«МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ» В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ДО ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Анотація

Мета статті полягає в усебічному теоретичному аналізі феномена мовленнєвої компетентності вихователя закладу дошкільної освіти, його ролі у формуванні дослідницької діяльності дошкільників, а також у виявленні основних причин недостатньої сформованості цієї компетентності в педагогів. Особливий акцент зроблено на важливості збагачення словникового запасу вихователя спеціалізованою лексикою, необхідною для ефективної організації та супроводу експериментальної й пошукової діяльності дітей, що є невід’ємною частиною освітнього напряму «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» та «Дитина в природному довкіллі» Базового компонента дошкільної освіти. Автори прагнули акцентувати увагу на проблемі, сформулювати її дефініцію й надати практичні рекомендації. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході до вивчення професійних компетентностей педагога й аналізі нормативно-правових документів, зокрема Професійного стандарту «Вихователь дошкільного закладу» та Законів України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» й «Про освіту». Проведено ґрунтовний теоретичний аналіз наукових праць вітчизняних дослідників, що розглядають поняття мовленнєвої компетентності педагога з різних кутів зору. Це дало змогу сформулювати власне уточнене визначення мовленнєвої компетентності вихователя, що максимально відповідає реаліям освітнього процесу в ЗДО. Досвід практичної роботи та спостереження за діяльністю вихователів під час організації дослідницької діяльності стали емпіричною базою для виявлення проблемних аспектів. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному підході до аналізу мовленнєвої компетентності вихователя саме в контексті підготовки й проведення дослідницької діяльності дошкільників, що є менш вивченим аспектом порівняно із загальною мовленнєвою компетентністю. Уперше чітко артикульовано взаємозв’язок між рівнем володіння педагогом фаховою термінологією, яка рідко використовується в побутовому спілкуванні, й ефективністю формування дослідницької компетентності в дітей. Виявлено та систематизовано три ключові причини недостатньої сформованості цієї компетентності: вплив двомовного середовища на повсякденне мовлення, недостатня увага до дослідницької діяльності в освітньому процесі ЗДО, а також низький рівень саморефлексії й усвідомлення вихователями важливості власного мовленнєвого досвіду.Висновки дослідження підтверджують, що мовленнєва компетентність вихователя є не просто вимогою професійного стандарту, а життєво важливою умовою для успішної соціалізації дошкільника та його якісної підготовки до школи. Вона є містком до формування ключових, зокрема мовленнєвої й комунікативної, компетентностей у дітей. Виявлені причини недостатньої сформованості цієї компетентності вказують на необхідність цілеспрямованої роботи з педагогами, яка має включати не лише підвищення їхнього мовного рівня, а й психологічну підтримку в подоланні мовних бар’єрів і розвиток здатності до навчання впродовж життя.Результати статті є основою для подальшого розроблення методичних рекомендацій і практичних програм, спрямованих на підвищення мовленнєвої компетентності вихователів ЗДО.