НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В ЗАПОБІГАННІ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

Анотація

Мета статті полягає в проведенні аналізу нормативно-правової бази діяльності органів публічної влади в частині їх взаємодії з міжнародними організаціями у сфері запобігання домашньому насильству, вивченні правової основи такої взаємодії та встановленні найбільш ефективних форм. Методологія дослідження ґрунтується на використанні комплексного підходу, пов’язаного з систематизацією положень чинних законодавчих актів, а також інших документів, які регулюють зазначені взаємини. Наукова новизна роботи полягає у визначенні місця поширених форм взаємодії державних інституцій (меморандуми, договори про співпрацю, договори про співробітництво) в ієрархії нормативно-правових актів та встановленні необхідності посилення правових форм для забезпечення ефективності такої взаємодії відповідно до рівня (національного, регіонального, місцевого). Висновки. Встановлено, що протягом останніх років Україна значно просунулась у створенні системи запобігання та протидії домашньому насильству. Завдяки наполегливій та ефективній співпраці державних органів, міжнародних інституцій, громадянського суспільства ухвалено важливі нормативні акти, які фактично створюють фундамент для розбудови чіткої системи протидії насильству. Україна в ході формування національного законодавства досліджує та адаптує положення міжнародних стандартів із прав людини, у тому числі щодо протидії домашньому насильству. Проте, дослідження масиву нормативних актів міжнародного правового регулювання насильства в сім’ї виявило відсутність комплексного документа та достатньо слабку нормативну забезпеченість попередження цієї проблеми, а також вузькість законодавчої основи. Встановлено неефективність застосування меморандуму як правової форми взаємодії через відсутність інституційної пам’яті органів публічної влади як гарантії системності та довгострокової перспективи розвитку взаємодії.