СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСТВА В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2786-5681-2023-4.09

Ключові слова:

знання, уміння, навички, компетенції, лідер, лідерство, професійна компетентність, стратегічна компетентність, публічний службовець, рефлексія, ефективна діяльність, модель розвитку лідерства, мотиваційний компонент, когнітивний компонент, особистісний компонент, діяльнісний компонент

Анотація

У статті проведено теоретико-методологічне дослідження професійної компетентності публічного службовця, який ефективно та успішно функціонує в професійній сфері в сучасних умовах як лідер. Протрактовано сутність навчальних, інформаційно-комунікаційно-цифрової грамотності, соціальних, управлінських та особистісних навичок, які є необхідними для сучасного лідера. Розглянуто та проаналізовано лідерські вміння, які будуть потрібні сучасному публічному фахівцеві в майбутньому, а саме: здатність взаємодіяти з людьми, вести переговори, нести відповідальність за досягнутий результат, управляти людьми, використовувати креативність у широкому сенсі, а також здатність комплексного багаторівневого рішення проблем. Окремо досліджено навички критично мислити, застосовувати емоційний інтелект, використовувати гнучкість розуму, формувати власну думку, приймати рішення, клієнтоорієнтованість, а також навички для запровадження цифрової грамотності Встановлено, що до компетенцій лідерства відносяться вміння мотивувати до ефективної професійної діяльності, знання та вміння формувати ефективну організаційну культуру державної служби, уміння сприяти всебічному розвиткові особистості та делегувати повноваження, управляти результатами діяльності. Було уточнено наступні поняття, такі як «рефлексія», «ефективна діяльність». Узагальнено теоретичні результати наукових досліджень та законодавчі документи, які дозволили представити теоретичну модель розвитку лідерства публічного службовця, яка розглядається як єдність та взаємозв’язок таких чотирьох компонентів: мотиваційний, когнітивний, особистісний та діяльнісний.

Посилання

Василенко Н.В. Наукові засади розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівників профільних загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної освіти : дис. … д-ра пед. наук. Київ, 2014. 452 с.

Кубасова Є.Г. Професійна компетентність публічних службовців: поняття, структура, критерії. Юридичний науковий електронний журнал. С. 126–129. http://lsej.org.ua/11_2022/26.pdf

Кушнір С.П. Професійна компетентність державного службовця: сутнісно-понятійна характеристика та правове регулювання : дис…. канд. юрид. наук : 12.00.07. Одеса, 2021. 211 с.

Матохнюк Л.О., Гальчевська Н.А. Рефлексія як системоутворювальний механізм безперервного професійного розвитку педагога. Габітус. 2022. Вип. 38. С. 20–24.

Матохнюк Л.О. Психологія інформаційної компетентності особистості (ґенеза онтологічного розвитку) : дис. … д-ра психол. наук : 19.00.01. Одеса, 2019. 527 с.

Мудрик А.Б. Професійна компетентність державних службовців: теоретико-емпіричний аналіз феномену. URL: http://http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/

Про державну службу : Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 (дата звернення: 10.08.2022).

Про затвердження Методичних рекомендацій щодо окремих питань визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», та підготовки умов проведення конкурсу : наказ Національного агентства України з питань державної служби від 15.01.2021 р. № 4-21. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004859-21#Text (дата звернення: 20.10.2022).

Роменець В.А. Історія психології ХХ століття. Київ : Либідь, 1998. 992 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-23