ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ШКОЛЯРІВ, ПЕДАГОГІВ ТА КЕРІВНИКІВ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА В ПЕРІОД ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2025-2.12Ключові слова:
емоційний інтелект, психологія управління, публічне управління освітою, ментальне здоров’я, молодші школярі, ігрові методики, воєнний стан, повоєнне відновленняАнотація
Мета статті – розкрити роль розвитку емоційного інтелекту учасників освітнього процесу як стратегічного ресурсу публічного управління освітою в умовах воєнного стану та під час повоєнного відновлення, обґрунтувати його значення для збереження ментального здоров’я та забезпечення ефективності освітньої системи. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує психологічні, педагогічні та управлінські концепції. Використано класичні та сучасні моделі емоційного інтелекту (М. Саловей, Д. Майєр, Д. Гоулман, Р. Бар-Он, П. Петрідес) і напрацювання українських науковців (Е. Носенко, Л. Карамушка, С. Максименко, Т. Титаренко та ін.). Теоретичною основою є принципи системності, гуманізації освіти та практичної спрямованості, що дозволяють розглядати емоційний інтелект як інтегральний ресурс збереження ментального здоров’я та ефективного управління освітнім середовищем. Наукова новизна полягає в тому, що проблема розвитку емоційного інтелекту учасників освітнього процесу розглядається як ресурс публічного управління освітою в умовах воєнного стану та в період повоєнного відновлення. Акцент зроблено на психолого-педагогічних можливостях формування емоційного інтелекту молодших школярів засобами ігрових методик, а також на ролі педагогів та управлінців у створенні безпечного й підтримувального освітнього середовища. Підкреслено, що розвиток емоційного інтелекту сприяє збереженню ментального здоров’я учнів і дорослих, підвищенню ефективності управлінських рішень та стійкості освітньої системи. Обґрунтовується, що емоційний інтелект є важливим чинником гуманізації освіти, а також стратегічним ресурсом її відновлення й модернізації в післявоєнний період. Висновки. Емоційний інтелект у сучасних умовах є стратегічним ресурсом, що визначає ефективність публічного управління освітою, сприяє підвищенню стресостійкості освітнього середовища та формує підґрунтя для повоєнного відновлення суспільства.
Посилання
Гоулман Д. Емоційний інтелект. Чому він може значити більше, ніж IQ. Київ : Наш Формат, 2022. 512 с.
Карамушка Л.М., Снігур Ю.С. Копінг-стратегії: сутність, підходи до класифікації, значення для психологічного здоров’я особистості та організації. Актуальні проблеми психології: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія. Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2020. Т. 55. Вип. 1. С. 23–30.
Києнко-Романюк Л.А. Недоліки і переваги наявних психолого-педагогічних підходів до понять «критичне мислення» та «емоційний інтелект». Наукові записки Ніжинського держ. пед. ун-ту ім. М.В. Гоголя. 2005. Вип. 3. С. 40–44.
Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції : монографія. Київ, 2003. 159 с.
Савчин М.В. Психологія розвитку особистості у кризових умовах. Психологічні науки: проблеми і досягнення. 2020. Т. 16. № 2. С. 33–42.
Психологічна допомога особистості в складних обставинах життєдіяльності / ред. кол. : Т.М. Титаренко (гол. ред.) та ін. Чернівці : ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2018. 154 с.
Bar-On R. The Bar-On model of emotional-social intelligence (ESI). Psicothema. 2006. Vol. 18. P. 13–25.
Brackett M. A., Rivers S. E., Salovey P. Emotional Intelligence: Implications for Personal, Social, Academic, and
Workplace Success. Social and Personality Psychology Compass. 2011. Vol. 5. P. 88–103.
Goleman D. Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ. New York: Bantam Books, 1995. 352 p.
Jennings P. A., Greenberg M. T. The prosocial classroom: Teacher social and emotional competence in relation to student and classroom outcomes. Review of Educational Research. 2009. Vol. 79, № 1. P. 491–525.
Mayer J. D., Salovey P., Caruso D. R. Emotional intelligence: Theory, findings, and implications. Psychological Inquiry. 2004. Vol. 15, № 3. P. 197–215.
Oberle E., Domitrovich C. E., Meyers D. C., Weissberg R. P. Establishing systemic social and emotional learning approaches in schools: A framework for schoolwide implementation. Cambridge Journal of Education. 2016. Vol. 46, № 3. P. 277–297.
Petrides K. V., Furnham A. Trait emotional intelligence: Psychometric investigation with reference to established trait taxonomies. European Journal of Personality. 2001. Vol. 15, № 6. P. 425–448.
Pool L. D., Qualter P. Improving emotional intelligence and emotional self-efficacy through a teaching intervention for university students. Learning and Individual Differences. 2012. Vol. 22, № 3. P. 306–312.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.







