СТРАТЕГІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО КОНФЛІКТУ

Анотація

Мета статті полягає у теоретико-аналітичному обґрунтуванні стратегій психолого-педагогічної підтримки дітей з особливими освітніми потребами в умовах військового конфлікту з урахуванням українського контексту повномасштабної війни, тривалого порушення освітньої безперервності, руйнування інфраструктури, вимушеного переміщення, підвищеного сімейного стресу та обмеженого доступу до корекційних, реабілітаційних і психосоціальних послуг. У статті показано, що діти з ООП перебувають у ситуації перехресної уразливості, оскільки вплив воєнної травматизації поєднується для них із підвищеною залежністю від стабільного режиму, доступної комунікації, передбачуваного середовища, підтримки батьків і злагодженої роботи освітніх, медичних та соціальних сервісів. Методологія дослідження ґрунтується на аналітичному огляді міжнародних і українських джерел з елементами scoping review та realist synthesis. До аналізу залучено рецензовані наукові публікації з проблем психічного здоров’я дітей, спеціальної та інклюзивної освіти, дитячої психіатрії, громадського здоров’я й гуманітарного реагування, а також нормативні настанови й аналітичні матеріали IASC, WHO, UNICEF, UNESCO, UNHCR та INEE. Такий підхід дав змогу не лише узагальнити наявні емпіричні дані, а й реконструювати механізми впливу війни на функціонування дітей з ООП, визначити рівні підтримки та окреслити умови їх практичної реалізації у закладах освіти, сім’ї й громаді. Наукова новизна статті полягає у формулюванні інтегрованої екологічної моделі підтримки дітей з ООП в умовах військового конфлікту, у якій центральними чинниками ризику визначено не лише безпосередню експозицію до насильства чи втрат, а й руйнування передбачуваності, доступності та неперервності допомоги. Запропоновано розглядати підтримку не як ізольовану психологічну або медичну інтервенцію, а як багаторівневу систему взаємопов’язаних дій: забезпечення безпечного й інклюзивного освітнього середовища, адаптацію укриттів і дистанційного навчання, підтримку батьків, підготовку педагогів, раннє виявлення дистресу, кейс-менеджмент, маршрутизацію до спеціалізованої допомоги та збереження корекційних і комунікативних сервісів. Висновки засвідчують, що ефективна допомога дітям з ООП у війні має бути травмо-інформованою, інклюзивною, сімейно орієнтованою та міжсекторальною. Доступ до освіти в таких умовах виступає не лише реалізацією права дитини, а й важливим детермінантом її психічного здоров’я, соціальної участі та збереження розвитку