, створення спільного продукту, аргументований вибір, взаємооцінювання та рефлексію. Системна інтеграція таких практик у професійну підготовку підсилює комунікативність, критичне й системне мислення, адаптивність, ініціативність, лідерство, самоорганізацію та цифрову відповідальність майбутніх фахівців

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ФОРМУВАННЯ ТА РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЦИФРОВОГО ІМІДЖУ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

2026-10-19T10:12:25+03:00

Мета статті – теоретичне узагальнення етичних засад формування та репрезентації цифро- вого іміджу практичного психолога в умовах діджиталізації суспільства, а саме: уточнення сутності поняття «цифровий імідж психолога» та його структурних компонентів; систематизація типових етичних ризиків, що виникають у процесі цифрової самопрезентації фахівця; обґрунтування принципів етично відповідального фор- мування цифрового іміджу психолога; розроблення практико-орієнтованих рекомендацій для фахівців і закладів професійної підготовки. Методологія. Аналіз, синтез і систематизація наукових публікацій, порівняльний аналіз етичних кодексів і настанов щодо цифрових форматів психологічних практик, категоріальний аналіз понять «імідж», «цифровий імідж», «професійна етика». Наукова новизна. Виокремлено компоненти цифрового іміджу психолога (контентний, комунікативний, візуальний, репутаційний); систематизовано ризики цифрової самопрезентації (порушення конфіденційності, подвійні стосунки, псевдонауковий контент, стирання межі особистого й професійного, комерціалізація довіри); уперше запропоновано модель етично відповідального цифрового іміджу, побудовану на принципах автентичності, поінформованої згоди, компетентності та цифрової гігієни, а також визначено практичні орієнтири для закладів підготовки психологів і професійних асоціацій. Висновки. Цифровий імідж психолога потребує окремого етичного регулювання, що доповнює класичні деонтологічні кодекси нормами цифрової взаємодії, а підготовка психологів має формувати навички рефлексивного й етично виваженого цифрового самопредставлення

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕТЕРМІНАНТ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОЕФЕКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

2026-10-19T10:20:50+03:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні методологічних засад й концептуальних підходів емпіричного дослідження професійної самоефективності майбутніх психологів та її детермінант, а також представленні його результатів. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні взаємодоповнюючих підходів: системного (забезпечує цілісне розуміння професійної самоефективності як інтегративної особистісно-професійної характеристики); суб’єктивно-діяльнісного (дозволяє розглядати професійну самоефективність у якості динамічного утворення, що формується в процесі професійної підготовки майбутніх психологів та набуття ними практичного досвіду); соціально-когнітивного (уможливлює пояснення ролі когнітивних, мотиваційних та інших чинників у розвитку професійної самоефективності майбутніх психологів). Наукова новизна полягає в уточненні теоретико-методологічних засад емпіричного дослідження детермінант професійної самоефективності майбутніх психологів, розробленні теоретичної моделі, характеристиці особливостей професійної самоефективності та її детермінант у процесі професійної підготовки майбутніх психологів. Висновки. Представлено результати емпіричного дослідження та кореляційного аналізу детермінант професійної самоефективності майбутніх психологів, а також окреслено перспективи використання отриманих результатів для вдосконалення професійної підготовки й розроблення програм їх розвитку

ЗБЕРЕЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ'Я ПРЕДСТАВНИКІВ ДОПОМАГАЮЧИХ ПРОФЕСІЙ В УМОВАХ ТРИВАЛОГО ВОЄННОГО СТРЕСУ

2026-10-19T10:44:01+03:00

Мета статті полягає в обґрунтуванні сучасних підходів до збереження ментального здоров'я представників допомагаючих професій в умовах тривалого впливу воєнного стресу та визначенні найбільш ефективних психолого-профілактичних стратегій підтримки їхньої професійної стійкості. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів теоретичного аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації та порівняння результатів сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень у напрямах психології екстремальних та кризових ситуацій, психотравматології, когнітивно-поведінкової терапії та психології професійної діяльності. У дослідженні використано міждисциплінарний підхід до аналізу психологічних і психофізіологічних механізмів професійної адаптації. Наукову новизну становить систематизація сучасних наукових підходів до профілактики професійно зумовлених порушень ментального здоров'я представників допомагаючих професій та обґрунтування доцільності комплексного використання психофізіологічної саморегуляції, письмової рефлексії, розвитку психологічної гнучкості та інтеграції індивідуальних і організаційних ресурсів підтримки ментального здоров'я в умовах тривалого воєнного стресу. Висновки. Ефективне збереження ментального здоров'я представників допомагаючих професій потребує комплексного поєднання навичок психологічної саморегуляції, когнітивно-емоційного опрацювання професійного досвіду, розвитку психологічної гнучкості та системної організаційної підтримки. Інтеграція зазначених компонентів сприяє підвищенню професійної стійкості, профілактиці емоційного виснаження, вторинної травматизації та професійного вигорання, забезпечуючи збереження професійної працездатності в умовах тривалих кризових викликів

ЕВОЛЮЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ МАСКУЛІННОСТІ В МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

2026-10-19T10:55:00+03:00

Мета статті полягає в дослідженні динаміки психологічних моделей маскулінності на прикладі образів головних героїв довготривалого телесеріалу «Midsomer Murders» («Суто англійські вбивства») та окресленні особливостей їхнього сприйняття (рецепції) в українському соціокультурному контексті. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні історико-психологічного (принцип розвитку, зв’язку історії психології з культурою та медіа, системності) та гендерного (концепція гегемонної та підпорядкованої маскулінностей; теорія напруги гендерної ролі; концепція «природної маскулінності» та ін.) підходів із методами системно-структурного, компаративного аналізу та контент-аналізу медійного дискурсу. Наукова новизна полягає в тому, що на основі застосування контент-аналізу емпіричних параметрів серіалу та вивчення праць вітчизняних і зарубіжних дослідників здійснено аналіз еволюції маскулінності від традиційної (патріархальної) до нової (психологізованої) моделі та розкрито специфіку її впливу на трансформацію гендерних уявлень і сімейних патернів українського глядача в умовах пострадянського розвитку й сучасного воєнного стану. Висновки. Довготривалий європейський медіаконтент виступив для українського соціуму, що перебував у стані хронічної кризи чоловічої самоідентифікації («чоловік у кризі»), агентом «м’якої психотерапії» та ресоціалізації. Через механізми проекції та ідентифікації українські глядачі засвоювали егалітарні моделі поведінки, залученого батьківства та емоційної відкритості, що розмивало деструктивні пострадянські стереотипи. Водночас аналіз сучасного соціокультурного дискурсу в умовах російсько-української війни фіксує процеси рпатріархалізації та суспільної стигматизації чоловіків, що підтверджує нелінійний характер еволюції гендерного порядку в Україні

ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНА БЕСІДА ЯК МЕТОД ОПРАЦЮВАННЯ ВОКАЛЬНО-ХОРОВИХ ТВОРІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-МУЗИКАНТІВ

2026-10-19T11:01:20+03:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні художньо-педагогічної бесіди як методу опрацювання вокально-хорових творів у професійній підготовці майбутніх педагогів-музикантів, визначенні її змісту, структурних компонентів і послідовності реалізації у процесі вокально-виконавської та диригентсько- хорової підготовки. Методологія дослідження ґрунтується на положеннях музичної педагогіки, теорії художньої інтерпретації, вокально-педагогічної та диригентсько-хорової підготовки, а також на розумінні діалогічної взаємодії як засобу професійного осмислення музичного твору. Використано теоретичний аналіз і узагальнення наукових положень, порівняння, структурно-функціональний аналіз, педагогічне моделювання та практико-орієнтований методичний аналіз роботи з вокально-хоровим репертуаром. Наукова новизна полягає в теоретичній конкретизації художньо-педагогічної бесіди як цілісного методу інтегрованого опрацювання вокально-хорового твору, спрямованого на послідовне переведення художньо-смислового осмислення у слухові, вокально-виконавські, диригентські та педагогічні рішення. Визначено п’ять взаємопов’язаних рівнів реалізації методу: художньо-смислове осмислення, інтонаційно-слухове моделювання, вокально-виконавське рішення, диригентське втілення та педагогічна вербалізація. Запропоновано класифікацію художньо-смислових, інтонаційно-слухових, вокально-виконавських, диригентсько-виконавських і рефлексивно-педагогічних запитань. Обґрунтовано інтегрувальну роль принципу «чую – співаю – показую – пояснюю», що відображає перехід від внутрішнього слухового уявлення до вокального й диригентського втілення та педагогічного пояснення. Висновки. Художньо-педагогічна бесіда може розглядатися як перспективний метод інтегрованого опрацювання вокально-хорових творів, оскільки створює методичні передумови для взаємозв’язку художньої інтерпретації, вокальної техніки, диригентського жесту та професійно-педагогічної комунікації. Її застосування спрямоване на формування в майбутнього педагога-музиканта здатності самостійно знаходити, аргументувати та педагогічно передавати виконавське рішення

ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ ТА СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ВИКЛИКІВ

2026-10-19T11:11:35+03:00

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні структури лідерських якостей майбутніх фахівців дошкільної освіти та визначенні педагогічних орієнтирів їх формування відповідно до професійного стандарту вихователя, сучасного законодавства й актуальних освітніх викликів. Методологія дослідження ґрунтується на аналізі та порівнянні нормативно-правових документів, контент-аналізі загальних і професійних компетентностей, систематизації вітчизняних і зарубіжних праць із педагогічного та розподіленого лідерства, а також на концептуальному моделюванні. Наукова новизна полягає у нормативно орієнтованому уточненні лідерських якостей не лише як передумови управлінської кар’єри, а й як складника професійної готовності майбутнього вихователя. Запропоновано модель, що охоплює ціннісно-мотиваційний, стратегічно-організаційний, партнерсько-комунікативний, емоційно-рефлексивний та інноваційно-цифровий компоненти. Висновки. Лідерство вихователя виявляється у відповідальному прийнятті рішень, ініціюванні позитивних змін, фасилітації командної взаємодії, підтримці партнерства з родинами, захисті прав та інтересів дитини, а також у готовності до професійного навчання. Його формування потребує наскрізного включення лідерських дій до змісту дисциплін і практики, використання професійних кейсів, ротації ролей у студентських командах, рефлексивно-коучингового супроводу, автентичного оцінювання та системного опрацювання безпекових, інклюзивних і цифрових ситуацій. Практичне значення положень полягає у можливості використання моделі для оновлення освітніх програм, завдань педагогічної практики, індивідуальних траєкторій професійного розвитку та критеріїв оцінювання результатів навчання. Запропонована структура може бути операціоналізована через дескриптори професійних дій і застосована у подальших емпіричних дослідженнях.

ВПЛИВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ НА МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ: СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНИЙ АНАЛІЗ

2026-10-19T11:27:30+03:00

У статті здійснено структурно-компонентний аналіз впливу дистанційного навчання на мовленнєвий розвиток дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в умовах сучасних освітніх викликів – пандемії COVID-19 та повномасштабної війни в Україні. Мета статті полягає у здійсненні структурно-компонентний аналізу впливу дистанційного навчання на мовленнєвий розвиток дітей та обґрунтуванні педагогічних умов мінімізації його негативних наслідків. Методологія дослідження: теоретичний аналіз наукових досліджень і публікацій; структурно-компонентний аналіз впливу дистанційного навчання на компоненти мовленнєвої системи; порівняльний аналіз особливостей очного, синхронного та асинхронного форматів навчання; узагальнення та систематизація наукових положень щодо педагогічних умов мінімізації негативного впливу дистанційного навчання на мовленнєвий розвиток дітей. Актуальність дослідження зумовлена тривалим переведенням освітнього процесу в дистанційний та змішаний формати, що суттєво змінило умови мовленнєвого розвитку дітей і потребує комплексного науково-педагогічного осмислення. Визначено сутність та специфіку дистанційного навчання як форми організації освітнього процесу; окреслено його відмінності від традиційного очного навчання в контексті мовленнєвого розвитку. Наукова новизна: уперше проаналізовано вплив дистанційного навчання на основні компоненти мовленнєвої системи дітей із позиції структурно-компонентного підходу, уточнено ризики та негативні наслідки дистанційного навчання для мовленнєвого розвитку (обмеження живого спілкування, звуження комунікативного середовища, підвищений екранний час, труднощі у сприйнятті фонетичної інформації через аудіотехніку), уточнено потенційні позитивні ефекти (розширення доступу до логопедичної допомоги, можливості використання цифрових засобів стимуляції мовленнєвого розвитку). Розглянуто роль цифрових технологій у логопедичній роботі з дітьми в умовах дистанційного навчання. Проаналізовано специфіку впливу дистанційного навчання на мовленнєвий розвиток дітей з особливими освітніми потребами, зокрема з тяжкими порушеннями мовлення. Висновки. Запропоновано педагогічні умови мінімізації негативного впливу дистанційного навчання на мовленнєвий розвиток дітей та рекомендації для педагогів і батьків. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання результатів аналізу для вдосконалення організації логопедичного супроводу в умовах дистанційного та змішаного навчання.

МЕТОД ПРОЄКТІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ЧИТАННЯ

2026-10-19T11:43:26+03:00

Метою статі є простеження ефективності використання проєктного методу на заняттях з української та зарубіжної літератури для підвищення читацької мотивації студентів. Методологія дослід- ження базується на методах теоретичного аналізу, систематизації та узагальнення наукових літературних джерел. Використано методи синтезу, аналізу та моделювання проєктного методу. Детально описано приклад проведення проєктного методу «Улюблена книга» серед студентів під час вивчення теми сучасної літератури на заняттях із зарубіжної літератури. Він складається з розповіді про книгу, яку студент прочитав поза навчаль- ною програмою (романи, біографії, фантастику, фентезі, детективи, графічні романи тощо). Окреслено етапи підготовки студентів до виступу (10–15 хвилин) у вигляді презентації-відгуку, яка оформлюється як презентація PowerРoint, плакат, газета, брошура тощо. Визначено проблемні питання, які можуть виникати у студентів під час підготовки завдання, та надано загальний план, який допомагає розкрити основну інформацію: короткі відомості про автора, інформація про книгу, чому була вибрана саме ця книга. Наукова новизна статті полягає у проведенні проєктного методу із сучасної літератури, який полягає у залученні усіх студентів до проєкту, роз- ширенні читацьких смаків, розвитку навичок самостійної роботи та творчих здібностей, формуванні впевненос- ті в собі під час публічних виступів, умінні вести дискусію та адекватно сприймати критику, пошуку однодумців. Висновки. Установлено, що метод проєктів є ефективним для підвищення мотивації читацької компетентнос- ті серед студентів. Він дає змогу розширити межі вивчення літератури, індивідуалізувати виконання завдання, активно взаємодіяти з текстом, удосконалити навички самостійної роботи, розвивати творчий потенціал. Під час виконання проєктного завдання студенти використовують не лише знання з курсу зарубіжної літератури, а й з інших дисциплін, та набувають нових умінь та навичок. Проєкт допомагає перетворити звичайне прочи- тання творів на цікаве дослідження з подальшим обговоренням та пошуком однодумців. Перспективою подаль- ших досліджень є використання методу проєктів під час вивчення інших тем та розділів зарубіжної літератури

ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ТА МОТИВАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ГОТОВНОСТІ ДО ПАРТНЕРСТВА НА РІВНІ ГРОМАДИ

2026-10-19T11:51:20+03:00

Мета статті полягає у виявленні, систематизації та психологічній інтерпретації психологічних бар’єрів і мотиваційних детермінант готовності фахівців соціальної сфери до партнерства на рівні громади, репрезентованих в есе фахівців соціальної сфери. Актуальність дослідження зумовлена воєнними та післявоєнними трансформаціями українського суспільства, що посилюють потребу в координації зусиль психологів, освітян, соціальних педагогів і соціальних працівників у процесах підтримки, відновлення та розвитку громади. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел з якісними методами опрацювання текстового матеріалу: есеаналізом, контент-аналізом, смисловим групуванням текстових фрагментів і психологічною інтерпретацією змісту. Наукова новизна полягає у тому, що готовність до партнерства на рівні громади розглянуто як внутрішньо суперечливе психологічне утворення, яке формується на перетині психологічних бар’єрів і мотиваційних детермінант. Показано, що ці чинники не існують ізольовано, а формують єдину динамічну систему внутрішніх суперечностей і смислових опор, яка визначає характер партнерської готовності. Висновки. Установлено, що до основних бар’єрів належать емоційне виснаження, дефіцит внутрішнього ресурсу, переживання безсилля, сумнів у професійній спроможності, невизначеність і страх змін. Мотиваційні детермінанти проявляються через орієнтацію на допомогу іншому, прагнення до взаємопідтримки, переживання професійної місії, віру у спільне відновлення, цінність громади як простору змін та установку на розвиток і адаптацію. У більшості есе простежується напруга між тенденцією до самозбереження та тенденцією до виходу у спільність. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для розроблення програм психологічної підтримки фахівців соціальної сфери, профілактики емоційного виснаження та розвитку готовності до партнерської взаємодії у громаді.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

2026-10-19T12:02:02+03:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов формування здоров’язбережувального освітнього середовища у професійній підготовці майбутніх педагогів дошкільної та початкової освіти, визначенні його сутнісних характеристик, структурних компонентів та практичних аспектів реалізації у закладі вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю модернізації про- фесійної підготовки педагогічних кадрів в умовах цифровізації освіти, воєнного стану, розвитку інклюзивної осві- ти, зростання психоемоційного навантаження на учасників освітнього процесу та потребою створення безпеч- ного, психологічно комфортного й здоров’язбережувального освітнього середовища. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні середовищного, компетентнісного, аксіологічного та особистісно орієнтованого під- ходів із використанням комплексу загальнонаукових методів, зокрема аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації та інтерпретації наукових джерел, що дало змогу розкрити сутність здоров’язбережувального освітнього середовища, визначити його структурні компоненти, узагальнити сучасні наукові підходи до про- блеми та обґрунтувати систему педагогічних умов його формування у професійній підготовці майбутніх педа- гогів дошкільної та початкової освіти. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні змісту поняття «здоров’язбережувальне освітнє середовище» у контексті професійної підготовки майбутніх педагогів, роз- робленні авторської системи педагогічних умов його формування, що охоплює формування стійкої мотивації майбутніх педагогів до здоров’язбережувальної професійної діяльності, інтеграцію здоров’язбережувального компонента у зміст професійної підготовки, використання інтерактивних і здоров’язбережувальних освітніх технологій, створення психологічно безпечного та інклюзивного освітнього середовища, розвиток партнерської взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Також визначено практичні аспекти реалізації запропо- нованих педагогічних умов у професійній підготовці здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, зокрема через інтеграцію здоров’язбережувального компонента в освітні компоненти, удосконалення органі- зації педагогічної практики, використання сучасних цифрових ресурсів та застосування критеріїв оцінювання ефективності сформованого здоров’язбережувального освітнього середовища. Висновки. Доведено, що ефек- тивність формування здоров’язбережувального освітнього середовища забезпечується комплексною реалізаці- єю взаємопов’язаних педагогічних умов, інтеграцією здоров’язбережувального змісту у професійну підготовку майбутніх педагогів, використанням сучасних освітніх технологій, створенням психологічно безпечного освіт- нього простору та розвитком партнерської взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Практичне впровадження запропонованої системи педагогічних умов сприятиме підвищенню якості професійної підготовки майбутніх педагогів дошкільної та початкової освіти, розвитку їхньої здоров’язбережувальної компетентності та готовності до створення безпечного, інклюзивного й здоров’язбережувального освітнього середовища у май- бутній професійній діяльності

ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙНИ ДЛЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ: ПСИХОДІАГНОСТИЧНІ МАРКЕРИ ТА ІНСТРУМЕНТИ

2026-10-19T12:08:37+03:00

Статтю присвячено аналізу психологічних наслідків війни для студентської молоді з акцентом на визначенні психодіагностичних маркерів та інструментів їх оцінювання. Мета статті зумовлена зростанням рівня психоемоційних порушень серед студентів, які перебувають в умовах тривалого впливу воєнного стресу, невизначеності та соціальної нестабільності. Методологія дослідження полягає у систематизації сучасних наукових підходів до розуміння феномену психологічної травматизації та її впливу на функціонування особистості, що відображають особливості психоемоційного стану молоді в умовах війни. Наукова новизна полягає у визначенні ключових психодіагностичних маркерів психологічного неблагополуччя студентів (підвищений рівень стресу, тривожності, депресивних проявів, емоційне виснаження, симптоми посттравматичного стресового розладу, а також порушення когнітивних процесів і адаптаційних механізмів). Окреслено роль копінг‑поведінки як значущого чинника адаптації до стресогенних впливів і доведено перевагу проблемно-орієнтованих стратегій подолання у зниженні психоемоційного напруження. Здійснено характеристику сучасних психодіагностичних методик, які забезпечують комплексну оцінку психоемоційного стану, дають змогу ідентифікувати групи ризику та визначити напрями психокорекційної роботи з ними. Сформульовано висновки щодо психодіагностики психо- емоційного стану здобувачів вищої освіти під час війни. Установлено, що інтегроване застосування опитувальників підвищує точність визначення когнітивних, емоційних, поведінкових порушень та допоможе у розробленні ефективних програм психологічної підтримки, супроводу та допомоги

РОЗВИТОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПІДЛІТКІВ ЯК ВИМОГА СУЧАСНОСТІ

2026-10-19T12:22:49+03:00

Мета статті полягає у дослідженні проблеми формування та розвитку стресостійкості у підлітковому віці. Досліджуються взаємозв'язки фізіологічного та психічного стресу, а також чинники, які впливають на здатність підлітків протистояти стресовим ситуаціям. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні філософського (системності, діалектичної суперечності, єдності якості та кількості, діалектичного заперечення, розвитку, причинності та ін.) та загальнопсихологічного принципів із методами системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури та результати емпіричного дослідження, здійснено аналіз стресостійкості та чинників, що є стресовими для підлітків. Висновки. Серед основних чинників виділяються фізіологічні, поведінкові, суб'єктивні, соціально-психологічні аспекти, а також типи стресу. Особливу увагу приділено значенню соціальних чинників для підвищення стресостійкості, зокрема ролі нормального функціонування у соціальному середовищі та адекватної підтримки з боку дорослих. Ці чинники істотно сприяють зниженню рівня психічної депривації та посиленню здатності підлітків долати психологічні труднощі. У статті також розглядаються етапи становлення стресостійкості, пропонуються конкретні підходи до надання соціально-психологічної допомоги підліткам. Автор описує стресостійкість як інтегральну характеристику особистості, що визначає її здатність адаптуватися до нових умов і зменшувати загрозливий вплив стресорів. Ця властивість є важливою для збереження здоров’я та забезпечення високої продуктивності діяльності підлітка. Зазначається, що проблема розвитку стресостійкості в підлітковий період нині викликає серйозне занепокоєння. Велика кількість чинників стресу негативно позначається на фізичному та психічному стані, а також на навчальній діяльності підлітків, при цьому профілактичні заходи залишаються недостатньо ефективними. Отримані результати дослідження доповнюють знання практичних психологів про особливості впливу механізмів психологічного захисту на стійкість до стресу. Вони можуть допо- могти у пошуку нових напрямів розвитку та вдосконалення стратегій подолання стресових ситуацій, характер- них для сучасного покоління підлітків.

КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

2026-10-19T12:28:31+03:00

Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування концепції формування управлінської компетентності майбутніх фахівців лісогосподарської галузі та визначенні місця екологічної, управлінської, професійної й ціннісно-світоглядної складових у системі їхньої професійної підготовки. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні освіти для сталого розвитку та сучасних теорій управління, а також системного, компетентнісного, аксіологічного, синергетичного, особистісно орієнтованого і ноосферного підходів, інтегрованих з положеннями міжнародних, європейських та національних документів, що визначають стратегічні напрями сталого розвитку та професійної підготовки майбутніх фахівців у контексті глобальних екологічних викликів. Наукова новизна дослідження полягає в розробленні концепції формування управлінської компетент- ності майбутніх фахівців лісогосподарської галузі, яка передбачає взаємозв’язок екологічних імперативів зі змістом професійної підготовки, а також інтеграцію екологічної, управлінської, професійної та ціннісно-світоглядної складових у цілісну систему професійної освіти. Висновки. Визначено, що формування управлінської компетентності майбутніх фахівців лісогосподарської галузі доцільно здійснювати на основі поєднання професійної, управлінської, екологічної та ціннісно-світоглядної підготовки, орієнтованої на сучасні виклики сталого розвитку. Обґрунтовано, що реалізація запропонованих положень забезпечує цілісність професійної підготовки, сприяє узгодженню її змісту з потребами лісогосподарської галузі та сучасними міжнародними й національними орієнтирами розвитку освіти для сталого розвитку