МОДЕЛІ МЕДІАЦІЇ: ПРАКТИКА ТА МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ

Анотація

Мета статті полягає в аналізі наявних аспектів проблем підготовки фахівців з медіації в умовах магістратури «Публічне управління та адміністрування», які мають успішно вирішити суперечки між сторонами якнайшвидше і з найменшими витратами для сторін. Ефективною альтернативою є застосування різних моделей медіації посередництва. У статті проведено теоретико-методологічне дослідження підходів до класифікацій моделей медіації; показано яким чином у рамках однієї процедури можна виокремити різні моделі, застосування яких залежить від таких елементів, як: характер спору, очікування сторін, стиль провадження процедури вибраним медіатором; з’ясовано передбачення спеціально підготовлених фахівців-медіаторів в умовах магістратури «Публічне управління та адміністрування». Протрактовано професійні уміння та навички, що необхідні для сучасного медіатора, які мають забезпечити рівень учасників переговорного процесу. Історія вивчення формування основних моделей медіації показала, що вони були сформовані на теренах Північної Америки, Австралії та країн Європейського Союзу. Тому постала проблема дослідження історії створення інституту медіації з метою визначення підходів до впровадження сучасних моделей медіації. Окремо дослідили підходи до моделей майбутніх медіаторів, яку оцінили студенти магістратури «Публічне управління та адміністрування», та як підсумок запропонували теоретичну модель сучасного медіатора – публічного фахівця. Досвід підготовки публічних фахівців в умовах магістратури дав можливість з’ясувати, що ідея наявності різновидів медіації (так званих моделей або типів) була прийнята світовим співтовариством. Дослідили практичні уміння медіатора та навички щодо пристосування моделі медіації до потреб і очікувань сторін. Дійшли висновку, що моделі медіації варто розглядати як певну основу для виявлення та застосування на практиці різних медіаційних технологій, що дасть змогу сторонам конфлікту досягнути порозуміння, знайти оптимальне рішення переговорів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше досліджено застосування різних моделей медіації як ефективну альтернативу державній судовій системі. Узагальнені теоретичні результати наукових досліджень та законодавчі документи дозволили представити теоретичну модель медіатора публічного фахівця, яка розглядається як єдність та взаємозв’язок таких складників, як: характер вирішення спору; уміння запропонувати рішення сторонам як організатора; готовність медіатора до підготовки клієнтів у відчутті проведення процедури медіації.