КОГНІТИВНИЙ КОМПОНЕНТ КРЕАТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2022-2.08

Ключові слова:

креативність, когнітивний компонент, особистість юнацького віку, дивергентне мислення, інноваційний потенціал особистості, когнітивний стиль

Анотація

Мета статті полягає у визначенні психологічних особливостей когнітивного компонента креативності особистості юнацького віку. Методологія дослідження ґрунтується на генетико-моделюючому методі С. Максименка, стратегіальному підході до творчого мислення В. Моляко, фундаментальних дослідженнях у галузі психології творчих здібностей. Наукова новизна дослідження полягає в розширенні уявлень про когнітивний компонент креативності особистості юнацького віку як психологічного механізму ідентифікації особистості такого віку. Висновки. Під когнітивним компонентом креативності ми розуміємо складник креативності, що є проявом інтелектуальної обдарованості й пошуково-перетворювальної активності особистості юнацького віку, що полягає у здатності суб’єкта самостійно висувати проблеми, нешаблонно їх вирішувати, генерувати велику кількість оригінальних ідей. Соціально-психологічними та віковими передумовами розвитку креативності в юнацькому віці є прагнення юнаків та дівчат до самоідентифікування, що проявляється в активній рефлексії, інтроспекції та пошуково-перетворювальній діяльності, результати якої конституюють суб’єктність юнака або ж дівчини. Когнітивний компонент креативності особистості юнацького віку пов’язана з високим рівнем інноваційності, орієнтацією молоді на майбутнє, готовністю ризикувати заради успіху й оптимістичним прогнозом щодо власної успішності. Юнаки та дівчата з високим рівнем креативності використовують у вирішенні проблемних ситуацій різнобічні ресурси інтелектуальної діяльності: наочне уявлення та візуалізацію, предметне моделювання та конструювання, творче перетворення та мають виражений холістичний когнітивний стиль, за якого вагому роль відіграє експеріентальний досвід опрацювання інформації.

Посилання

Дімітрова-Бурлаєнко С.Д. (2017). Ґенеза поняття «креативна компетентність» у контексті психолого-педагогічних досліджень. Збірник наукових праць «Педагогіка та психологія». Харків, Вип. 58.

Донченко О.С. (2017). Модель розвитку професійної креативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами арт-терапії в освітньому процесі педагогічного вузу. Молодий вчений : наук. журнал. Херсон : Гельветика, Т. 48, № 8. С. 161–165.

Губенко О.В. (2019). Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних механізмів творчої діяльності (інтегративний підхід) : монографія. Київ, 400 с.

Моляко В.О. (2008). Стратегії творчої діяльності. Київ : «Освіта України», 702 с.

Симоненко С.М., Розіна І.В. (2010). Психологічні особливості розвитку креативності вербального та візуального мислення в підлітковому віці. Наука і освіта : наук.-практ. журнал, № 10. C. 91–96.

Яголковский С.Р. (2007). Психология креативности и инноваций : учебное пособие. Гос. ун-т. Высшая школа экономики. Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 157 с.

Harrison Y., Horne J.A. (1999). One Night of Sleep Loss Impairs Innovative Thinking and Flexible Decision Making. Organizational Behavior and Human Decision Processes, Volume 78, Issue 2, May, pp. 128–145.

Heap J. (1989). The Management of Innovation and Design, Cassell, London.

Titus P. (2000). Marketing and the creative problem ‒ solving process. Journal of Marketing Education. No. 223, pp. 225–235

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-01