ФОРМУВАННЯ ТА ЕКОЛОГО-ТОКСИКОЛОГІЧНИЙ СТАН РІЧКОВОЇ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2786-5681-2024-2.05Ключові слова:
річкові басейни, завислі речовини, стічні води, водні екосистеми, забруднення, токсичністьАнотація
Метою статті є спроба на основі теоретичних викладок експериментально довести наявність різних за характером забруднення і складом домішок впливів на водні ресурси стоків басейнів річок природних зон Полісся і Лісостепу та визначити показники екологічної стійкості основних водних екосистем України на основі даних про коефіцієнти їх якісного стану. Дослідження проводилося на прикладі річок Тетерів і Ворскла. Методологія роботи містила загальноприйнятий для природничих наук операційний інструментарій, який, зокрема, включав рекомендовані для гідроекологічних досліджень річкових басейнів спостереження, узагальнення, експеримент та порівняння статистичних даних. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше з точки зору нагальної необхідності у виправленні складної екологічної ситуації у річкових басейнах, спричиненої стічними процесами та наслідками закислення води за участю йонів хлоридів і сульфатів і збільшенням її токсичності через присутність важких металів, було запропоновано шляхом визначення джерел забруднення водотоків низку конкретних заходів з відновлення стану водних ресурсів. Величину розрахунку екологічного індексу пропонується визначати як пряму пропорцію до добутку коефіцієнтів буферності водного середовища та коефіцієнта самоочищення, поділеного на добуток коефіцієнтів закислення і коефіцієнтів токсичності. Розрахунок проводиться з метою оцінки стану екологічної стійкості водного середовища та визначення його здатності витримувати або адаптуватися до зовнішніх впливів. Цей індекс запропонований для об’єктивного визначення рівня екологічної стабільності водної екосистеми. Результатом розрахунку екологічного індексу є числове значення, яке дозволяє порівнювати різні водні екосистеми, визначаючи їхню екологічну стабільність і вразливість до різноманітних зовнішніх впливів. Визначено, що для річки Тетерів є характерним наявність високого вмісту органічного вуглецю, мінеральних форм фосфору, азоту амонійного та завислих речовин у стічних водах. Натомість для Ворскли спостерігається подібна ситуація, але за іншої динаміки впливу. Твердий стік зливових вод має великий вміст зависів і за аналогією з річкою Тетерів характеризується значними об’ємами забруднень. Висновки. За екологічною стійкістю основних водних екосистем України до першого класу найвищого за рівнем якості води віднесені річки Горинь, Десна та Тетерів. Річки Прип’ять, Стир і гирлова ділянка Західного Бугу визнані у другому та третьому класі як такі, що мають добрий стан. Натомість, річки Устя та Когильник віднесені за якістю води до категорії незадовільного стану екосистем. Через надзвичайно невпорядковану систему внесення пестицидів, мінеральних добрив та інших засобів захисту рослин у сільському господарстві, що є суттєвим чинником забруднення водойм прилеглих до угідь, для захисту водних екотонів необхідно посилити контроль за дотриманням усіх регламентів із ведення виробництва задля збереження та відновлення біорізноманіття.
Посилання
Гриб Й. В. Екологічна оцінка стану річкових басейнів рівнинної частини території України (охорона, відновлення, управління). Рівне. 2000. 405 с.
Гриб Й. В., Клименко М. О., Сондак В. В., Войтишина Д. Й. Моніторинг природокористування та стратегія реабілітації порушених річок і озерних екосистем. Рівне. Вісник НУВГП. 2015. 424 с.
Забокрицька М. Р., Хільчевський В. К., Манченко А. П. Гідроекологічний стан басейну річки Західного Бугу на території України: монографія. К.: Ніка Центр. 2006. 184 с.
Кривцова В., Куклінська М., Красінська О., Йоргенсен С. Річкові екосистеми під антропогенним тиском: ідеї для відновлення та управління. Екологічна інженерія. 2016. № 91. С. 640–652. DOI: 10.1016/j.ecoleng.2016.01.068.
Левківський С. С., Падун M. M. Раціональне використання і охорона водних ресурсів. К.: Либідь. 2006. 280 с.
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища України у 2021 р. URL: https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/01/Natsdopovid-2021-n.pdf (дата звернення: 18.07.2024).
Хімко Р. В., Мережко О. І., Бабко Р. В. Малі річки – дослідження охорона, відновлення. К.: Інститут екології. 2003. 378 с.
Яцик А. В., Бишовець Л. Б., Богатов Є. О. Малі річки України: Довідник. К.: Урожай. 1991. 259 с.