ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ІНТОЛЕРАНТНОСТІ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ДОРОСЛИХ ОСІБ

Анотація

Мета статті полягає у теоретико-експериментальному обґрунтуванні психологічних чинників розвитку інтолерантності до невизначеності дорослих осіб. Методологія дослідження ґрунтується на концепції екофасилітативного підходу П. В. Лушина (2005), концептуальній моделі M. A. Hillen, C. M. Gutheil (2017), когнітивно-поведінковій моделі інтолерантності до невизначеності E. A. Hebert і M. J. Dugas (2019) та ін. В емпіричному дослідженні взяли участь 106 дорослих осіб. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні уявлень про інтолерантність до невизначеності дорослої особистості, обґрунтуванні психологічних чинників його розвитку. Висновки. Під інтолерантністю до невизначеності ми розуміємо негативну диспозиційну властивість особистості, що виникає в умовах прогнозованої небезпеки в ситуаціях із неповною, фрагментованою й суперечливою інформацією і характеризується катастрофічними переконаннями щодо невизначеності та її наслідків. Механізм формування інтолерантності до невизначеності полягає у перебільшеній оцінці загроз та песимістичному прогнозі щодо власної саморегуляції з фіксацією на багаторазових попередніх переглядах інформації. Психологічними чинниками інтолерантності до невизначеності визначено посилені тривожні стани, прагнення особистості до втечі від негативних змін із компенсацію гедоністичними задоволеннями, прояви дезадаптації, невпевненості у собі та стереотипності мислення, а також схильність до катастрофізації подій і нетерпимість до фрустрацій.