ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ В ІНТЕГРАТИВНІЙ МОДЕЛІ СУПЕРВІЗУВАННЯ ІДЕЙ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ А. АДЛЕРА

Анотація

Мета: стаття присвячена теоретичній розвідці основних засад і методології супервізії, способам зрозуміти й описати процес супервізування, з огляду на потреби та запити супервізантів, у контексті філософії адлеріанського підходу. Методологія дослідження включає аналіз і синтез теоретичної інформації.На основі системного розуміння обрано техніки адлеріанського напряму з метою ефективного застосування в інтегративному підході супервізування. Наукова новизна. У статті проаналізовано особливості супервізійного супроводу в контексті взаємодії супервізора й супервізанта. Розглянуто ключові підходи й техніки до розуміння супервізійних стосунків, основну увагу звернено на залучення до інтегративної моделі супервізування філософії підходу А. Адлера та ключових концепцій напряму індивідуальної психології. Висновки. Супервізійний стосунок охоплює різі ролі контакту й детермінує глибинні несвідомі переживання супервізантів. Часто на супервізора проєктуються глибинні нарцистичні переживання, перед ним постають базові травмівні досвіди контакту, дискомфортні переживання щодо оцінковості консультативного чи психотерапевтичного процесу, оскільки завданням супервізора є допомогти психологу/психотерапевту активувати інтелектуальні й емоційні ресурси в роботі з клієнтом/пацієнтами. Таким чином, основною метою супервізування є професійний розвиток через моніторинг і поліпшення якості надання психологічної допомоги. У фокусі адлеріанської психології постають концепти, які, безумовно, є вкрай значимими в супервізуванні, особливо психологів-початківців, зокрема, на етапі формування ідентичності психолога чи психотерапевта як складника професійної належності, узгодженості й підтримування позитивної професійної Я-концепції, як профілактики професійного вигорання й утрати мотивації до провадження психологічної практики.