ПАСТИРСЬКЕ СЛУЖІННЯ ЯК РЕСУРС ПІДТРИМКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я РЕЛІГІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИЧНІ ОРІЄНТИРИ

Анотація

У статті проаналізовано феномен пастирського служіння як прикладного ресурсу підтримки та гармонізації психологічного здоров’я релігійної особистості в умовах війни та глибоких суспільних трансформацій. Метою статті є теоретичне обґрунтування й концептуалізація пастирського супроводу вірян як форми духовно-ціннісної підтримки, а також розкриття моделі духовно-ціннісної підтримки психологічного здоров’я релігійної особистості, її структурних компонентів, психологічних механізмів впливу та ключових компетентностей пастиря, необхідних для роботи з кризовими й травматичними переживаннями. У дослідженні висвітлено сучасний стан наукових напрацювань у галузі психології релігії щодо ролі духовності, віри та спільнотної приналежності у формуванні психологічної стійкості особистості в умовах воєнного часу. Узагальнено результати емпіричного дослідження, проведеного у 2024–2025 роках серед членів протестантських спільнот, що засвідчили значний потенціал пастирської підтримки та духовних практик у процесах емоційної стабілізації, смислотворення й подолання психоемоційного дистресу. Науковою новизною роботи є презентація моделі духовно-ціннісної підтримки психологічного здоров’я, що інтегрує духовні практики, психоемоційну допомогу, залучення до релігійної спільноти та екзистенційну переорієнтацію особистості. Особливу увагу приділено прикладному значенню роботи, яке полягає у розробленні методичних рекомендацій для пастирів, спрямованих на практичну гармонізацію психологічного здоров’я вірян у кризових умовах. Запропоновані рекомендації можуть бути використані у щоденній пастирській діяльності для здійснення духовно-ціннісного діалогу, пастирського консультування, профілактики психоемоційного виснаження та своєчасного скерування вірян до фахівців з психічного здоров’я. Сформовано висновок, що впровадження запропонованих методичних орієнтирів підвищує ефективність пастирського супроводу, сприяє збереженню цілісності особистості, відновленню внутрішньої рівноваги та формуванню психологічної стійкості вірян в умовах війни.