ЗВ’ЯЗОК ПРАГНЕННЯ ДО ПОМСТИ З ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПРУЖНІСТЮ ТА ПСИХОЛОГІЧНИМ БЛАГОПОЛУЧЧЯМ ЦИВІЛЬНИХ ЧОЛОВІКІВ

Анотація

У процесі дослідження здійснено аналіз специфіки взаємозв’язків між прагненням до помсти та індивідуально-психологічними характеристиками цивільних чоловіків залежно від спрямованості помсти. Особливу увагу приділено визначенню концепту «помста» у психології. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей зв’язку прагнення до помсти з психологічною пружністю та психологічним благополуччям цивільних чоловіків. Методологія. У дослідженні застосовано такі методи емпіричного дослідження: методика «Діагностика міжособового непрощення в близьких стосунках»; методика «Діагностика психологічної пружності особистості»; шкала психологічного благополуччя; дослідницька анкета «Діагностика ставлення до життя»; опитувальник «Громадянська ідентичність»; опитувальник колективної ідентичності. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні специфіки взаємозв’язків між прагненням до помсти та індивідуально-психологічними характеристиками цивільних чоловіків залежно від спрямованості помсти. Показано, що прагнення до помсти щодо загарбників/ворогів України пов’язане з вищими показниками психологічної пружності, національної та громадянської ідентичності, тоді як прагнення до помсти у відповідь на міжособистісну кривду пов’язано зі зниженням психологічного благополуччя, життєвої задоволеності, психологічної пружності, а також із нижчими показниками осмисленості життя та просоціальної спрямованості особистості. Обґрунтовано неоднорідність психологічної природи прагнення до помсти, яка визначається об’єктом її спрямованості та проявляється у відмінностях її психологічних корелятів. Висновки. Результати проведеного аналізу свідчать, що помста є багатовимірним психологічним феноменом, який формується на перетині когнітивних оцінок, емоційних переживань, особистісних характеристик і соціокультурних чинників. Прагнення до помсти може виникати як реакція на пережиту кривду та порушення відчуття справедливості, однак його реалізація не обов’язково сприяє психологічному відновленню особистості. Установлено, що прагнення до помсти щодо загарбників/ворогів України має прямі значущі кореляційні зв’язки з рівнем психологічної пружності, а також із показниками національної та громадянської ідентичності. В умовах загрози та переживання колективної травматизації прагнення до протидії зовнішньому ворогу може бути пов’язане з актуалізацією ресурсів психологічної пружності особистості та почуттям приналежності до національної спільноти. У цивільних чоловіків установлено статистично значущі обернені кореляційні зв’язки між прагненням до помсти у міжособистісній взаємодії та показниками психологічного благополуччя, зокрема відчуттям щастя, задоволеністю життям, сімейними стосунками та взаєминами з іншими людьми. Виявлено зворотний зв’язок між прагненням до помсти у міжособистісній взаємодії та здатністю сприяти добру за будь-яких обставин, усвідомленням значущості власної діяльності, розумінням життєвого призначення, а також рівнем психологічної пружності. Орієнтація на помсту щодо зовнішнього ворога може виконувати функцію підтримання почуття ідентичності та мобілізації внутрішніх ресурсів особистості, тоді як прагнення до помсти у міжособистісній сфері пов’язане зі зниженням рівня психологічного благополуччя, життєвої задоволеності та особистісної психологічної пружності. Прагнення до помсти у контексті міжособистісної взаємодії пов’язане з погіршенням адаптаційних ресурсів особистості.