Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія»

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ: ОБ’ЄДНАННЯ УНІВЕРСИТЕТІВ ЯК КЛАСТЕРНИЙ ПІДХІД

Сергій БАЖАН — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета статті – аналіз правового забезпечення процесу реформування вищої освіти в Україні шляхом об’єднання університетів та можливості створення в цих умовах технічних освітньо-наукових кластерів. Методологія. У процесі дослідження були використані наступні методологічні підходи: документальний аналіз, системний аналіз, порівняльний аналіз, логічний аналіз. Ми проаналізували широкий спектр нормативно-правових актів, що регулюють освітню сферу в Україні, зокрема закони, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів тощо. Застосували системний підхід для аналізу взаємозв'язків між різними елементами освітньої системи та їх впливу на процес реформування, провели порівняння українського досвіду з досвідом інших країн та використали логічні методи для аналізу правових норм та їх впливу на суспільні відносини в цій галузі. Наукова новизна. Проведений аналіз правового забезпечення реформи вищої освіти в Україні демонструє, що для успішної модернізації освіти недостатньо лише структурних змін. Дослідження підкреслює критичну роль правового забезпечення процесів об’єднання університетів та створення технічних освітньо-наукових кластерів. Виявлено, що існуюче законодавство потребує доопрацювання для забезпечення ефективної комерціалізації наукових розробок та захисту інтелектуальної власності. Порівняння з досвідом інших країн свідчить про необхідність подальшої гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами. Результати дослідження можуть бути використані для розробки державної політики, спрямованої на створення сприятливого правового середовища для розвитку інновацій в освіті, а також для розробки практичних рекомендацій для закладів вищої освіти щодо адаптації до нових умов функціонування. Висновки. Наше дослідження показало, що для успішної модернізації освіти недостатньо лише структурних реформ. Необхідно значно покращити матеріально-технічне оснащення навчальних закладів. Широке запровадження грантових програм може стати ефективним інструментом для досягнення цієї мети. Крім того, важливо інвестувати в підвищення кваліфікації викладачів та стимулювати співпрацю з бізнесом. Комплексний підхід, що поєднує грантове фінансування з іншими механізмами підтримки, дозволить створити сучасну та ефективну систему освіти.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ НА ОСНОВІ ТИПОЛОГІЇ DISC

Тетяна БРАНІЦЬКА, Оксана ШПОРТУН, Наталія ЛОГУТІНА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета дослідження – проаналізувати вплив типології DISC на ефективність управлінських процесів і виявити шляхи адаптації управлінських підходів залежно від особистісних характеристик працівників. Це дослідження є актуальним у сучасному управлінні персоналом, оскільки застосування психологічних інструментів, таких як DISC, дозволяє підвищити продуктивність і мотивацію працівників, а також зменшити рівень конфліктів у колективі. У статті досліджено типологію DISC, яка включає чотири основні типи поведінки: Домінантний (D), Впливовий (I), Стабільний (S) та Сумлінний (C). Кожен з типів має власні особливості у стилі комунікації, способах взаємодії, реакції на стресові ситуації та мотиваційні потреби, що безпосередньо впливають на динаміку командної роботи та результативність. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнопсихологічних принципів (єдності психіки і діяльності, розвитку, системності) з конкретно-тематичними підходами, зокрема на принципах індивідуального психологічного підходу до персоналу та адаптації моделей DISC до особливостей командної роботи. Для аналізу ефективності впровадження типології використовувалися методи емпіричного дослідження, включаючи опитування та тестування співробітників різних типів особистості (домінантного, впливового, стабільного та аналітичного). У процесі аналізу вивчено поведінкові характеристики та реакції працівників на основі типології DISC, що дозволяє керівникам краще розподіляти завдання, створювати індивідуальні стратегії для кожного типу, підтримувати зворотний зв’язок і розробляти оптимальні умови для командної взаємодії. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні методів інтеграції DISC в управлінську діяльність, а також у наданні рекомендацій щодо адаптації управлінських стратегій з урахуванням типологічних особливостей працівників. Це сприяє підвищенню ефективності, зміцненню корпоративної культури та зменшенню кількості конфліктів, що є важливим для організацій, які орієнтовані на сталий розвиток. Висновки. Результати дослідження свідчать, що впровадження типології DISC допомагає керівникам краще зрозуміти особливості поведінки співробітників, що дозволяє персоналізувати підходи до мотивації, комунікації та управління конфліктами. Це, у свою чергу, позитивно впливає на продуктивність команди та загальну ефективність управлінських процесів. Перспективи подальших досліджень охоплюють поглиблене вивчення впливу DISC у різних сферах діяльності та розробку інтегрованих підходів до роботи з персоналом на основі типології DISC.

ІНТЕГРАЦІЯ ВАЛЕОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У НАВЧАЛЬНІ ПРЕДМЕТИ

Наталія БУТЕНКО, Олександр СПРИНЬ, Ірина МАЦЕЙКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета – на основі аналізу літературних джерел науковців, які займалися дослідженням зазначеної проблеми, та практичного досвіду в закладах загальної середньої освіти визначити стан реалізації однієї із педагогічних умов ефективності валеологічного виховання, а саме озброєння відповідними знаннями. Методологія нашого дослідження ґрунтується на інтеграції принципів: філософського – системності та причинності; психологічного – єдності психіки та діяльності; конкретно виховних – систематичності, послідовності, виховання в діяльності і спілкуванні, цілісного та комплексного підходів та основних закономірностей виховання, зокрема органічного зв’язку виховання із суспільними потребами та умовами виховання. Наукова новизна зумовлена методикою нашого дослідження: здійснивши ґрунтовний аналіз наукових розвідок, дотичних до нашого дослідження практичного досвіду організації освітнього процесу, вивчення змісту програм Нової української школи (НУШ) та підручників і посібників, ми передбачили одну із важливих педагогічних умов: інтеграцію валеологічних знань у навчальні предмети. Висновки. В Законі України «Про освіту» зазначено засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності. Один із принципів – це формування культури здорового способу життя. Саме наше дослідження було спрямоване на пошук шляхів реалізації цього принципу в сучасному освітньому процесі у закладах загальної середньої освіти. Дієвими є різноманітні інноваційні форми виховного впливу в роботі класних керівників, педагогічних працівників позашкільних закладів, у методиці роботи вчителів-предметників. Ми пропонуємо реалізувати одну із педагогічних умов, а саме інтеграцію валеологічних знань у зміст навчальних предметів.

РОЛЬ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ У ВПРОВАДЖЕННІ КОРЕКЦІЙНИХ МЕТОДИК У ПОЧАТКОВІЙ ОСВІТІ

Людмила ДЗИГАЛЕНКО, Олена МАЛЯР — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета статті – охарактеризувати особливості та значення післядипломної підготовки учителів до впровадження корекційних методик у початковій освіті. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні таких теоретичних методів, як аналіз, синтез та узагальнення. Наукова новизна полягає у тому, що використовуючи метод аналізу наукової літератури, виокремлено та проаналізовано моделі оцінки та підтримки учнів з особливими освітніми потребами. Акцентовано увагу на проблемах, які виникають в педагогічній діяльності учителів загальної освіти при роботі з «особливими» дітьми. Підкреслено, що необхідність підготовки педагогічних працівників до успішного впровадження корекційних методик, зокрема й у початковій освіті, зумовлена збільшеними вимогами до особистості та професійної підготовки вчителя, а також соціальним замовленням, заснованим на реаліях сучасної дійсності. Висновки. Післядипломна підготовка вчителя до впровадження корекційних методик у початковій освіті з урахуванням особливих освітніх потреб учнів повинна забезпечувати формування та розвиток у педагогів вмінь: здійснювати зміну навчального плану та навчальних програм; зміну способів оцінювання результатів навчання (досягнень учня); використання варіативних спеціальних та альтернативних методів навчання; підбір підручників, навчальних посібників, підготовки індивідуальних навчальних матеріалів; створення безбар’єрного середовища та адаптації місця навчання; використовувати в навчально-виховному процесі з учнями з особливими потребами компенсаторні та технічні засоби; взаємодію з іншими фахівцями; комплексну взаємодію з педагогом-помічником; комплексну соціально-педагогічну допомогу.

АСЕРТИВНІСТЬ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР ГАРМОНІЗАЦІЇ ВЗАЄМИН У СОЦІУМІ

Таїсія КОМАР, Віталій СИНЮК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета статті полягає в дослідженні ролі асертивності у формуванні гармонійної особистості, здатної до ефективної соціальної інтеграції та успішної комунікації. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході, який включає аналіз структурних компонентів асертивної поведінки (когнітивно-смислового, афективного та поведінкового), їх взаємозв’язку з емоційною компетентністю та соціальною адаптацією. Використано теоретичний аналіз наукових джерел щодо впливу соціокультурних і професійних чинників на розвиток асертивності. Наукова новизна полягає у визначенні ролі асертивності як ключового чинника гармонійного розвитку особистості, що сприяє ефективній комунікації, вирішенню конфліктів та побудові здорових міжособистісних стосунків. Висновки. Асертивність має велике значення в професійній діяльності, міжособистісних стосунках і особистісному розвитку. Вона дозволяє ефективно комунікувати, будувати здорові стосунки та знижувати конфлікти. Особливо важлива вона в контексті розвитку молоді, оскільки в цей період завершується формування психофізичних і особистісних якостей. Для ефективного розвитку асертивності важливі самоаналіз, усвідомлення власних прав та обов'язків, а також здатність до компромісу. Розвиток цієї якості допомагає людині стати впевненішою, незалежнішою і краще адаптованою до соціального середовища, забезпечуючи гармонійне поєднання особистих інтересів і соціальної відповідальності. Асертивність виступає основою психологічної стійкості, соціальної адаптації та успішного самовираження особистості. Особи, які розвивають асертивність, не лише захищають свої права, але й беруть відповідальність за свої дії, що в свою чергу дозволяє зберігати гармонійні стосунки з іншими. Соціокультурні контексти визначають специфіку проявів асертивної поведінки, що особливо важливо у професійній сфері, де ця якість сприяє підвищенню ефективності взаємодії. Подальші дослідження можуть зосереджуватися на розробці методик розвитку асертивності у навчальних і професійних середовищах, враховуючи вікові та культурні особливості.

КУЛЬТУРНО-ГУМАНІСТИЧНА ПАРАДИГМА В ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Ірина ЛАДАНІВСЬКА, Ольга ЗАДОРОЖНА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета статті полягає в аналізі особливостей культурно-гуманістичної парадигми у професійному становленні майбутнього вчителя іноземних мов. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні теоретичного аналізу наукової літератури з методами компаративістики та системності. Культурно-гуманістична парадигма є фундаментом для формування всебічно розвиненого вчителя іноземних мов, який не лише володіє професійними компетентностями, але й має гуманістичні цінності, необхідні для успішної роботи в сучасному освітньому просторі. Основою культурно-гуманістичної парадигми вчителів іноземних мов є синтез кількох взаємопов’язаних теоретичних підходів, які взаємодіють між собою, доповнюють один одного та забезпечують системний підхід до освітнього процесу. Культурно-гуманістична парадигма вчителів іноземних мов охоплює широкий спектр теоретичних підходів, включаючи гуманістичні, культурні, соціокультурні та критичні, що відображає багатогранність процесу вивчення мови. Розвиток мовної компетенції нерозривно пов’язаний з формуванням культурної свідомості, що є ключовим завданням сучасного вчителя іноземних мов. Наукова новизна полягає в тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури, здійснено аналіз впливу культурно-гуманістичної парадигми на підготовку майбутніх вчителів іноземних мов, увагу було зосереджено на ключових аспектах: формування культурної компетентності, розвиток емоційного інтелекту, критичного мислення, інтеграція технологій та міжкультурна комунікація. Висновки. Систематичне використання інтерактивних методів, цифрових ресурсів, міжкультурних проєктів та рефлексивних практик у підготовці вчителів іноземних мов забезпечує їхнє професійне зростання та сприяє формуванню впевненого фахівця, здатного адаптуватися до вимог сучасного освітнього середовища.

ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

Олена МИКОЛАЙЧУК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

За останнє десятиліття питання професійного вигорання серед військовослужбовців набуло надзвичайної актуальності. Інтенсивні бойові дії, часті ротації, постійна загроза життю, емоційні навантаження та нестабільні умови несення служби створюють сприятливе підґрунтя для розвитку синдрому вигорання у представників силових структур. Підвищені вимоги до професійної майстерності, лідерських якостей та психологічної стійкості додатково посилюють ці ризики. Метою статті є дослідження динаміки та аналіз особливостей професійного вигорання особового складу армій країн-партнерів протягом останніх десяти років задля створення ефективних стратегій профілактики та корекції цього синдрому, що дозволить підвищити боєздатність та професійну ефективність військовослужбовців Збройних Сил України. Методологія дослідження. Використовуючи методи наукового пізнання (синтез, аналіз, узагальнення) виявлено актуальність поточного дослідження, яка вбачається у важливості діагностування та необхідності імплементації інших підходів, методів та інструментів дослідження професійного вигорання військовослужбовців, які є надійними та валідними, з огляду на закордонний досвід. Наукова новизна. Виокремлено дефініції та фактори, що впливають на розвиток вигорання у військовослужбовців Збройних Сил України та країн-партнерів, проаналізовано поширеність та рівні професійного вигорання у визначених категорій, визначено основні симптоми, які здійснюють найбільший негативний вплив на виконання ними службового обов’язку та інструменти, якими користуються для виявлення даного синдрому. Висновки. Встановлено, що професійне вигорання військовослужбовців, як стан крайнього фізичного та психічного виснаження, втрати інтересу та позитивних емоцій щодо роботи, зниження ефективності та продуктивності, є недостатньо вивченим, але надзвичайно поширеним явищем. Вивчення закордонного досвіду щодо дефініції, основних симптомів та огляду валідного інструментарію означеної проблематики є необхідним в умовах сьогодення задля вироблення адаптованих інтервенцій та превентивних стратегій для поліпшення психологічного клімату та ефективного подолання вигорання у Збройних Силах України.

ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З ІТ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ

Павло ПАВЛИГА — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета статті полягає дослідженні готовності бакалаврів з ІТ України до навчання з використанням хмарних технологій з різних ракурсів: особистісного, технічного, соціального, безпекового та забезпеченості обладнанням та інфраструктурою. Розроблені критерії оцінки описують готовость студентів до впровадження хмарних сервісів в освітній процес з найважливіших ракурсів і дозволяють сформувати всебічну характеристику. Методологія дослідження полягала в анкетуванні 69 майбутніх бакалаврів з ІТ. Анкета складалась з питань, що дали змогу описати готовність студентів до використання хмарних сервісів в процесі навчання за особистісним, технічним, безпековим, соціальним критеріями, а також наявності технічного обладнання та потрібної інфраструктури. Зібрані дані були вивчені за допомогою кількісного аналізу з використанням статистичних методів. Наукова новизна. Це дослідження висвітлює чинники, що сприяють та заважають використанню хмарних сервісів в процесі навчання в закладах вищої освіти України. Наукова новизна в полягає в тому, що, в ході аналізу результатів анкетування студентів, було висвітлено основні чинники, які можуть негативно впливати на процес впровадження хмарних сервісів в професійну підготовку майбутніх бакалаврів з інформаційних технологій. Завдяки цьому дослідженню було отримано інформацію, яка має бути використана при формуванні навчальних планів, а саме: ставлення студентів до різних видів хмарних сервісів, шляхів покращення освітнього процесу, самооцінка їх знань та навичок з питань використання хмарних сервісів. Висновки. В результаті дослідження було виявлено, що рівень готовності бакалаврів з ІТ до використання хмарних сервісів в процесі навчання знаходиться на доволі високому рівні майже по всім критеріям – особистісному, технічному та технічного забезпечення, але соціальна та безпекова сторони питання знаходяться на дещо нижчому рівні. Для кожного з розглянутих аспектів, на основі аналізу результатів дослідження було надано рекомендації по покращенню готовності студентів до навчання в онлайн-режимі.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ В ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Оксана ПИСАРЧУК, Ольга ГЛАВАЦЬКА, Наталія РАТУШНЯК — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті зазначено, що у центрі сучасної освітньої взаємодії дитина, з її нахилами, обдаруваннями, талантами, індивідуальністю, здібностями, які істотно вирізняють кожну особистість у колективі дітей. Мета – узагальнити і систематизувати методику виховання почуття гумору (форми, методи і прийоми, засоби і технології) у дітей старшого дошкільного віку в цілісному освітньому процесі. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні психологічного, педагогічного та культурологічного аналізу феномена почуття гумору у старших дошкільників; акмеологічного підходу для дослідження розвитку гумору як ключової характеристики соціально-емоційної зрілості дитини; ігровому підході, за яким зроблено акцент на ігрових формах діяльності, які є провідною формою взаємодії у дошкільному віці. Наукова новизна полягає в тому, що визначено «почуття гумору старших дошкільників» як здатність дитини 6(7)-го року життя помічати і сприймати гумор, конструювати та поширювати комічне іншим, емоційно реагувати, оцінювати та виражати емоційно-почуттєве ставлення до нього. Обґрунтовано наскрізну й цілісну методику виховання почуття гумору в старших дошкільників, яка реалізується: в організованій навчально-пізнавальній діяльності, у культурно-дозвіллєвих практиках у формі свят і розваг, під час самостійної вільної діяльності дітей тощо. Упорядковано й систематизовано інноваційні засоби виховання почуття гумору у дітей старшого дошкільного віку до яких належать: гуморини у родинному колі, вебквести-розваги, гумористичні настільні ігри, створення коміксів, збір та узагальнення дитячих кумедних вчинків, ситуацій, історій з реального життя дітей, веселі пісні та танці-жарти сучасних авторів та композиторів, гумористичні театралізовані інтерактивні вистави тощо. Висновки. Узагальнено, що сюжетно-ігрові гумористичні заняття суттєво підвищують пізнавальний інтерес, стимулюють активність дітей, мобілізують їх увагу, зосередженість, а тому можуть тривати дещо більше часу, ніж традиційне заняття. Підсумовано, що органічно вплетений гумор в зміст і форму настільних ігор сприяє успішному й швидкому засвоєнню норм ігрової поведінки, адже правила дітям пропонує наче сама гра, а отже, процес їх засвоєння відбувається на позитивних емоціях та мотивах.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕНТАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Михайло ТОМЧУК, Марія ЯЦЮК, Марія ПЕДОРЧЕНКО — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Мета статті полягає у теоретико-експериментальному обґрунтуванні психологічних особливостей розвитку менталізації особистості юнацького віку. Використано методи: методологічний і теоретичний аналіз, емпіричне дослідження. Реалізоване дослідження ґрунтується на концепції менталізації П. Фонагі, А. Бейтмен; теорії особистісного життєконструювання Т.М. Титаренко, суб’єктно-вчинкового парадигма В.О. Татенко. Наукова новизна дослідження полягає в розширенні уявлень про менталізацію особистості, обґрунтуванні психологічних особливостей її розвитку в юнацькому віці. Висновки. Під поняттям «менталізації» розуміємо специфічну здатність особистості розуміти та інтерпретувати поведінку себе та інших людей через призму їхніх внутрішніх психічних станів (думок, почуттів, бажань), передбачати їхні дії та будувати ефективні взаємовідносини. Менталізація керується процесами рефлексії та емпатії, які у свою чергу обумовлюють афективну та конфліктну регуляцію та психологічну компетентність суб’єкта). Експериментальне дослідження засвідчило, що рівень менталізації в осіб юнацького віку є неоднорідним. Хоча більша частина юнацької молоді демонструє достатні навички соціальної когніції, значна частина має труднощі з емоційною регуляцією та розумінням внутрішнього світу інших людей. Ці труднощі асоціюються з підвищеним рівнем стресу та негативним впливом на психологічне благополуччя, проявляється у проблемах саморегуляції, емоційної обізнаності та здатності до перспективної оцінки. Результати дослідження підкреслюють важливість розвитку навичок менталізації в юнацькому віці.