СОЦІОЛІНГВІСТИЧНА І СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Анотація

Стаття має на меті надати теоретичне обґрунтування особливостей соціолінгвістичної та соціокультурної компетентності, довести їх важливість у процесі як організації публічними службовцями міжнародної співпраці, так і час фахової підготовки здобувачів вищої освіти спеціальності «Публічне управління та адміністрування». Методологію дослідження склали методи наукового пізнання, аналітичної обробки інформації й системного аналізу. З огляду на Європейську довідкову рамку ключових компетентностей для навчання протягом життя, потрактовано поняття, які розкривають сутнісний зміст лінгвістичної, соціальної, культурної компетентностей. Встановлено, що зазначені концептуальні положення знаходять відображення у вітчизняній нормативно-правовій базі, у науково-методичному доробку з питань розроблення стандартів вищої освіти, у чинних локальних документах щодо професійної діяльності публічних службовців та освітньо-професійних програмах вищої освіти. Потрактовано понятійно-термінологічний апарат дослідження, виокремлено компоненти соціолінгвістичної компетентності й акцентовано увагу на необхідності розуміння соціальної стратифікації мови, що забезпечує регуляцію взаємин між представниками різних соціальних статусів, поколінь, статей, національностей, регіонального походження, професійної належності тощо. Закцентовано увагу на важливості невербальних засобів комунікації, значення яких може суттєво різнитися в окремих національних і соціальних групах. У контексті характеристики «соціокультурної компетентності» введено поняття фонових знань комунікантів, тобто розуміння і транслювання відомостей культурного, матеріально-історичного, географічного характеру, уявлення про побут, традиції, звичаї тощо. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше представлено компоненти соціолінгвістичної і соціокультурної компетентності як інтегровані в цілісну систему розвитку комунікативної компетентності публічних службовців та здобувачів фахової вищої освіти. На підставі теоретичного аналізу надано рекомендації щодо розвитку зазначених компетентностей під час навчання у закладі вищої освіти. Висновки. Комунікативна, зокрема соціолінгвістична й соціокультурна компетентність публічного управлінця синтезує в собі загальну культуру та її специфічні прояви у професійній управлінській діяльності. Очікуваним результатом набуття компетентності має бути функційність мовця, усвідомлення й відображення у мовленнєвій практиці взаємозв’язку між мовою, культурою, явищами соціальної дійсності, налагодження конструктивної міжкультурної комунікації. Належна увага до розвитку соціолінгвістичної та соціокультурної компетентності публічних управлінців, починаючи з фахової освіти, дозволить підвищити рівень професійності й надасть можливість реалізувати себе в якості професіонала зокрема й у галузі міжнародної співпраці, що є вкрай необхідним для України в період війни й повоєнного відновлення.