ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Анотація

У статті досліджено зарубіжний досвід інституалізації та розвитку соціального підприємництва, визначено основні моделі законодавчого закріплення його основних понять і норм. Тож в американської системи можна запозичити систему сертифікації соціальних підприємств, яка документально підтверджує той факт, що підприємство займається суспільно корисною, неприбутковою діяльністю. Окрім того, варто було б запозичити принципи надання кредитів для фінансування конкретних суспільно корисних програм та бюджетних грантів на створення і розвиток соціальних підприємств. Із польської системи організації соціального підприємництва – те, що не менше половини членів такої організації мають займати представники незахищених верств населення – це люди з обмеженими можливостями, ті, хто опинився у складній життєвій ситуації, та ін. Україна може використовувати окремі риси моделі Великобританії, але повністю впроваджувати подібну модель було б недоцільно, адже існує ризик низької ефективності управління розвитком соціального підприємництва за відсутності загальної, єдиної для всіх правової моделі. Розкрито основні ознаки світового соціального підприємництва, проаналізовано його основні ознаки й характерні особливості, визначено його відмінності як від традиційного бізнесу, так і від волонтерської діяльності. Установлено, що в сучасних умовах спостерігається недостатній рівень розвитку соціального підприємництва в Україні, що пов’язано передусім із відсутністю законодавчої бази, яка б чітко визначала поняття «соціальне підприємництво» та регламентувала порядок створення і діяльності соціальних підприємств. Надано пропозиції щодо правових моделей соціального підприємництва, прийнятних для України з урахуванням поточного розвитку. Наголошено на необхідності посилення ролі держави у створенні сприятливих умов для розвитку соціального підприємництва.