ХАРАКТЕРИСТИКА ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ

Анотація

Метою статті є систематизація чинників формування міжнародного іміджу держави, яка представлена на сучасному етапі розвитку. Методологія дослідження основана на використанні комплексного підходу, пов’язаного із систематизацією положень підходів стосовно ознак та складу чинників впливу. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше сформульовано універсальний перелік чинників формування міжнародного іміджу держави з огляду на найбільш поширені підходи, представлені науковцями та за результатами дослідження емпіричних матеріалів. Висновки. Доведено, що на нинішньому етапі розвитку міжнародних відносин немає загальноприйнятого складу чинників формування міжнародного іміджу держави. Визначено, що вказане зумовлено тим, що кожна країна має свої особливості розвитку за різними сферами управління, життєдіяльності, здійснює побудову даного елементу ідентифікації держави з огляду на певні традиції. Зазначено, що держави, які демонструють високий рівень міжнародної інтеграції, зокрема розвинені країни ЄС, керують достатньо універсальним набором чинників, оскільки орієнтуються на спільні торговельно-економічні, соціальні (у тому числі міграційні), правові, військово-оборонні, екологічні цілі. Установлено, що серед найбільш поширених чинників формування міжнародного іміджу держави, на які орієнтуються на нинішньому етапі розвитку, можна виокремити, зокрема: рівень сталого розвитку держави в розрізі збалансованого забезпечення економічних, соціальних, екологічних цілей; сталі (незмінні) чинники культурної спадщини, пам’яток, за рахунок яких підтримується забезпечення туристичного попиту; чинник стану природних ресурсів та динамічні (гнучкі) чинники (рівень відношення до корупції в державі, який може змінюватися з огляду на стан розвитку суспільства; чинник розвитку спорту, за допомогою якого країна може виступати центром міжнародних спортивних змагань, росту туристичних потоків; чинник розвитку технологій, освіти та науки; чинник економічного розвитку; чинник типу та характеру зовнішньої і внутрішньої політики); чинник м’якої та жорсткої сили.