КОМУНІКАТИВНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ З ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2026-1.17

Ключові слова:

професійне спілкування, іншомовна комунікативна компетентність, комунікативні моделі, сфера послуг, автентичність, міжкультурний компонент навчання

Анотація

Метою дослідження є визначення особливостей формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців туризму та гостинності. Ця галузь індустрії має високий ступінь залежності від людського фактору, а якість іншомовної комунікації безпосередньо впливає на задоволеність клієнтів, імідж дестинацій, ділові контакти, партнерські відносини. Методологія. У статті використано описовий метод для вивчення теоретичних засад поняття комунікативної компетентності та її структурних компонентів, а порівняльний метод – для зіставного аналізу методологічних підходів до її формування під час професійної підготовки фахівців туризму та гостинності. За допомогою методів класифікації та узагальнення з’ясовано специфіку професійного іншомовного спілкування у сфері послуг. Визначення чинників ефективності комунікативно спрямованого навчання здійснено шляхом застосування методів аналізу та синтезу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно дає змогу окреслити базові методологічні засади іншомовної підготовки, уточнити ключові дефініції, систематизувати наявні підходи та визначити наукові орієнтири для подальшого вдосконалення змісту, методів і технологій навчання майбутніх висококваліфікованих фахівців сфери послуг. Висновки. В результаті здійсненого дослідження уточнено структуру іншомовної комунікативної компетентності фахівця туризму та гостинності, яка включає як традиційні мовні компоненти, так і специфічні, фахово орієнтовані вміння. Для підготовки студентів досліджуваної галузі особливо важливими є лінгвістичний, соціолінгвістичний, прагматичний, стратегічний та культурологічний компоненти іншомовної комунікативної компетентності. Доведено, що професійне іншомовне спілкування у сфері послуг має стандартизований та міжкультурний характер, що потребує спеціальної підготовки на основі автентичних матеріалів, моделювання комунікативних ситуацій, наближених до умов реальної професійної діяльності, застосування інтерактивних методів навчання. Виокремлено такі ключові чинники ефективності комунікативно спрямованого навчання здобувачів освіти з туризму та гостинності: професійна спрямованість змісту навчання; комплексність навчання; використання автентичних матеріалів; інтерактивність; інтеграція міжкультурного компоненту; застосування інформаційно-цифрових технологій.

Посилання

Карасьова О. Засоби формування іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних спеціальностей. Наукові записки кафедри педагогіки. 2023. № 52. С. 71–80. https://doi.org/10.26565/2074-8167-2023-52-08.

Шестель О., Старинець О., Заїка О. Засоби формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців сфери обслуговування. Актуальні питання гуманітарних наук. 2019. Вип. 26. Т. 2. С. 179–183. https://doi.org/10.24919/2308-4863.2/26.195909.

Юхно Н. Суть та структура іншомовної комунікативної компетентності фахівців. Наукові записки кафедри педагогіки. 2022. № 51. С. 113–120. https://doi.org/10.26565/2074-8167-2022-51-13.

Bailey S. Academic Writing: A Handbook for International Students. 5th ed. London, New York: Routledge, 2018. 344 p.

Brown H. Douglas. Principles of Language Learning and Teaching: A Course in Second Language Acquisition. 6th ed. Pearson Education, 2014. 402 p.

Council of Europe. Common European Framework of Reference for Languages: Learning, Teaching, Assessment – Companion volume. Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2020. URL: https://www.coe.int/en/web/common-european-framework-reference-languages.

Dudley-Evans T., St. John M.J. Developments in English for Specific Purposes: A Multi-Disciplinary Approach. Cambridge: Cambridge University Press, 2012. 301 p.

Firth M. Service Encounters in Tourism, Events and Hospitality: Staff Perspectives. Bristol: Channel View Publications, 2019. https://doi.org/10.21832/9781845417284.

Hutchinson T., Waters A. English for Specific Purposes: A Learning-Centred Approach. Cambridge: Cambridge University Press, 1987. 183 p. https://doi.org/10.1017/CBO9780511733031.

Jenkins J. English as a Lingua Franca in the International University. The Politics of Academic English Language Policy. Routledge, 2013. https://doi.org/10.4324/9780203798157.

Kramsch C. Language and Culture. AILA Review. 2014. Vol. 27. Issue 1. P. 30–55. https://doi.org/10.1075/aila.27.02kra.

Littlewood W. Communicative Language Teaching. An Introduction. Cambridge: Cambridge University Press, 2002. 109 p.

Richards J.C., Rodgers T.S. Approaches and Methods in Language Teaching. 3d ed. Cambridge University Press, 2014. 410 p. https://doi.org/10.1017/9781009024532.

The SAGE Handbook of Intercultural Competence / ed. by D.K. Deardorff. Los Angeles; London; New Delhi; Singapore; Washington DC: SAGE Publications, 2009. 560 p.

Ur P. A Course in Language Teaching. Practice and Theory. Cambridge: Cambridge University Press, 2009. 375 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-19