ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОРУШЕННЯ ГОМЕОСТАЗУ ОРГАНІЗМУ ССАВЦІВ В УМОВАХ ДІЇ ОТРУТИ VIPERA BERUS BERUS ТА VIPERA BERUS NIKOLSKII
DOI:
https://doi.org/10.32782/2786-5681-2023-4.01Ключові слова:
екосистеми, біотичний чинник, гадюки, тонкий кишечник, токсини, структурні зміниАнотація
Вивчення еколого-біологічних аспектів порушення гомеостазу організму ссавців в умовах дії отрути плазунів мають значний вплив на утворення і перебіг різних форм зв’язків у екосистемах. Вона є важливим біотичним чинником середовища та виконує декілька екологічних функцій. Вченими встановлено, що найкраще вивченими отруйними тваринами є змії, де з понад 3800 різних видів яких дуже отруйними є лише певна кількість. Родина Гадюкові (Viperidae) нараховує 101 вид отруйних змій. В Європі Vipera ammodytes, Vipera aspis, Vipera berus, Vipera latastei, Vipera seoanei та Vipera ursinii є найнебезпечнішими видами, їхні укуси викликають важкі отруєння. В Україні рід Vipera представлений гадюкою степовою (Vipera renardi (Cristoph, 1861)) та двома підвидами гадюки звичайної (Vipera berus (Linnaeus, 1758)) – Vipera berus berus і гадюкою Нікольського (Vipera berus nikolskii, Vedmederja Grubant et Rudaeva, 1986). Тому вивчення еколого-біологічних аспектів порушення гомеостазу організму ссавців в умовах дії отрути гадюки звичайної і гадюки Нікольського в межах нашої країни є складним і багатогранним процесом, що охоплює різні наукові напрями. Наразі залишаються відкритими механізми ураження різних органів і систем тварин і людини під дією специфічних компонентів їх токсинів. Тому дослідження механізмів дії отрути гадюк, а також розробка i впровадження комплексу заходів щодо зменшення негативного впливу їхньої отрути на організм ссавців залишаються актуальними. Мета дослідження – виявити ознаки ураження тонкої кишки щурів за умов дії отрути гадюки звичайної (Vipera berus) і Нікольського (Vipera berus nikolskii). Експеримент проводили на 20 білих щурах-самцях. Під час дослідження щурів їх розділили на дві групи – контрольну i дослідну. Отруєння моделювали введенням отрути гадюки звичайної і Нікольського щурам дослідної групи внутрішньочеревно в дозі ЕД50 0,972 мкг/г. Гістологічні препарати досліджували на світловому мікроскопі SEO SCAN, обробку знімків проводили за допомогою камери Vision CCD з наявною системою виведення зображень на монітор комп’ютера. У ході дослідження встановлено, що важка інтоксикація організму отрутою Vipera berus berus і Vipera berus nikolskii викликає обширні деструктивно-дистрофічні зміни у стінці порожнього кишечника, поряд зі значними стромально-судинними порушеннями. Отруйні гемотоксини підвищують проникність судинної стінки, змінюючи процеси внутрішньосудинного згортання крові, що призводить до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (синдром ДВС) і незворотної дегенерації структур тонкої кишки в експерименті.
Посилання
Горальський Л.П., Хомич В.Т., Кононський О.І. Основи гістологічної техніки і морфо-функціональні методи досліджень у нормі та при патології : навчальний посібник. Житомир : «Полісся», 2005. 288 с.
Добреля Н.В., Бойцова Л.В., Данова І.В. Правова база для проведення етичної експертизи доклінічних досліджень лікарських засобів з використанням лабораторних тварин. Фармакологія та лікарська токсикологія. 2015. № 2. С. 95–100.
Мудрак О.В., Маєвський О.Є., Парфенюк А.І., Ткач Є.Д., Тертична О.В. Еколого-біологічне значення дії отрути гадюк на гомеостаз ссавців. Агроекологічний журнал. 2023. № 1. С. 76–83. DOI: https://doi.org/10.33730/2077-4893.1.2023.276730.
Мудрак О.В., Слєпцова І.В. Особливості впливу біотичних чинників середовища на організм ссавців. Агро-екологічний журнал. 2022. № 3. С. 160–166. DOI: https://doi.org/10.33730/2077-4893.3.2022.266421.
Alekseeva A.S., Tretiakova D.S., Chernikov V.P. et al. Heterodimeric Vipera nikolskii phospholipases A2 induce aggregation of the lipid bilayer. Toxicon. 2017. Vol. 133. P. 169–179. DOI: https://doi.org/10.1016/j.toxicon.2017.05.015.
Amazonas D.R., Portes-Junior J.A., Nishiyama-Jr M.Y. et al. Molecular mechanisms underlying intraspecific variation in snake venom. J Proteomics. 2018. Vol. 181. P. 60–72. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jprot.2018.03.032.
Cesar P.H.S., Braga M.A., Trento M.V.C. et al. Snake Venom Disintegrins: An Overview of their Interaction with Integrins. Curr Drug Targets. 2019. Vol. 20 (4). P. 465–477. DOI: https://doi.org/10.2174/13894501196661022154737.
Crowther J.R. The ELISA guidebook. Methods in Molecular Biology. 2000. Vol 149. Сh. III–IV. P. 1–413.
Czajka U., Wiatrzyk A. and Lutynska A. Mechanism of Vipera berus venom activity and the principles of antivenom administration in treatment. Przegl Epidemiol. 2013. Vol. 67 (4). P. 641–646.
Dyachenko I.A., Murashev A.N., Andreeva T.V. et al. Analysis of nociceptive effects of neurotoxic phospholipase A2 from Vipera nikolskii venom in mice. J Venom Res. 2013. Vol. P. 1–4.
Er O., Eksin H.M., Göcmen B. Ayşe Nalbantsoy. et al. Investigation of Vipera Anatolica Venom Disitegrin via Intacellular Uptake with Radiolabeling Study and Cell-Based Electrochemical Biosensing Assay. Appl Biochem Biotechnol. 2019. Vol. 187 (4). P. 1539–1550. DOI: https://doi.org/10.1007/s12010-018-2872-6.
Hadar G., Kelmer E., Segev G. et al. Protein C activity in dogs envenomed by Vipera palaestinae. Toxicon. 2014. Vol. 87. P. 38–44. DOI: https://doi.org/10.1016/j.toxicon.2014.05.010.
Hummel В. Canadian Journal of Biochemistry and Physiology. 1956. Vol. 37. P. 1393–1995.
Kryukova E.V., Potapenko A.S., Andreeva T.V. et al. Dimeric Disintegrins from the Steppe Viper V. ursinii Venom. Doll Biochem Biophys. 2019. Vol. 488 (1). P. 338–341. DOI: https://doi.org/10.1134/S1607672919050132.
Latinović Z., Leonardi A., Koh C.Y. et. al. The Procoagulant Snake Venom Serine Protease Potentially Having a Dual, Blood Coagulation Factor V and X-Activating Activity. Toxins (Basel). 2020. Vol. 12(6). P. 358. DOI: https://doi.org/10.3390/toxins12060358.
Latinović Z., Leonardi A., Jernej Šribar J. et. al. Venomics of Vipera berus to explain differences in pathology elicited by Vipera ammodytes ammodytes envenomation: Therapeutic implications. J Proteomics. 2016. Vol. 146. P. 34–47. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jprot.2016.06.020.
Long C., Liu M., Tian H. et al. Potential Role of Platelet-Activating C-Type Lectin-Like Proteins in Viper Envenomation Induced Thrombotic Microangiopathy Symptom. Toxins (Basel). 2020. Vol. 12 (12). P. 749. DOI: https://doi.org/10.3390/toxins12120749.
Palamarchuk M., Bobr A., Mudrak A. et al. Proteolytic Homeostasis in the Tissue of the Spleen and the Heart of Rats Injected with the Venom of Vipera berus berus and Vipera berus nikolskii. Current Applied Science and Technology. 2023. Vol. 23(6). P. 1–13. DOI: https://doi.org/10.55003/cast.2023.06.23.015.
Raksha N., Vovk T., Halenova T. et al. Influence of Vipera berus berus and Vipera berus nikolskii venom on protein-peptide profile in the liver, kidneys and small intestine of rats. Current Topics in Peptide & Protein Research. 2022. Vol. 23. P. 63–72. URL: https://www.scopus.com/record/display.uri?eid=2-s2.085150524412&origin=inward&txGid=8afab279052d5ea4c982f449fc4370a5.
Spolaore B., Ferandez J., Lomonte B. et. al. Enzymatic labelling of snake venom phospholipase A2 toxins. Toxicon. 2019. Vol. 170. P. 99–107. DOI: https://doi.org/10.1016/j.toxicon.2019.09.019.
Teixeira C., Fernandes C.M., Leiguez E. and Chudzinski-Tavassi A.M. Inflammation Induced by Platelet-Activating Viperid Snake Venoms: Perpectives on Thromboinflammation. Front Immunol. 2019. Vol. 10. P. 2082. DOI: https://doi.org/10.3389/fimmu.2019.02082.
Ullah A., Masood R., Ali I. et. al. Thrombin-like enzymes from snake venom: structural characterization and mechanism of action. Int J Biol Macromol. 2018. Vol. 114. P. 788–811. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijbiomac.2018.03.164.
Zinenko O., Tovstukha I. and Korniyenko Y. PLA2 Inhibitor Varespladib as an Alternative to the Antivenom Treatment for Bites from Nikolsky’s Viper Vipera berus nikolskii. Toxins (Basel). 2020. Vol. 12 (6). P. 356. DOI: https://doi.org/10.3390/toxins12060356.
